РОЗДІЛ 2
СТАН СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ СУЧАСНОГО КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО
ПРАВА УКРАЇНИ
2.1. Особливості системи джерел кримінально-процесуального права України
Як нами було зазначено в першому розділі роботи, кожна система джерел права
загалом та певної галузі зокрема має певні особливості, які мають історичні,
соціальні, юридичні чинники. Не є винятком система джерел
кримінально-процесуального права України, яка має наступні особливості:
правонаступність системи джерел кримінально-процесуального України.
Проголошення в 1991 році незалежності України фактично поставило перед молодою
українською державою завдання формування власної системи кримінального
судочинства та відповідно системи джерел кримінально-процесуального права
України. Зважаючи на чинність КПК України 1960 року, Закону України “Про
судоустрій України” 1981 року, враховуючи положення Закону України “Про
правонаступництво України” можна стверджувати, що така розбудова здійснювалось
на базі радянських правових інститутів та радянського законодавства. Разом з
тим, нові фактичні та юридичні реалії, в тому числі зміна існуючого суспільного
ладу, переосмисленні в тому числі на нормативному рівні основних цінностей,
зміна суспільної правосвідомості, поставили систему джерел
кримінально-процесуального права на шлях глибоких реформ. Основним дороговказом
реформаційного процесу стала Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року
та міжнародне законодавство, в тому числі у сфері захисту прав людини, яке
набуло поширення в Україні. Саме їх норми та закладені у них принципи, повинні
стати єдиними обґрунтованими правовими межами для змін. Обмеження
реформаційного процесу радянськими догмами та стереотипами вбачається
неприпустимим.
верховенство Конституції України в системі джерел кримінально-процесуального
права України.
Основою системи джерел права України взагалі та кримінально-процесуального
права зокрема є Конституція України. На сьогодні діє конституція України
прийнята 28 червня 1996 року зі змінами. Конституція України має найвищу
юридичну силу та пряму дію. Всі закони та інші нормативно-правові акти не
повинні суперечити їй. Конституційні приписи, що стосуються кримінального
процесу зосереджені головним чином в другому (“Права свободи та обов’язки
людини і громадянина”) та восьмому (“Правосуддя”) розділах Конституції України.
Ці приписи містять, з одного боку, найбільш принципові положення, які лежать в
основі кримінального процесу в цілому (рівність всіх перед законом і судом,
свобода та недоторканість особи, недоторканість особистого життя, тощо), а з
іншого, – конкретні процесуальні норми, наприклад, щодо права кожного
відмовитися від надання показань проти самого себе, своїх родичів (стаття 63
Конституції України).
Конституція України набула верховенства у правовій системі України та в системі
джерел кримінально-процесуального права в силу багатьох факторів. Конституція
регулює фундаментальні відносини у суспільстві: закріплює основи
соціально-економічного ладу, відносини влади, права й свободи людини і
громадянина. В силу цього факту норми конституції набувають значення
первинності в системі джерел кримінально-процесуального права. М. І. Козюбра
справедливо зазначає, що верховенство Конституції полягає в “її пріоритеті щодо
інших законів і підзаконних актів, які мають прийматись на основі Конституції і
відповідати їй. Воно випливає з самого змісту Конституції як Основного Закону,
характеру конституційного регулювання, зокрема таких його властивостей, як
первинність та універсальність”. Погоджуючись із думкою М. І. Козюбри,
необхідно розглядати принцип прямої дії норм Конституції України, закріплений в
статті 8 Основного Закону, проявом верховенства Конституції України в системі
джерел кримінально-процесуального права України [87; С. 6].
Принцип прямої дії Конституції щодо захисту прав і свобод громадянина в
кримінальному процесі України полягає насамперед у тому, що суд не може
відмовити громадянину у вчиненні дій щодо захисту його прав у кримінальному
судочинстві на тій підставі, що закон, конкретизуючий те або інше положення
Конституції, відсутній. Це підтвердив Пленум Верховного Суду України постановою
від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при
здійсненні правосуддя”, в абзаці 3 пункту 2 якої зазначив, що суд безпосередньо
застосовує Конституцію у випадку: коли зі змісту норм Конституції не випливає
необхідність додаткової регламентації її положень законом; коли закон, який був
чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;
коли правовідносини, що розглядаються судом, законом не врегульовано, а
нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України; коли укази
Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають
застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать
Конституції України. Власне це має вкрай важливе значення, оскільки – інше
базове джерело кримінально-процесуального права – КПК України, прийнятий в
далекому 1960 році, на сьогодні, незважаючи на численні зміни та доповнення, не
повною мірою відповідає Конституції України, перш за все концептуально.
закон – основний, проте не виключний вид джерела кримінально-процесуального
права України.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України виключно
законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів, засади
судової експертизи, організація і діяльність прокурат
- Киев+380960830922