РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
КОМУНІКАТИВНОЇ СИТУАЦІЇ “ВИПРАВДАННЯ”
В УКРАЇНСЬКОМУ, РОСІЙСЬКОМУ ТА АНГЛІЙСЬКОМУ ХУДОЖНІХ ДИСКУРСАХ
2.1. Типологія комунікативних стратегій і тактик у комунікативній ситуації
“виправдання”
У процесі пошуку, ідентифікації, найменування мовленнєвих тактик, характерних
для КС “виправдання”, ми, слідом за Г.П. Божко [34], дослідження якої
присвячено мовленнєвим тактикам російської мовної особистості в ситуації
“примирення”, спирались на теоретичні засади, сформульовані у працях
Є.М. Верещагіна [45; 48].
У результаті аналізу текстового матеріалу в КС “виправдання” нами виділено три
комунікативні стратегії (аргументативну, ввічливості, особистісно-орієнтовану),
кожна з яких реалізується інтегрованим набором мовленнєвих тактик. Слід
відзначити, що виділення різних стратегій є досить умовним, оскільки в кожній
конкретній КС “виправдання” вони можуть перетинатися та накладатися одна на
одну.
На підставі детального аналізу КС “виправдання” виявлено набір мовленнєвих
тактик, що репрезентуються в МА із надзавданням “виправдання”. У ході
дослідження з’ясовано, що весь спектр мовленнєвих тактик у КС “виправдання”
зводиться до таких стереотипних формул:
“Виправдання дій, що спричинили конфліктну ситуацію”;
“Визнання провини комунікантом”;
“Апеляція до попереднього позитивного досвіду стосунків”;
“Пошук суттєвого аргументу виправдання”;
“Спростування твердження співрозмовника”;
“Реакція на змінений психічний/фізичний стан одного з комунікантів”;
“Вербалізація позитивного ставлення до співрозмовника/об’єкта виправдання”;
“Декларація щирості”;
“Заклик до співчуття з боку співрозмовника”;
“Пошук іншого винного/відповідального”.
Рис. 2.1
Комунікативна ситуація “виправдання”: стратегії і тактики
Кожна тактика у вербальному вираженні є певним інваріантом, що реалізується
великою кількістю варіативних висловлень. Так, наприклад, мовленнєві тактики
“Виправдання дій, що спричинили конфліктну ситуацію”, “Визнання провини
комунікантом”, “Декларація щирості”, “Апеляція до попереднього позитивного
досвіду стосунків”, “Заклик до співчуття з боку співрозмовника”, “Пошук
суттєвого аргументу виправдання”, “Спростування твердження співрозмовника”,
“Вербалізація позитивного ставлення до співрозмовника/об’єкта виправдання”,
“Реакція на змінений психічний/фізичний стан одного з комунікантів”, “Пошук
іншого винного/відповідального” є універсальними для української, російської та
англійської лінгвокультур у КС “виправдання”. Наведемо приклади реплік, які
репрезентують використання комунікантом (суб’єктом виправдання) тих або інших
мовленнєвих тактик. Виділені тактики номінувалися за допомогою так званого
методу “винайдення штучної бірки” [34; 48, с. 87] (наприклад, “Пошук суттєвого
аргументу виправдання”). Підрахунок частотності використання кожної мовленнєвої
тактики в рамках відповідної комунікативної стратегії дав змогу встановити
універсальні та національно-специфічні особливості у реалізації КС
“виправдання” в українській, російській та англійській лінгвокультурах.
1. “Виправдання дій, що спричинили конфліктну ситуацію”:
укр.: “Було б що віддавати [Пріська]… Уже ж усе, що було, забрали... Доки ж
таки його брати і з чого його взяти...” [Мирний 1971, с. 27]; “Так я [Василь] ж
тобі, моя Марусенько, тим же богом божуся, що нема у сьому ніякого гріха. Він
повелів бути мужу й жонi; заповідав, щоб вони любили один одного i щоб до
смерті не розлучалися” [Квітка-Основ’яненко 1978, с. 141]; “Годі ж, Ригоровичу,
не сердься. Уряди-годи, довелося мені [Микита] з тебе покепкувати, а ти вже й
сердишся” [Квітка-Основ’яненко 1983, с. 138];
рос.: “Как тебе не стыдно предполагать во мне такие мысли! – с жаром подхватил
Аркадий. – Я не с этой точки зрения почитаю отца неправым; я нахожу, что он
должен бы жениться на ней” [Тургенев 1987, с. 472]; “Я, ей-богу, никак не
ожидал, – продолжал Малевский, – в моих словах, кажется, ничего не было
такого... у меня и в мыслях не было оскорбить вас...” [Тургенев 1954, с. 322];
“И все-таки я [Шубин] скажу, что эти деньги не были истрачены даром. Я увидал
там такие типы, особенно женские...” [Тургенев 1987, с. 326]; “Но, Костя, ты не
видишь разве, что я [Кити] не виновата? Я с утра хотела такой тон взять, но эти
люди...” [Толстой 2008б, с. 208]; “Я [Петр] вчера напроказил, а тебя напрасно
обидел. Обещаюсь вперед вести себя умнее и слушаться тебя. Ну, не сердись;
помиримся” [Пушкин 2006, с. 279]; “Беспокоит меня одно… [Разумихин] …вчера я,
спьяну, проболтался ему, дорогой идучи, о разных глупостях... о разных...”
[Достоевский 1970, с. 212];
англ.: “…and you would not have had Miss Taylor live with us for ever, and bear
all my [Emma] odd humours, when she might have a house of her own?” [Austen
1994, с. 3]; “I [George] never insulted you, sir. I said I begged you to
remember your son was a gentleman as well as yourself” [Thackeray 1991,
с. 214]; “I [Oliver] wasn’t able to sleep any longer, sir… I am very sorry if I
have disturbed you, sir” [Dickens 1992, с. 59]; “But there are some things you
can’t talk about to anyone. It seemed to me that no one could help me not even
you or mother; I [Arthur] must have my own answer straight from God. You see,
it is for all my life and all my soul” [Voinich 1964, с. 34].
2. “Визнання провини комунікантом”:
укр.: “Простіть, брати-товаришi! Може, я [Кавун] в чому перед ким винен...
Може, я був винен перед громадою, перед вербiвцями. Скажіть їм, щоб простили
мені, бурлаці” [Нечуй-Левицький 1985, с. 484]; “Не сердьтесь, діти! – казав до
їх Джеря. – Проп’ю свою біду та й закаюсь пити, поки й мого живоття”
[Нечуй-Левицький 1985, с. 532];
рос.:
- Киев+380960830922