розділ 2
ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СУДДЕЮ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРО КОНТРАБАНДУ
Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді,
і їх вирішення у кримінальних справах про контрабанду
Попередній розгляд справи суддею розглядається в науці як самостійна стадія
кримінального судочинства. Її сутність полягає в перевірці всіх матеріалів
досудового розслідування з метою встановлення необхідних юридичних та фактичних
підстав для розгляду справи в суді. Наявність стадії попереднього розгляду
справи суддею обумовлена необхідністю виконання таких важливих завдань, як: а)
перевірка в кожній кримінальній справі законності та обґрунтованості
притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності; б) перевірка
наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні; в) вжиття
усіх необхідних організаційних заходів для своєчасного та повного судового
розгляду; г) вирішення питання подальшого руху справи для призначення її до
судового розгляду – про зупинення провадження в справі; про повернення її
прокуророві, про закриття справи; про повернення справи на додаткове
розслідування. Вчені одностайні в тому, що в стадії попереднього розгляду
справи суддею наперед не вирішується питання про винуватість особи у вчиненні
злочину [22, с. 35–36]. Це обумовлено тим, що на підставі вивчення лише
письмових матеріалів досудового розслідування, коли безпосереднє сприйняття
суддею доказів та їх перевірка недопустима, неправильно передчасно робити
висновки про доведеність обвинувачення, форму вини обвинуваченого, перевагу
одних доказів перед іншими тощо.
У літературі висловлювалися різні погляди на місце стадії попереднього розгляду
справи суддею в кримінальному процесі. Так, І. Я. Фойницький зазначав, що під
відданням до суду розуміється провадження, яке полягає в судовому вирішенні
питання про те, чи є проти даної особи достатньо доказів, які необхідні для
відкриття у справі кінцевого засідання кримінального суду [72, с. 403]. У свою
чергу М. С. Строгович вважав, що віддання до суду – це етап, на якому суд у
встановленому законом порядку розглядає питання достатності наданих йому
фактичних даних та наявність юридичних підстав для вирішення в судовому порядку
питання про винність притягнутих до кримінальної відповідальності осіб [155, с.
181]. К. К. Арсеньєв зазначав, що віддання справи до суду можливо тільки тоді,
коли зібрані докази свідчать про високу вірогідність існування злочинних фактів
та їх виникнення з вини підозрюваної особи [3, с. 141]. Сучасне розуміння ролі
цієї стадії в кримінальному судочинстві полягає в тому, що цей етап судочинства
розглядається як буфер, «процесуальний фільтр» [91, с. 275], цільове
призначення якого полягає у перевірці окремих висновків досудового слідства
(ст. 237 КПК) та забезпеченні підготовки до стадії судового розгляду справи
шляхом проведення певних процесуальних дій.
Аналіз норм КПК, що регламентують порядок попереднього розгляду справи суддею,
свідчить про певні недоліки, що припускаються під час провадження в справі на
цьому етапі судочинства. Цікавим у цьому сенсі є висновок Європейської
експертної комісії проекту КПК України [44], яка вказала на недоцільність
включення у КПК глави, яка регламентує попередній розгляд справи суддею. «Чи
потрібно мати додаткову гарантію спеціального попереднього розгляду справи в
суді? У зв’язку з тим, що справа вже пройшла стільки етапів та перевірок
(дізнання, розслідування, переслідування) і суддя в судовому засіданні може
ухвалювати усі можливі рішення, насправді немає потреби у цьому додатковому
етапі у кримінальному провадженні. Є очевидним, що елементи системи загального
порядку переходять в іншому разі у континентальну процесуальну систему» [44].
На необхідність реформування зазначеного етапу кримінального судочинства
звертає увагу В. Т. Маляренко. Він зазначає, що у такому вигляді, як ця стадія
виписана в КПК, вона має формальний характер. Аналізуючи строки проведення
попереднього розгляду (не пізніше десяти діб, а у разі складності справи – не
пізніше тридцяти діб з дня надходження справи до суду), він констатує, що
нескладні арифметичні дії свідчать про значно менший фактичний строк розгляду
справи. На десять днів обов’язково припадає два вихідних (субота та неділя). Ще
день на реєстрацію справи в канцелярії суду, на доповідь голові чи його
заступнику. Повернення справи в канцелярію з відповідною резолюцією, передачу
справи з канцелярії безпосередньо судді. За цей час суддя повинен ретельно
вивчити справу незалежно від її обсягу і складності, а також вирішити ряд
питань, пов’язаних з призначенням справи до розгляду в суді [100, с. 157].
Не зупиняючись на питанні необхідності цього етапу судочинства в структурі
кримінального процесу, оскільки це було предметом окремого дослідження багатьох
науковців, зазначимо, що ця стадія процесу потребує певного реформування.
Зокрема, закон не передбачає винесення певного акта віддання до суду, внаслідок
чого залишається невизначеним процесуальне положення особи, яка вчинила злочин,
чітко не визначений момент, з якого обвинувачений набуває статусу підсудного.
Якщо таким моментом вважати винесення постанови про призначення справи до
судового розгляду, то це буде суперечити вимогам, що пред’являються до змісту
ч. 2 ст. 245 КПК, яка вимагає зазначення прізвища, ім’я та по батькові
обвинуваченого, а не підсудного. У законі також необхідно передбачити винесення
суддею постанови про прийняття справи до свого провадження, що має практичне
значення для відмежування однієї процесуальної стадії від іншої, для обчислення
строків судового розгляду.
Залишається дискусійним питання встановленн
- Киев+380960830922