Вы здесь

Етнополітичний аспект угорсько-українських міждержавних відносин.

Автор: 
Гузинець Юрій Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U005616
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ
УГОРСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ МІЖДЕРЖАВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
У СФЕРІ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН
Політика Угорщини щодо України після розширення Європейського Союзу в 2004 і
2007 роках та перетворення українсько-угорського кордону в складову частину
нових східних кордонів ЄС продовжує базуватися на трьох основних пріоритетах
угорської зовнішньої політики:
загальноєвропейська і євроатлантична інтеграція;
добросусідські відносини;
турбота про угорську національну меншину за кордоном.
Ці зовнішньополітичні пріоритети Угорської Республіки закріплені і на
довгостроковий період – до 2020 року в новій “Стратегії зовнішніх зв’язків
Угорщини”, представленій Міністерством закордонних справ Угорщини для
громадського обговорення в листопаді 2007 року. У цьому концептуальному
документі вказується, що кожен із згаданих пріоритетів буде і надалі
розвиватися та наповнюватися конкретним змістом.
Разом з тим, на українсько-угорські стосунки впродовж останніх років значний
вплив мали процеси, пов’язані із зміною геополітичного становища Угорщини та
України внаслідок розширення Євросоюзу на Схід та демократичних перетворень в
Україні, започаткованих Помаранчевою революцією, що обумовило пріоритет
взаємодії двох держав на євро-інтеграційному напрямку.
Угорщина постійно декларує готовність взяти на себе функції “адвоката” України
в Євросоюзі з метою реалізації української стратегії європейської інтеграції.
Аналогічну позицію займає і Польща. Втім, керівними органами Європейського
Союзу щодо розвитку співробітництва з Україною уже в процесі розширення
Євроспільноти було прийнято рішення про те, що Польща передусім представлятиме
ЄС у політичних стосунках з Україною і гратиме головну роль в розвитку
політичного співробітництва з українською державою.
Натомість, керівні загальноєвропейські органи доручили Угорщині взяти на себе
роль координатора економічної співпраці з Україною та реалізації нової
Європейської політики сусідства (ЄПС) Євросоюзу, а також функцію гестора з
раціонального використання коштів ЄС, які будуть направлятися на розвиток
співробітництва з новими східними і південними сусідами ЄС.
З огляду на це, особливої динаміки в останній час набрало українсько-угорське
економічне співробітництво. Водночас розгорнувся інтенсивний двосторонній
політичний діалог на вищому державному рівні, що дозволило перейти в
зовнішньополітичних стосунках між Україною та Угорщиною від декларацій до
конкретної координації кроків та вироблення спільних позицій на міжнародній
арені.
2.1. Політичні пріоритети
Зовнішньополітична взаємодія незалежної України з Угорщиною періоду 1990-х –
початку 2000-х років значним чином висвітлена в монографічних роботах
українських вчених, насамперед О.Задорожного [64], Є.Кіш [92; 93; 96; 97],
В.Литвина [133], Д.Ткача [217]. Вони ґрунтовно розкрили процес становлення і
розвитку цілісної системи українсько-угорського міждержавного співробітництва
новітнього часу, його механізм і рівні, а також основні напрямки, форми і види
двосторонньої співпраці. Суттєво меншим чином в українській політичній науці
висвітлена специфіка українсько-угорських стосунків (етнополітичний аспект
включно) після розширення Європейського Союзу на Схід в 2004 році, вступу
Угорщини до ЄС та революційних демократичних змін в Україні, які відкрили новий
шанс для європейської інтеграції Української держави.
Сучасний характер двосторонніх відносин України з Угорщиною, слід оцінити як
стабільно позитивний і позбавлений критичних проблемних компонентів. Аналізуючи
розвиток українсько-угорського співробітництва, варто констатувати посилення
двох принципово важливих елементів в системі двосторонніх міждержавних
стосунків:
активізація політичного діалогу, загальне підвищення уваги з боку Угорщини до
співробітництва з Україною в галузі європейської та євроатлантичної
інтеграції;
динамічне зростання обсягів двостороннього торговельно-економічного
співробітництва.
Україна та Угорська Республіка, як суб’єкти міжнародних відносин, протягом
1991-1994 років розпочали динамічне формування конструктивних, прагматичних
двосторонніх взаємовідносин. Україна та Угорщина виявили бажання встановити
партнерські та добросусідські відносини, а Угорщина чітко визначила своє
зобов’язання підтримувати Україну у її просуванні в європейському напрямі.
Основою рівноправного політико-правового партнерства між двома державами, стало
підписання 3 грудня 1991 року в Києві Протоколу про встановлення дипломатичних
відносин між Україною та Угорською Республікою. А вже через три дні після
прийняття Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною та
Угорською Республікою, тобто 6 грудня 1991 грудня 1991 року було підписано
Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською
Республікою (надалі – Договір про основи добросусідства), який згодом –
1 липня 1992 року було ратифіковано Постановою Верховної Ради, як відзначалося
у документі: “Україна і Угорська Республіка, будуючи свої відносини, що сягають
корінням в історичне минуле їх країн, переконані в тому, що добросусідство,
взаємна повага та співробітництво між двома країнами відповідають інтересам
народів України і Угорщини і служать створенню якісно нових відносин, основаних
на рівноправності, і зміцненню системи безпеки в Європі” – визначалося у
документі [147].
Україна і Угорщина, визнаючи необхідність формування двосторонніх відносин
нової якості з врахуванням досвіду розвитку політичного, економічного,
науково-технічного, екологічного, гуманітарного і культурного співробітництва і
з метою зміцнення