змістом Маніфестів італійських футуристів, "Ляпасом суспільному смакові" російських поетів, деклараціями українських футуристів. На уроці в бесіді визначаються провідні характеристики цього мистецтва, порівнюються деякі аспекти. Потім іде аналітичний розгляд футуристичної поезії (за програмою - це вірші Маяковського, які учні можуть читати мовою оригіналу, що надзвичайно важливо для вивчення модерної поезії). Практичне дослідження й допоможе учням остаточно уяснити зміст, характер і доцільність новаторських зрушень футуристів у царині поезії, визначити самостійно стильові константи і стильову домінанту футуризму.
На наступному етапі після виразного читання віршів Маяковського в класі шляхом спостереження над текстом, у бесіді учні зможуть вже самостійно дослідити індивідуальний стиль поета-футуриста. Якщо школярі знають і свідомо застосовують терміни художній стиль (С), стильові константи (СК), стильова домінанта (СД), мають навички розгляду філософського наповнення модерністських творів шляхом тлумачення їх СК і СД (на прикладі віршів поетів-символістів), тоді під час вивчення авангардної поезії, яку учні читають мовою оригіналу (вірші Маяковського) та ілюструють схожими за стилем прикладами з творчості українського поета В. Семенка, можна запропонувати самостійно визначити СК і СД індивідуальної творчої манери Маяковського.
Вивчення індивідуального стилю письменника також може бути проведене у формі семінару (Додаток В). Семінар з літератури - групова форма навчального заняття, яка активізує діалог, партнерські стосунки між учителем й учнем, суб'єктом і об'єктом літературної освіти, формує належний рівень знань, умінь і навичок учнів, якість їх літературної компетенції відповідно до змісту навчального матеріалу, визначеного програмою, під час самостійної колективно-групової комунікації, читацької діяльності школярів. Семінар як форма навчання тісно пов'язаний з лекційними заняттями: на семінарах учні поглиблено опрацьовують порушені на лекціях теоретичні питання певної теми (стильові константи модернізму), під новим кутом зору на конкретному матеріалі (наприклад, література "потоку свідомості", особливості індивідуального стилю М. Пруста), осмислюють місце модернізму в літературно-мистецькому просторі, систематизують та узагальнюють теоретичні знання, формують навички самостійного аналізу та інтерпретації художнього тексту. Ця форма заняття сприяє розвиткові й культурі діалогічного, полілогічного мовлення, дискусії засобами літературного матеріалу. Теоретична частина на семінарі переважає і складає - % навчального часу [, с. ].
Учням формулюється тема навчального семінару, визначається його мета. Розробляється система попередніх завдань для окремих учнів, груп учнів та учнів класу загалом. Визначається проблемне питання, на вирішення якого працюють усі завдання. За запитаннями семінару під керівництвом учителя готуються доповідачі, з ними деякі аспекти обговорюють після виступу попередньо визначені опоненти, потім до обговорення, короткої дискусії залучаються учні класу. Підсумок за кожним завданням семінару, після кожної навчальної ситуації підводить учитель. Упродовж роботи на семінарі учні укладають конспект. Складні теоретичні запитання вчитель допомагає готувати, рекомендує літературу, попередньо знайомиться з текстом доповіді чи виступу, контролює добір ілюстративного, цитованого матеріалу, разом з учнями-доповідачами продумує логіку викладу теми. Провідний метод роботи у даному разі - самостійна дослідницька робота учнів. Прийоми навчання: робота з довідковою, літературознавчою джерельною базою, самостійне читання художнього твору, спостереження над текстом, вивчення біографії письменника, робота зі статтею підручника, узагальнення певних знань, формулювання висновків, написання рефератів, укладання плану, конспекту статті, підготовка виступу до семінару та ін.
Ще раз наголосимо: є письменники, індивідуальний стиль яких учні, маючи певну підготовку і навички, дійсно можуть схарактеризувати самостійно "під час спостереження за текстом, у процесі чи у результаті його літературознавчого аналізу". А є митці, складний модерний стиль яких учні не в змозі осягнути самостійно (Джойс, Аполлінер, Йонеско). Вчитель повинен відчувати рівень складності тексту і ступінь підготовленості учнів до його сприймання, аналізу й варіювати види навчальної діяльності. Будь-який художній текст потребує фахового підходу, схематизм і догматизм тут неприпустимі. На цьому наголошують і досвідчені вчені-методисти: "Система запитань і завдань диктується особливістю того чи іншого художнього твору, своєрідністю сприймання його дітьми" [, с. ].
Від класичних вступних занять, пов'язаних із вивченням творчості певного письменника, монографічні лекції, які передбачають наступний структурно-стильовий аналіз конкретного художнього твору цього письменника чи поета, відрізняються тим, що в біографічному нарисі увага акцентується на чинниках, що вплинули на формування новаторської естетики письменника. А під час характеристики його творчості тією чи іншою мірою характеризуються стильові константи і стильова домінанта індивідуального стилю митця.
Модернізм - новаторське мистецтво - залучає часом до стильової палітри того чи іншого митця такі художні засоби, які не мають аналогів чи складні за своєю структурою (епіфанії Джойса, орфізм Аполлінера тощо). Письменник, автор модерністського твору, вносить у свої твори те, "що йде від особистості митця, його конгнітивності й психології, духовного й душевного складу та досвіду, і те, що йде від епохи та її культури, від суспільного й культурного середовища, до якого він належить і речником яких виступає. Автор є [.] виразником реакцій суспільства чи певних його прошарків на виклики життя, їх умонастроїв і прагнень, структур свідомості й ментально-емоційних комплексів, яким він дає оформлене художнє вираження" [, с. ].
У біографічному нарисі перед вивченням, наприклад, творчості М. Пруста бажано закцентувати увагу учнів на таких питаннях: родинна атмосфера; якість освіти, ранні літературні інтереси, мистецьке коло спілкування; вплив Бергсона на світогляд Пруста, полеміка із Сент-Бьовом щодо переважаючих чинників творчості митця; стиль життя, зумовлений хворобою; основні твори, вплив творчої манери Пруста на стиль світової літератури ХХ століття; переклад романної епопеї "У пошуках утраченого часу" українською мовою.
Щодо монографічної лекції про творчість Д. Джойса, наприклад, то у визначенні СК (СД) творчої манери ірландського письменника-модерніста бажано виходити зі ступеня його новаторства стосовно засобів художньої виразності. Важливим аспектом цього питання є також впливи Джойса на стилістику письменників наступних поколінь (і не лише Італо Звево, який свідомо наслідував Джойса, а й О. Забужко, Ю. Андруховича, Т. Крижанівської та ін.) (Див.
Розділ , с.-) Чітка логіка, структурованість викладу, ретельно дібраний ілюстративний матеріал, "непрямі джерела" [, с. ] (цитати з творів, інтерв'ю, фрагменти віршів тощо) допоможуть учням налаштуватися на сприймання творів і своєрідної поетики Джойса.
Шкільні програми пропонують до текстуального вивчення або фрагмент з роману "Улісс", або есе "Джакомо Джойс", або рекомендують розглядати творчість Джойса лише в оглядовій лекції. Оскільки Д. Джойс - дійсно один із "батьків" модернізму [, с. ], його стиль учні обов'язково повинні вивчати на прикладі певного тексту. Таким твором має бути, на наше переконання, ліричне есе "Джакомо Джойс", оскільки це завершений текст, у якому виразно виявляються стильові константи індивідуальної творчої манери Джойса. ("Улісс", за Д. Віконською, - "нелегка лєктура" [] навіть для фахівців, а для учнів тим більше. Вивчення фрагменту з роману не сформує належним чином в учнів навички і вміння аналізу твору у стилі "потоку свідомості"). Крім того, головна тема твору - тема кохання, логічно вписує цей текст у ланцюжок творів Кнута Гамсуна, М. Пруста й Ф. Кафки, де проблема кохання вирішується інакше або не постає зовсім (у новелі Кафки "Перевтілення"). Сприймання письменником-імпресіоністом, письменником-експресіоністом, представниками літератури "потоку свідомості" найвищої цінності людських взаємин - кохання - увиразнює світогляд цих письменників, їхнє бачення логіки буття і людини в ньому. Такий порівняльний аналіз поглибить знання учнів про модерністське світовідчуття, а елементи внутрішньопредметних зв'язків, систематизації та узагальнення навчального матеріалу сприятимуть ґрунтовності їх.
Іноді певні СК чи СД індивідуального стилю не слід називати, варто під час розгляду тексту запропонувати учням визначити деякі СК чи переважаючий художній принцип організації твору (СД) самостійно. Скажімо, аналіз творів Ш. Бодлера приводить учнів до думки про те, що контрастність, антитеза, двоплановість є домінуючим структуротворчим принципом у віршах цього поета. А досвід вивчення в школі творчості Верлена показує, що учні відчувають самостійно музикальність як особливу, переважаючу характеристику його віршів (особливо тоді, коли кілька поезій французького поета вдається прочитати мовою оригіналу). Тобто, вступні оглядові й монографічні лекції за умови наступного структурно-стильового аналізу художнього тексту дають можливість створення проблемної ситуації, спонукаючи учнів до самостійної творчої роботи в царині естетики й поетики модернізму.
Однак, варто пам'ятати, що структурно-стильовий аналіз ставить за мету, вчить і скеровує учнів бачити крізь стильову своєрідність світогляд письменника, проблемно-тематичне наповнення його творів. Визначення СК і СД - це шлях до авторської концепції твору, тобто алгоритм цього процесу такий: стиль (СК, СД) > проблемно-тематичний аналіз (а не проблемно-тематичний аналіз > стиль (СК, СД). Підхід до тексту як явища певного стилю за Д. Чижевським має таку саму логіку: 1. Мова. 2. Засоби мистецького оформлення. 3. Загальні місця. 4. Зміст (композиція, тема, сюжет, мотиви). 5. Ґатунки (жанри). 6. Ідейний зміст твору, його "вища інтерпретація". "Тільки з'ясувавши формальний бік і зміст твору та розкривши його ідейний зміст, ми можемо перейти до того, щоб указати творові та авторові певне місце в історичному процесі розвитку літератури. Це і є мета "синтетичного" осмислення літературного розвитку" [, с. -], - підсумовує вчений.
Наступний важливий етап у підготовці учнів до сприймання й аналізу художнього твору - ознайомлення з текстом. Залежно від складності форми художнього твору, його обсягу, аналіз може ґрунтуватися на попередньому домашньому самостійному читанні твору чи його фрагменту або на читанні у класі. Читання тексту - це умова й перший етап його безпосереднього вивчення. Читання твору вдома не варто переобтяжувати великою кількістю завдань, аби не послабити емоційного сприймання твору [, с. ]. Важливим є і такий аспект у роботі з творами письменників-модерністів: попереднє самостійне знайомство учнів із текстом твору ("список
- Киев+380960830922