РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ОБ'ЄКТИ І МЕТОДОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Особливості геологічної будови і рельєфу лівобережжя
Середнього Придніпров'я
Лівобережна частина Середнього Придніпров'я є однією з головних арен ґрунтового галогенезу в межах України. Засолення грунтів - це наслідок взаємодії багатьох природних чинників, серед яких першорядну роль відіграють рельєф і геологічна будова зазначеного регіону.
Лівобережне Придніпров'я (Придніпровська низовина) структурно приурочене до Дніпровсько-Донецької западини і окраїн двох позитивних структур Руської платформи - південно-східного схилу Українського кристалічного щита (УКЩ) і Воронезького масиву. Дніпровсько-Донецька западина є однією з найкрупніших негативних тектонічних структур (простягається більше як на 300 км), має складний поперечний профіль (69(. Осьова частина западини являє собою ровоподібну заглибину (грабен) у фундаменті платформи, заповнену осадовими відкладами різної потужності (від 1-2.5 до 15-17 км).
У геологічному відношенні фундамент прогину має блокову будову, зумовлену системою поздовжніх і поперечних глибинних розломів, по яких окремі блоки свого часу зазнавали взаємних вертикальних зміщень. Можливо, вони відбуваються й зараз і це, на думку М.В.Чирвинської і В.Б.Сологуб [70], впливає на гіпсометрію поверхні і формування гідрографічної сітки Лівобережного Придніпров'я в сучасних умовах. Завдяки блоковій структурі грабена відбулося формування (протягом девонського і пізніших періодів) низки відокремлених сольових басейнів, у межах яких утворилися потужні пакетні утворення пластичних сольових осадів. Вірогідно, що саме з ними й пов'язані відомі тектонічні структури - сольові куполи (71(, які штоками пронизують усю осадову товщу западини.
Купольні структури зустрічаються в багатьох місцях, приурочених до
вісьової зони грабену западини. Дуже яскраво виявляються вони в околицях с.Висачки Лубенського району, біля селища Чорнухи Лохвицького району на Полтавщині, поблизу Ромен Сумської області та в інших місцях. Кам'яна покрівля сольових куполів "бронює" поверхню від розмиву, зумовлюючи виникнення позитивних виступів на поверхні. Нерідко ці структури спричиняють зміни напрямку русел річок (72(. Про те, якою мірою сольові штоки купольних структур зумовлюють засолення ґрунтового покриву, відомостей на цей час небагато, але добре відомо, що в засоленні підгрунтових вод вони відіграють досить значну роль (73,74(.
Рельєфоутворюючими породами лівобережжя Середнього Дніпра є переважно неогенові та антропогенові відклади. Антропогенові відклади повсюдно в регіоні перекривають неогенову товщу шаром різної потужності - від кількох десятків сантиметрів до 50 і більше метрів. Переважають лесові суглинки та алювіальні відклади різноманітних фаціальних відмін і літологічного складу (72(.
Загалом рельєф Середнього Придніпров'я низовинного, до якого відноситься один із районів досліджень, сформувався і розвивається під впливом різноманітних геодинамічних чинників, у тому числі й тих, які зумовлюють ґрунтовий галогенез. Особливістю рельєфу низовини є те, що найнижча ділянка її поверхні не співпадає з найбільш прогнутою частиною западини, а приурочена до прируслової (призаплавної) частини долини Дніпра.
В орографічному плані Придніпровська низовина може бути поділена на три частини: середньодніпровсько-деснянську, середньодніпровську і полтавсько-орільську низовинні рівнини (75(. Найвищі поверхні з відмітками понад 200 м приурочені до північно- і південно-східної частин низовини, а найнижчий (заплавний) рівень сягає відміток від 100 м на півночі (біля Лоєва, де Дніпро своєю долиною входить у межі України) до 58-60 м у найвужчому
місці низовини поблизу м. Кременчука.
Залежно від особливостей геологічної будови і рельєфу в межах
досліджуваної низовини виділяють дві частини: плато і терасовану долину (76,77(. Поверхня плато найбільше піднята в північно-східній частині лівобережжя Середнього Дніпра - абсолютні відмітки тут сягають 210-220 м, а на вододілах між Десною і Сеймом місцями до 233 м.
У геологічній будові плато беруть участь піски і глини палеогенової та неогенової систем, які зверху поспіль перекриті четвертинними лесовими суглинками потужністю до 5-12 і більше метрів. Процесів соленакопичення в товщі рецентних грунтів і підґрунтя в межах плато не спостерігається, їх профілі відносяться до елювіального типу сольових характеристик (74(.
Важливим елементом лівобережного Придніпров'я є терасована долина Дніпра. Саме в межах цієї долини найбільшою мірою проявляються явища галогенезу грунтів і підгрунтя, тому доцільно детальніше розглянути рельєф і будову цієї частини Середнього Придніпров'я, яка здавна привертала увагу багатьох дослідників. Щоправда, незважаючи на майже столітню історію вивчення, до цього часу немає єдиної думки щодо кількості і віку терас Дніпра.
Частина дослідників вичленовує до п'яти і більше терасових уступів, але при цьому найдавніші неогенові і неоген-нижньочетвертинні тераси визначаються лише на основі геологічної будови (стратиграфії) верхньо-неогенових і нижньочетвертинних відкладів, бо в рельєфі вони не вирізняються (78-86(. Інші дослідники (77,87( дотримувалися морфологічного підходу і виділяли три терасові уступи, оскільки при цьому деякі з терас, зокрема, борова й одно-дволесова об'єднувалися в один терасовий уступ. Не вникаючи проблематичні деталі загальної геоморфології терасованої низовини Середнього Придніпров'я, зазначимо найвиразніші гіпсометричні рівні в рельєфі.
Загальна ширина долини Дніпра, власне віддаль між корінними берегами сягає десятків кілометрів. Перша, заплавна тераса простягається суцільною смугою впродовж сучасного русла Дніпра. На правому березі вона звужена і розширюється лише в місцях впадання в його долину правих приток. На лівому березі ширина заплави сягає
- Киев+380960830922