РОЗДІЛ 2
УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ГАЛУЗЗЮ ЗВ'ЯЗКУ
2.1. Галузь зв'язку, підгалузі та підприємства (оператори) як об'єкти
управління. Їх класифікація
Підприємство зв'язку (оператор) - основна ланка в мережі системи управління і функціонування галузі зв'язку, що організовує її дію і виробничий процес по передаванню інформації.
Перехід на ринкові відносини потребував створення таких підприємств зв'язку, які здатні активізовувати структурну перебудову економіки, надавати широкої свободи вибору споживачам форм обслуговування, видів товарів і послуг; організовувати додаткові робочі місця, забезпечувати окупність витрат, оперативно реагувати на зміни споживчого попиту [203*, 204*].
Виявлення основних факторів, які впливають на ефективність управління галуззю зв'язку і її підприємств пов'язане з дослідженням останніх як об'єктів управління, яке можна провести з використанням методу класифікації.
Проведемо класифікацію підприємств галузі зв'язку. При цьому в залежності від цілей класифікації може бути використана та чи інша система класифікації, під якою розуміється сукупність правил і результатів розподілу заданої численності об'єктів на окремі групи у відповідності зі встановленими ознаками схожості або відмінності.
У практиці дослідження численності об'єктів (явищ, процесів) в даний час використовуються дві системи класифікації об'єктів - ієрархічна і багатоаспектна (фасетна). Нема необхідності зупинятися на розгляді сутності зазначених систем класифікації. Як показує практика, багатоаспектна (фасетна) класифікація дає можливість на основі знання про належність підприємства до тієї чи іншої групи зробити максимальну кількість висновків і тверджень про властивості даної групи як об'єкта управління. При цьому можливість реалізується тоді, коли розподіл за групами відбувається за найбільш суттєвими ознаками.
Із літературних джерел і деякого досвіду, накопиченого автором в ході розробки різних класифікацій [48, 130, 202*, 204*, 207*] видно, що найбільші труднощі класифікації в будь-якій галузі науки і техніки викликає вибір ознак чи властивостей елементів вихідної численності об'єктів (ВЧО) класифікації. У процесі виконання ряду науково-дослідних робіт було виявлено, що в даний час відсутні формалізовані методи виділення ознак, які доцільно враховувати при класифікації тих або інших ВЧО.
Сутність будь-якої класифікації як логічної операції, полягає в розподілі ВЧО на окремі групи або підчисленності, які називаються класами.
Розподіл ВЧО, які охопленні загальним поняттям, на групи або класи можливий лише в тому разі, коли виявлені (призначені) основи поділу чи класифікаційні ознаки. При цьому необхідно мати принаймні не менш, ніж дві модифікації класифікаційної ознаки. Власне, тільки в такому разі і можливо виконати розподіл ВЧО на класи. Наприклад, якщо постає задача класифікації всієї численності підприємств зв'язку за видами наданих послуг, то, маючи лише ознаки "обсяг послуг" і "час надання", вирішити поставлену задачу неможливо. У той самий час вводячи модифікації першої ознаки: "мала", "середня" і "велика" продуктивності можна отримати три класи підприємств. Якщо при цьому ввести ще й модифікації другої ознаки: "спеціалізовані підприємства" і "асортиментні підприємства", то в підсумку ми отримаємо вже шість класів підприємств: малої продуктивності спеціалізовані і малої продуктивності асортиментні; середньої продуктивності спеціалізовані і середньої продуктивності асортиментні тощо.
Практика використання класифікації підприємств як об'єктів управління показала, що вибір основних і видових ознак є одним із головних етапів. Необхідно, в першу чергу, визначити ознаки, які характеризують підприємства галузі зв'язку як об'єкт управління, тому що всі наступні етапи залежать від правильності вибору цих ознак.
У літературі можна зустріти різну сукупність основних і видових ознак, які використовуються при класифікації об'єктів дослідження.
Так, [175, с. 70] як суттєві ознаки класифікації виробничих об'єднань машинобудування визначені: масштаб виробництва, організаційний і технічний рівні. Як основні ознаки можуть бути: розмір підприємства, тип виробництва, номенклатура готової продукції тощо. Як параметри, від яких залежить складність управління об'єктом, прийняті: якісні показники (чисельність працюючих, вартість ОВФ, НОЗ, обсяг виробництва); рівень концентрації виробництва; тип виробництва; організованість зовнішніх зв'язків; спеціалізація й інтеграція. З урахуванням специфічних особливостей функціонування підприємств галузі зв'язку ми визначаємо ознаки, що відбивають класифікацію за характером надаваних послуг; за характеристиками і структурними підрозділами підприємств (вид об'єкта, розмір і розташування, режим роботи, форма і час надання послуг, періодичність управління).
Дослідження сукупності підприємств галузі зв'язку дозволили виділити основні (родові) й видові ознаки об'єктів управління галузі і скласти класифікаційну таблицю.
Поряд з цим проведений аналіз підприємств галузі зв'язку як об'єктів управління у відповідності з визначеними ознаками дозволив виділити групи за складністю "входу", "виробництва" і "виходу" та їхньої ролі в неперервному забезпеченні населення основними видами послуг зв'язку. З усіх можливих поєднань складності і простоти "входу", "виробництва", "виходу" для систем управління підприємств з урахуванням використання сировинної ознаки, характеру норм витрат, розміру, характеристики послуг зв'язку, форми надаваних послуг можна виділити наступні схеми: а) складний матеріальний "вхід" - складне "виробництво" - складний "вихід"; б) складний інформаційний "вхід" - просте "виробництво" - складний "вихід"; в) простий матеріальний "вхід" - складне "виробництво" - складний "вихід"; г) складний матеріальний "вхід" - складне "виробництво" - простий "вихід".
З метою конкретизації об'єктів дослідження розглянемо підприємства зв'язку за ознаками: вид наданих послуг, номенклатура наданих