РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Обґрунтування вибору напрямку, дизайну і методологічних підходів дослідження
Вивчення радіоцеребральних ефектів є міждисциплінарною проблемою, яка має вирішуватися на стику наук. Вирішальна роль радіобіології у цьому дослідженні полягає в усвідомлюванні закономірностей взаємодії іонізуючих випромінювань з головним мозком, а також визнанні значної ролі аналізу залежності "доза-ефект", який є необхідною (хоча й недостатньою) умовою для ствердження наявності або відсутності наслідків радіаційного впливу.
Неврологічний напрямок призводить до недооцінки широкого спектру психопатології після опромінення, яку зводить до континуума "вегетосудинна дистонія - астенічний синдром - синдром органічного ураження ЦНС". Психіатричний напрямок (особливо за умов психологізації) може призводити до недооцінки патофізіологічного (церебрального) базису психопатології, яку трактує як прояви психологічного стресу, афективних і тривожних розладів, соматизації тощо. Таким чином, очевидна необхідність використання об'єднуючого напрямку - нейропсихіатричного. Часто у якості об'єднуючого терміну психіатрії і неврології використовують термін "психоневрологія", що неправильно. У сучасному тлумаченні "психоневрологія" - це 1) межова галузь психіатрії і неврології, яка вивчає неврози і інші межові стани та 2) термін для означення психіатричних закладів з деонтологічних міркувань [370, 371]. Таким чином, для назви інтегративного напрямку, який об'єднує неврологію і психіатрію, слід використовувати термін "нейропсихіатрія" [370-379].
Знаходження церебрального базису при всіх психопатологічних станах дозволяє взагалі віднести психічні розлади до компетенції нейропсихіатрії. Таким чином, продовжуючи полеміку відносно безпідставності розгляду ЦНС як "функціонально радіочутливу", але "структурно радіорезистентну" систему, слід підкреслити, що і з нейропсихіатричної точки зору дихотомія на "органічні" і "функціональні" розлади науково необґрунтована - усі нейропсихічні розлади "органічно-функціональні" або "структурно-функціональні" за своєю біологічною суттю. Сучасний нейропсихіатричний напрямок передбачає нерозривний взаємозв'язок функціональної і нейроанатомічної організації головного мозку з когнітивними, емоційними і поведінковими функціями та їх порушеннями [377-403].
Виконання цієї дисертаційної роботи базується на принципах доказової медицини [296, 297, 404, 405]. Виходячи з мети і завдань дисертаційної праці, найбільш адекватним її дизайном є проспективне дослідження опромінених осіб з паралельним зовнішнім контролем (групами порівняння) і внутрішнім контролем. На практиці відповідність найбільш доказовому дизайну - проспективному дослідженню - вдалося досягти лише відносно унікальної когорти опромінених осіб - пацієнтів, яким діагностували ГПХ.
УЛНА на ЧАЕС, залучені до дисертаційного дослідження, є селективною вибіркою пацієнтів з психічними розладами, які проходили обстеження і лікування у клініці НЦРМ АМН України. Ретроспективно були відібрані такі пацієнти, які на підставі архівної медичної документації були здоровими до участі в аварійних роботах і роботах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Дебютом психічної патології в них була вегетативна дисфункція (астеновегетативний синдром, вегетосудинна або нейроциркуляторна дистонія). Проспективне дослідження у повному обсязі їм здійснити не вдалося з-за значного відсіву пацієнтів протягом післяаварійних років. Враховуючи вищенаведене, УЛНА, яких залучено до цього дослідження, розглядаються як група порівняння до пацієнтів, яким діагностували ГПХ. Крім того, УЛНА, обстеженим у динаміці післяаварійних років, проведені поперечні дослідження.
У якості зовнішнього контролю (паралельних груп порівняння) до пацієнтів, яким діагностували ГПХ, були використані: 1) УЛНА з психічними розладами, що виникли після аварії; 2) ветерани війни в Афганістані з PTSD - контроль психологічного стресу; 3) ветерани війни в Афганістані з PTSD і ЧМТ - контроль психологічного стресу і неспецифічного органічного ураження головного мозку; 4) пацієнти з ДЕП - контроль цереброваскулярних хвороб; 5) практично здорові особи. Внутрішні контролі пацієнтів, яким діагностували ГПХ, були такі: 1) неверифікована ГПХ - верифікована ГПХ; 2) підгрупи пацієнтів у залежності від ступеню тяжкості ГПХ.
Дисертаційне дослідження у цілому присвячено віддаленим психіатричним наслідкам в пацієнтів, яким діагностували ГПХ, і УЛНА 1986-1987 р. Період виконання проспективного дослідження - 1990-2001 рр. (5-15 років після аварії на ЧАЕС). У роботі використані також дані, отримані в НЦРМ за період до 1990 р. Періоди поперечних досліджень - 1) 1990-1995 рр. (5-10 років після аварії) і 2) 1996-2001 рр. (11-15 років після аварії).
Тільки на протязі останніх 10 років у світі вийшли кілька десятків фундаментальних монографій і атласів, кілька тисяч наукових статей з клінічної і кЕЕГ, картування мозку, ВП, в яких усі автори відмічають прогрес електрофізіологічних методів дослідження головного мозку за рахунок використання найсучасніших досягнень у комп'ютерних технологіях [407-425]. Це дозволило суттєво розширити спектр психічних розладів, які можуть бути досліджені за допомогою аналізу спонтанної і викликаної електричної активності головного мозку - від епілепсії і грубих органічних уражень мозку до практично усіх психічних розладів, включаючи ендогенні [426-436].
Нові технології візуалізації головного мозку надали велику кількість безцінної інформації щодо структурно-функціональних аномалій у пацієнтів з різними психічними розладами. Докази, отримані завдяки цим технологіям візуалізації головного мозку, дозволили беззаперечно встановити, що "ментальні розлади" мають певні кореляти з церебральною дисфункцією [382-387, 389, 391, 392, 395-403, 418, 421-423, 425]. КЕЕГ і ВП надають можливість неінвазивно кількісно оцінити спонтанну і викликану біоелектричну активність головного мозку з чутливістю і часовим розв'язання