РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстеженого контингенту хворих
Для виявлення особливостей перебігу хронічних дифузних захворювань печінки у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та визначення критеріїв діагностики початкових проявів пошкодження органу у віддаленому після аварії періоді було детально обстежено 350 хворих - 250 учасників ЛНА на ЧАЕС 1986-1987 рр. (основні групи) та 100 осіб без радіаційного впливу в анамнезі (відповідні групи нозологічного контролю). До обстеженого контингенту хворих увійшли лише особи чоловічої статі, віком від 19 до 59 років. Дози зовнішнього опромінення реєструвалися за документованими даними, були встановлені у 197 осіб і коливалася від 1 до 96 сГр.
Обстеження та лікування пацієнтів - учасників ЛНА і 15 осіб нозологічного контролю проводилось у терапевтичному відділенні ІКР НЦРМ АМН України. Решту пацієнтів контрольної групи склали: 25 хворих, які знаходилися на обстеженні у Міському діагностичному центрі (м. Київ); 60 хворих, які знаходилися на обстеженні та лікуванні у відділенні захворювань печінки Українського науково-дослідного інституту гастроентерології МОЗ України (м. Дніпропетровськ).
З метою вивчення динаміки показників функціонального стану печінки у ліквідаторів наслідків аварії безпосередньо після завершення робіт з ЛНА, проводився ретроспективний аналіз стану здоров'я та змін біохімічних показників сироватки крові за даними медичних карт та витягів з історій хвороб 92 військовослужбовців до, відразу після закінчення робіт з ЛНА та у динаміці протягом 18 місяців.
Критеріями включення пацієнтів до груп обстеження являлися: відсутність в анамнезі захворювань печінки в осіб основних груп до аварії на ЧАЕС (за даними амбулаторної картки); виникнення патології печінки після 1986 року для осіб нозологічного контролю (за даними амбулаторної картки); для представників усіх груп - відсутність перенесених в анамнезі вірусних гепатитів; відсутність у сироватці крові маркерів вірусних гепатитів, цитомегаловірусу, вірусу простого герпеса; виключення прийому в 6-місячний термін до обстеження медикаментів з гепатотоксичною дією (парацетамол; саліцилати; антибіотики - еритроміцин, пеніцилін, тетрациклін; антидепресанти-інгібітори моноамінооксидази - іпразид, ізоніазид; нейролептики - аміназин; антиметаболіти - метотрексат, 6-меркаптопурин; андрогенні гормони і анаболічні стероїди та ін.); виключення зловживання алкоголем; виключення роботи з гепатотоксичними речовинами, як професійної шкідливості; відсутність жовчокам'яної хвороби.
Для вирішення поставленних задач були обстежені хворі на хронічний гепатит1 та цироз печінки. З метою визначення діагностичних критеріїв початкових проявів пошкодження печінки було проведене детальне обстеження осіб без клінічних ознак хронічної патології печінки. Майже у половини осіб цієї групи при опитуванні та всебічному обстеженні було встановлено діагноз хронічного холециститу. Так, в анамнезі цих хворих відмічено зловживання жирною та смаженою їжею, порушення режиму харчування, нерегулярність її прийомів. Клініка хронічного холециститу у них в основному характеризувалася наявністю больового, диспептичного синдромів та загальних проявів. Основними скаргами цієї частини хворих були: скарги на загальну слабкість; зниження працездатності; тяжкість та біль тупого
1За міжнародною класифікацією (Лос-Анджелес, 1994р.) - хронічний гепатит, не класифікований як вірусний чи аутоімуннийхарактеру в області правого підребір'я, який посилювався після прийому їжі, особливо жирної та смаженої; деяке зниження апетиту; періодичну тошноту; гіркий присмак у роті; здуття живота; порушення випорожнення кишечнику; періодичні озноби та підвищення температури тіла до субфібрильних цифр. За лабораторними даними у цих хворих відмічався помірний лейкоцитоз, незначне підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). За даними дуоденального зондування, біохімічного дослідження і мікроскопії жовчі виявлено порушення моторіки жовчоного міхура, особливо часто гіпотонічну дискінезію, та зміни фізико-хімічного складу жовчі (збільшення ії відносної маси, здвиг рН у кислу сторону, згущення жовчі, підвищення вмісту слизу, злущеного епітелію, кількості лейкоцитів, вмісту жовчних кислот, порушення холато-холестеринового коефіцієнту). За даними ультрасонографічного дослідження виявлено потовщення стінки жовчного міхура (більше ніж на 4 мм). Крім того, у частини хворих цієї групи виявлялися зміни функціональних проб печінки (помірна гіпоальбумінемія, незначне підвищення активності трансаміназ, в основному АлАТ, помірне підвищення тимолової проби, активності лужної фосфатази). Частота виявлення цих симптомів та середні значення показників відображена у розділі 4.3 "Дослідження функціонального стану печінки обстежених хворих за синдромним принципом" (с.100).
Отже, усі обстежені хворі у подальшому були розподілені на такі групи: група хворих на хронічний безкам'яний холецистит (ХХ) (І основна група та Іа контрольна2); хворі на хронічний гепатит (ХГ) (ІІ основна та ІІа контрольна); хворі на цироз печінки (ЦП) (ІІІ основна та ІІІа контрольна); хворі без клінічних проявів патології гепатобіліарної системи (БП) (ІV основна та ІVа контрольна) (дивись таб. 2.1 )
2Тут і надалі йдеться про групи нозологічного контролю Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих за групами спостереження та встановленим діагнозом
Групи спостереженняКількість хворих ХХХГЦПБПЛіквідатори наслідків аварії на ЧАЕС83671585Особи без радіаційного впливу в анамнезі3823930
Шляхом вивчення даних анамнезу та витягів з амбулаторних карт, було з?ясовано, що розвиток ХГ у 82,1% хворих припадав на період з 1991 по 1995 рр., тобто в межах 5 - 9 років з моменту їх участі в післяаварійних роботах. Зростання частоти верифікації діагнозу ЦП в учасників ЛНА відмічається з 1994 року, через 8 - 9 років.
Динаміка встановлення діагнозу ХГ та ЦП у обстежених ліквідаторів представлена на р