Діагностика носійства вірусів гепатиту С в популяції донорів крові Київської міської станції переливання крові та серед осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.   Характеристика обстежених хворих
Робота ґрунтується на аналізі результатів обстеження осіб, які зазнали
опромінення внаслідок аварії на Чорнобильскій АЕС та перебували на
стаціонарному лікуванні у відділеннях клініки НЦРМ АМН України або на обліку в
поліклініці радіаційного реєстру (ПРР) НЦРМ АМН України. Також обстежували
практично здорових донорів Київської міської станції переливання крові, та
осіб, які мали соматичні захворювання але не були опромінені.
Загальна кількість обстежених – 43567 осіб, що розподілялися для порівняння за
наступними групами:
41021 практично здорова особа – донори Київської міської станції переливання
крові;
559 хворих на соматичні захворювання, які не зазнали впливу іонізуючого
опромінення;
965 учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
114 реконвалесцентів гострої променевої хвороби;
87 працівників підприємств атомної промисловості;
578 осіб, які проживають на територіях України, забруднених радіонуклідами;
243 евакуйованих з м. Прип’ять та інших населених пунктів 30–км зони
відчудження. Характеристика обстежених осіб надана в таблиці 2.1.
Для визначення впливу носійства HCV на стан здоров’я осіб, які зазнали впливу
опромінення, нами ретроспективно був проведений аналіз клінічних даних у 105
учасників ЛНА у віці 36 – 64 роки, які мали у сироватці крові анти–HCV антитіла
і в анамнезі мали наступні захворювання: шлунково – кишкового тракту (МКХ
10  К00–К93); бронхолегеневої системи (МКХ 10  J00–J99);
Таблиця  2.1
Характеристика обстежених груп
Група
Кількість (n)
Вік ( роки)
Доза  опромінення
Практично здорові особи–
донори Київської міської станції переливання крові:
41021
18 – 59
В межах природного фону
– жінки
12163
18 – 59
– чоловіки
28858
18 – 59
Учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС:
965
30 – > 60
<  10 –  >  80 сГр
– жінки
174
30 – > 60
– чоловіки
791
30 – > 60
Реконвалесценти гострої променевої хвороби:
114
33 – 69
>  100 сГр
– жінки
33 – 69
– чоловіки
106
33 – 69
Мешканці забруднених радіонуклідами територій
578
19 – 75
0,5 – 1,0  мЗв вище за природний фон
Працівники атомної промисловості:
87
21 – 64
В межах професійних
лімітів
– жінки
23
21 – 64
Продовження таблиці  2.1
– чоловіки
64
21 – 64
Евакуйовані з м.Прип’ять та 30–км зони відчуження:
243
15 – 75
10,0 – 15,9  мЗв (на момент евакуації)
– підлітки
35
15 – 17
– жінки
122
18 – 75
чоловіки
86
18 – 74
Хворі на соматичні
559
15 – 70
В межах
природного
фону
захворювання, які не
зазнали впливу
іонізуючого опромінення:
– підлітки
245
15 – 17
– жінки
173
18 – 70
– чоловіки
141
18 – 69
дисциркуляторну енцефалопатію (МКХ – 10 167.8  F07.3); хвороби ендокринної
системи (МКХ–10  Е00–Е90) та доброякісні гематологічні захворювання (МКХ
–10  D50–D89). Групою порівняння були 263 учасники ЛНА, в анамнезі котрих були
ці ж групи захворювань, але у них не були визначені анти – HCV антитіла в
сироватці крові.
2.2.   Визначення анти–HCV антитіл у сироватці крові
Присутність анти–HCV антитіл у сироватці крові обстежених осіб визначали за
допомогою реакції зворотної гемаглютинації з використанням діагностичних
наборів виробництва Dianabot Co Ltd (Японія) та імуноферментного аналізу за
допомогою наборів виробництва України та Російської Федерації  [19, 20, 62,
64].
Постановка реакції пасивної гемаглютинації (ПГА). Реакція базується на
взаємодії противірусних антитіл з антигенами вірусу, які сорбовані на поверхні
еритроцитів, що викликає аглютинацію останніх. Інкубація проводиться при
кімнатній температурі протягом 30 хвилин при різних серійних розведеннях
досліджуваної сироватки крові (максимальне – 212; 1:4096). Результати реакції
оцінюються візуально. Наявність гемаглютинації свідчить про присутність
анти–HCV антитіл у обстежуваної особи, крім того, визначається титр анти–HCV
антитіл. Діагностично значущим вважалось розведення сироватки, коли подвійний
логарифм досягав чи перевищував 5 (табл. 2.2).
Таблиця  2.2
Ранжування титру антитіл до вірусу гепатиту С в реакції пасивної гемаглютинації
Величини титру антитіл
Показники
подвійний логарифм
розведення
Негативний
0 – 4
0 – 1:16
Низький^
5 – 8
1: 32 – 1: 256
Середній^^
9 – 10
1: 512 – 1: 1024
Високий ^^^
11 – 12 і вище
1: 2048 – 1: 4096
Імуноферментне визначення анти–HCV антитіл. Використовували діагностичні
системи виробництва „Діапроф@Мед” (Україна), „Вектор–Бест” (Новосибірськ, РФ),
„Диагностические системы” (Н. Новгород, РФ), „Sanofi Diagnostique
Pasteur” (Франція).
Зразки сироваток розводили стандартним буфером та інкубували протягом 1 години
при температурі 370С з рекомбінантними пептидами, аналогами антигенів HCV, що
були нанесені на поверхні лунок імунологічних планшетів, – неструктурних білків
NS3 і NS4 (один планшет) та коровим протеїном (другий планшет). При внесенні в
лунки планшетів зразків досліджуваних сироваток, антитіла, специфічні до вірусу
гепатиту С, зв’язувались з рекомбінантними антигенами на твердій фазі,
утворюючи комплекси антиген–антитіло. Імуноглобуліни, що не зв’язались,
відмивали розчином для промивання, потім в лунки вносили антитіла проти
імуноглобулінів людини Ig G або Ig M класу, які були кон’юговані з пероксидазою
хрону (в діагностичних системах виробництва „ДіаПроф@Мед” проводили визначення
анти–HCV антитіл тільки класу Ig G). Продовжували інкубацію у вищезазначених
умовах з наступним промиваням. Активність пероксидази виявляли у цитохімічній
реакції з використанням субстрату пероксидази (перекису водню) та хромогену
(3,3`,5,5`– тетраметилбензидин –ТМБ). Через 30 хв. реакц