РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Обгрунтування вибору напрямку, методологічних підходів та методів
дослідження
Незважаючи на зростаючу кількість повідомлень щодо органічного ураження ЦНС у
віддалений період дії ІВ [5-21, 59-63], деякі автори повністю заперечують вплив
ІВ на ЦНС [61, 67, 76, 83, 146]. За останні роки зросла кількість повідомлень
про наявність органічних психічних розладів та енцефалопатій в УЛНА на ЧАЕС
[3-22, 59-63, 103]. Особливо це відноситься до УЛНА на ЧАЕС 1986-1987 рр.
опромінених в дозах вищих 0,3 Зв та осіб, яким була діагностована ГПХ. Саме у
них відмічається найбільш висока захворюваність на хвороби нервової системи та
органів чуття і найбільш високий рівень розладів психіки та поведінки [1-4, 16,
17, 58-60]. Тому об’єктом дослідження було обрано найбільш критичні за дією ІВ
внаслідок Чорнобильської катастрофи контингенти постраждалих — особи, яким
діагностували ГПХ, та УЛНА на ЧАЕС з органічними психічними розладами.
Вважаючи, що близько 92 % УЛНА – чоловіки [1-4, 59], для дисертаційного
дослідження доцільно включити саме чоловіків.
Сьогодні докладно описані неврологічні та психопатологічні симптоми та синдроми
при органічних психічних розладах (енцефалопатіях) в осіб, що зазнали впливу
іонізуючого опромінення [5-21, 59-63]. Разом з тим маловивченими залишаються
варіанти нейропсихологічних дисфункцій, що визначають безпосередньо конкретні
механізми соціальної та побутової дезадаптації хворих.
Таким чином, для досягнення мети – визначити переважну церебральну локалізацію
порушень ВНД при органічних психічних розладах у віддалений період впливу ІВ у
діапазоні доз 0,1 – 6 Зв внаслідок Чорнобильської катастрофи – необхідні
детальні нейропсихологічні дослідження, а також підтвердження їх клінічними та
нейрофізіологічними методами.
Остаточно не визначена локалізація уражень головного мозку при впливі ІВ, поріг
виникнення церебральних ефектів випромінювання та виразність цих ефектів в
залежності від величини дози та характеру опромінення.
Група осіб, які перенесли ГПХ необхідна для визначення віддалених церебральних
ефектів гострого переважно зовнішнього гамма-опромінення. Причому враховуючи
великий діапазон доз в групі ГПХ, а також розподіл ГПХ на ГПХ верифіковану та
ГПХ неверифіковану (за даними Інституту біофізики, Москва), можна сподіватися
на визначення залежності нейропсихологічних та нейрофізіологічних показників
від дози опромінення (залежності «доза–ефект»). Група УЛНА на ЧАЕС необхідна
для дослідження впливу «малих» доз ІВ (< 1 Зв) на виникнення порушень ВПФ, а
також для порівнільного аналізу з групою ГПХ, тим більше, що всі обстежені
особи мають верифіковане дозове навантаження.
Для виявлення особливостей порушення ВПФ у осіб, опромінених внаслідок
Чорнобильської катастрофи, в контрольну групу залучили осіб з органічними
психічними розладами на тлі серцево-судинних захворювань (гіпертонічна хвороба,
церебральний атеросклероз), що не зазнали впливу чинників Чорнобильської
катастрофи (група порівняння).
Враховуючи малу кількість нейропсихологічних методик, які можуть дати кількісну
характеристику ВФП [41-43], були використані деякі тести, які не мали
нормативних даних [48, 44, 45, 48-51]. Для порівняння з нормативними
показниками відібрали і обстежили групу практично здорових осіб (здоровий
контроль).
З появою нових сучасних методів дослідження, були зроблені спроби визначити
особливості змін ЦНС у УЛНА на ЧАЕС [61, 62, 100, 101, 146]. Але в даних
роботах звертає на себе увагу неточність дозового супроводу і характеристика
виявлених змін відносно важкості захворювання, а не отриманої хворими дози
опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС, переважає якісна оцінка порушень ВПФ при
відсутності кількісної, відсутній аналіз факторів ризику розвитку уражень ЦНС у
віддалений період дії ІВ.
Враховуючи вищенаведене, можна стверджувати про необхідність використання
статистичних методів — для дескриптивного, варіаційного,
регресійно-кореляційного та багатофакторного аналізу результатів клінічних,
нейропсихологічних та нейрофізіологічних досліджень, а також
соціально-демографічних, дозиметричних та клініко-інструментальних даних.
Таким чином, обрані підходи до об’єкту (ГПХ, УЛНА, група порівняння і здоровий
контроль) та методологія (клінічні, нейропсихологічні, нейрофізіологічні
методи, статистичний аналіз) дозволяють досягти мети та вирішити задачі роботи
.
2.2. Об’єкт дослідження
2.2.1. З а г а л ь н а х а р а к т е р и с т и к а г р у п. До дисертаційного
дослідження включено 143 УЛНА на ЧАЕС (чоловіки), які зазнали дії ІВ у
діапазоні доз 0,1– 6 Зв, після чого у них діагностували органічні психічні
розлади (основна група). Пацієнти основної групи на момент обстеження були
особами зрілого та середнього віку (35-56 років, M±SD=44,4±5,2 року). Хворі
даної групи проходили стаціонарне обстеження та лікування у неврологічному
відділенні (з 01.04.03 – відділення радіаційної психоневрології) та відділенні
променевої патології (відділення радіоіндукованої та загальної профпатології)
клініки НЦРМ АМН України у 1996-2004 рр.
Контрольну групу склали 45 обстежених: 23 практично здорові особи (чоловіки)
віком від 36 до 54 років (44,6±4,9 року) – здоровий контроль, а також 22 особи
з органічними психічними розладами на тлі серцево-судинних захворювань
(гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз), віком від 39 до 53 років
(45,2±4,1 року), що не зазнали впливу чинників Чорнобильської катастрофи (група
порівняння), що проживають у м. Києві і проходили добровільне обстеження у
відділенні неврології (з 01.04.03 – відділення радіаційної психоневрології)
- Київ+380960830922