Ви є тут

Особливості мегакаріоцитарного паростка гемопоезу у хворих на мієлофіброз з мієлоїдною метаплазією, опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

Автор: 
Прокопенко Ірина Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U005592
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єм репрезентативної вибірки
Виходячи з даних щодо щорічної захворюваності на МММ, що складає 0,5 на 100 тис
населення [147], мінімальний об’єм вибірки розраховували за формулою. Якщо
відомий об'єм N генеральної сукупності, то необхідний об'єм вибірки
розраховується по формулі [5]:
де - значення коефіцієнта Стьюдента для вибраного рівня значущості і числа
ступенів свободи n, значення - орієнтовне значення середньоквадратичного
відхилення, - похибка, що задається.
Значення цих параметрів можна прийняти рівними: =1,96 (при a = 0,05 і великому
n), =0,5 (максимальне значення в умовах повної невизначеності), =0,2 (для
20%-ої похибки). Величину генеральної сукупності N розрахуємо виходячи з таких
міркувань. Відомо, що захворюваність на МММ складає 0,5 на 100 тисяч населення.
Загальна кількість населення України на 2006 рік складає приблизно 48 млн.,
отже очікувана кількість хворих щорічно складатиме приблизно 240 осіб.
Отже, мінімальний об'єм для репрезентативної вибірки буде рівний [5]:
Для підвищення надійності статистичних висновків і виходячи з завдань нашого
дослідження, враховуючи виникаючі в процесі дослідження непередбачені
лабораторно-методичні труднощі, можливість випадіння випадків з поля
спостереження, ми визнали доцільним збільшити об'єм вибірки до 55 осіб для
основної досліджуваної групи.
2.2. Загальна характеристика обстежених пацієнтів
Клінічні дослідження проведені сумісно зі співробітниками відділу гематології
та трансплантології ДУ “НЦРМ АМН України”. Обстежено 131 дорослого. Із них: 101
випадок мієлофіброзу з мієлоїдною метаплазією у осіб, що знаходились на
лікуванні у відділеннях: гематології ДУ “НЦРМ”, Київській міській лікарні №9,
Київській обласній лікарні №2, клініці гематології Головного військового
клінічного шпиталю Міністерства Оборони України, відділенні гематології
Комунального закладу «Міська лікарня №4» місті Кривий Ріг, під амбулаторним
спостереженням у полікліниці №1 Державного управління справами міста Києва. Із
101 хворого на МММ, 88 - особи чоловічої статі, 13 – жіночої, їх вік на момент
захворювання становив від 21 до 77 рр. (в середньому 50,58 ± 1,22 років).
Враховуючи фактор опромінення в анамнезі проведено розподіл хворих на МММ на 2
групи. Особи з МММ, що були залучені до робіт в зоні ЧАЕС в 1986-1989 рр, а
також особи евакуйовані із зони відчуження та жителі РЗТ України, сформували
1-шу основну групу. Частина хворих обстежувалась повторно на різних етапах
мієлопроліферативного процесу.
Належність хворих до УЛНА підтверджена посвідченнями. Із них: досліджено 29
клінічних випадків захворювання МММ на різних стадіях у осіб, що приймали
участь в ліквідації наслідків аварії в 1986 р., 5 - у ліквідаторів 1987 р., 2 –
у ліквідаторів 1988 р., один - у ліквідатора 1989 р., 18 – у осіб, що проживали
на контрольованих територіях. 46 хворих на МММ, що опромінені в межах доз
природного фону, утворили групу порівняння (2-гу). Контрольна група
представлена матеріалами обстежень 30 осіб. Контрольні дослідження виконані на
групі здорових добровольців та консультативних пацієнтів, які, за результатами
обстежень, не мали онкогематологічної патології, з них: 26 осіб чоловічої, 4 –
жіночої статі, їх вік в середньому становив 52,73 ± 1,08 років (від 35 до 74
років, медіана віку 55 років). Частина контрольних гістоморфометричних
досліджень трепанобіоптатів кісткового мозку виконана на секційному матеріалі
осіб, померлих від різних причин, не пов’язаних із захворюваннями крові.
Матеріал трепанобіоптатів кісткового мозку був забраний через 4 - 5 годин після
смерті.
До основної групи увійшли 47 осіб чоловічої статі, 8 – жіночої статі. Вік
пацієнтів на момент захворювання був у межах від 20,9 до 65,9 рр., в середньому
47,43 ± 1,22 років, середній вік чоловіків складав 47,56 ± 1,44 років, жінок
46,29 ± 0,58 років. Вік на момент обстеження був у межах від 21 до 68 років, в
середньому 51,91 ± 1,10 років, середній вік чоловіків 52,30 ± 1,25 років, жінок
49,63 ± 1,77 років. Час, що минув від моменту аварії на ЧАЕС до початку
захворювання, становив від 1 до 18 років, в середньому 10,89 ± 0,51 років. Час
від участі в ліквідації наслідків аварії до встановлення діагнозу МММ становив
від 3 до 17 рр., в середньому 10,27 ± 0,60 рр. Для 14 пацієнтів цей час був
меншим 10 років (2,67 - 9,99 рр.), для 41 інших він коливався від 10,49 до
16,52 років.
Враховували дози опромінення згідно даних дозиметричного обстеження,
зафіксованих у військових квитках, маршрутних листах, посвідченнях постраждалих
осіб. За даними дозиметричного обстеження 10-ти хворих (усі чоловічої статі),
індивідуальні дози їх опромінення коливались від 0,49 до 49,0 сЗв, серед них 5
пацієнтів – УЛНА 1986р., 4 - УЛНА 1987р., один пацієнт з МММ був працівником
ЧАЕС з 1988 по 2001 роки включно. П’ять хворих, з відомими ІДО, були обстежені
у динаміці. Для 7 хворих на МММ, які проживали на контрольованих територіях,
були відтворені ретроспективно-прогнозні дози опромінення за таблицями
загальнодозиметричної паспортизації, згідно дозиметричної ситуації за місцем
проживання [69, 57], очікувані накопичені індивідуальні дози опромінення яких
становили від 0,21 до 0,48 сЗв.
Вік хворих на МММ, УЛНА 1986р. з відомими дозами опромінення, на момент аварії
був у межах від 39 до 54 років, в середньому 37,85 ± 5,51 роки. На момент
встановлення діагнозу МММ їх вік був у межах від 45 до 62 років, в середньому
52,12 ± 3,11 років. Термін часу, що минув від початку роботи з ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС до встановлення діагнозу, становив від 2,67 до 14,26
років, в середньому 7,08