РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи дослідження
2.1. Загальна характеристика осіб та дозиметрія зовнішнього та внутрішнього
опромінення евакуйованих з м. Прип’яті
Дослідження клінічних проявів комбінованого (зовнішнього і внутрішнього)
опромінення було проведено на 124 евакуйованих пацієнтах з м. Прип’яті
протягом 1995–98 рр., з яких 103 — дорослих та 21 — дітей-підлітків. Вік
чоловіків на момент обстеження був від 18 до 65 років, середній вік пацієнтів
41,3 ± 2,5 років. Вік жінок на момент обстеження коливався від 18 до 62 років,
середній вік 40,5 ± 3,1 років. Вік дітей-підлітків на момент обстеження
коливався від 12 до 16 років, середній вік — 14,4 ± 2,4 років. Контрольну
групу становили 20 практично-здорових осіб, які відповідали віку і статі
обстежуваних пацієнтів.
Як видно з рисунку, більшість пацієнтів так званого “чорнобильського”
контингенту — це люди працездатного віку, до 50 років — 115 осіб (92,7 %). Всі
124 особи евакуйовані з м. Прип’яті до м. Львова з травня 1986 року по січень
1987 року, не мали паспортних даних про дозове навантаження, але вони належать
до так званої І групи радіопозитивних осіб. При поєднанні часу опромінення
“низькими” дозами не виявлено прямої залежності в термінах появи скарг на
виявлення захворювань. Однак, при більш тривалому моніторингу пацієнтів цієї
групи звертає на себе увагу факт швидкого, в багатьох випадках агресивного,
малокорелюючого в плані медикаментозного лікування протікання захворювання.
Тривалість перебування евакуйованого населення в 30-кілометровій зоні ЧАЕС
відображена на рисунку 2.2.
Чіткої кореляції між тривалістю перебування в зоні ЧАЕС та важкістю
захворювання, пов’язаного з опроміненням, не прослідковується.
З метою прогнозування та профілактики ускладнень супутніми захворюваннями
вегето-судинної дистонії та щитовидної залози була розширена загальноприйнята
схема діагностики основного захворювання. Комплексне медичне обстеження
проводилось на базі Львівського обласного діагностичного центру. В програму
обстеження увійшли: стандартний клінічний огляд, анкетування,
загальноприйняті скринінгові лабораторно-інструментальні методи.
З функціональних методів дослідження діяльності серця та діагностики його
порушень застосовувались електрокардіографічне, ехокардіографічне і
фонокардіографічне обстеження.
Функцію зовнішнього дихання визначали методами спірометрії і велоергометрії.
Дослідження цереброваскулярної патології проводили методами:
реоенцефалографії, електроенцефалографії, ехоенцефалографії та оглядом очного
дна. Для дослідження травного каналу застосовували фіброгастродуоденоскопію.
Базальні концентрації гормонів в плазмі периферичної крові визначали
радіоімунологічним методом. Проводили сонографічне та термографічне обстеження
органів черевної порожнини, щитовидної залози та органів статевої сфери.
При оцінці стану здоров’я людей, що були під впливом іонізуючого опромінення,
першостепенне значення має встановлення поглиненої дози опромінення. Для
встановлення причинного зв’язку доза — ефект біологічної дії необхідно знати
такі величини, як експозиційна та поглинена доза, при цьому враховуючи
коефіцієнт якості різних видів опромінення. Кількісна оцінка наслідків
опромінення ускладнюється при нерівномірному радіаційному впливі на організм.
При цих умовах опромінення із всього комплексу змін, що виникають, не завжди
можна виділити ті, які безпосередньо зв’язані з поглиненою дозою у визначеному
органі чи тканині.
Ступені оцінки нерівномірного впливу на організм людини є досить складною
проблемою. Різні рівні доз при нерівномірному опроміненні приводять до
найбільш різноманітних ефектів. Так при гострому променевому впливі багатьма
досліджувачами продемонстровано, що ураження визначається дозою впливу на
червоний кістковий мозок. Безсумнівним є лише те, що при любому нерівномірному
опроміненні ефект менший, ніж при рівномірному при цій самій дозі.
При нерівномірному опроміненні найбільш оптимальною вважається концепція
"критичного органу". Найбільша поглинена доза у визначеному органі або тканині
створює передумови для найбільшої реакції зі сторони даного органу, хоча не
можна виключити опосередкованих реакцій зі сторони інших органів та тканин.
Результати багаточисленних досліджень свідчать про те, що локальний вплив
радіації на певний орган може викликати виразний загальний вплив на організм.
При внутрішньому опроміненні, коли в організм поступає декілька радіонуклідів
виникають, деякі складності в оцінці визначення поглинених доз. Ці дози можуть
суттєво відрізнятися для нуклідів з різними спектрами опромінення і не завжди
просто враховуються.
Нами для оцінки еквівалентної дози, яка корелює з віддаленими стохастичними
ефектами, використовувалась наступна формула:
Н=Д•Q•N,
де Д — поглинена доза; Q — коефіцієнт якості. Цей коефіцієнт враховує
гальмівну здатність радіаційного опромінення у воді для фіксованої точки.
Звичайно використовують опосередковані значення Q для різних видів
опромінення. Для рентгенівського, гама-опромінення та для електронів цей
коефіцієнт дорівнює 1, для нейтронів та протонів дорівнює 10, а для альфа- та
багатоядерних частинок — 20. Другим коефіцієнтом, що входить у визначення
еквівалентної дози є коефіцієнт N — похідне всіх інших модифікуючих
факторів, таких як фракціонування, потужність дози, просторовий розподіл дози
N=1, якщо не беруться до уваги інші умови. Еквівалентна доза вимірюється у
зівертах (ЗВ), або берах (бер).
Для порівняння ризику стохастичних ефектів різних нерівномірних в
- Київ+380960830922