РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Клініко-біохімічні дослідження проводили, використовуючи кров хворих на
пострадіаційну енцефалопатію – ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС 1986-1987 рр., які після цього продовжували працювати або жити в зоні
жорсткого радіаційного контролю. Вони отримали як зовнішнє, так і тривале
внутрішнє (комбіноване) опромінення. Дослідження проводили впродовж 1991—1995
років. Обстежено 167 осіб віком 30—52 роки, які отримали дозу радіаційного
опромінення (згідно документації) 0,25—0,8 Гр. Серед обстежених переважали
чоловіки - 139 осіб, що складає 83 %. Переважний вік обстежених становив
41-50 р.р. – 63 %; середній вік – 43,5±1,12 років. У хворих в обстежуваній
групі відхилень психоемоційного стану раніше не відмічалось, в період до 1986
р. всі пацієнти були практично здорові. Контролем була група умовно здорових
людей (донори) — 47 осіб віком 20-45 років. Лабораторні біохімічні дослідження
проводились зранку, натще, у стані спокою, до застосування медикаментозних
засобів. В дослідженнях використовували гепаринізовану венозну кров.
Дослідження стану ПОЛ проводили до лікування та наприкінці курсу лікування.
Експериментальні дослідження проведені на 1150 безпородних білих щурах — самцях
та самицях, а також на 25 кролях породи шиншила.
При виборі доз опромінення керувались необхідністю створити модель
дозозалежного радіаційного впливу на біосистеми, близьку до умов, що виникли в
екосистемі після аварії на Чорнобильській АЕС [90а, 90г, 210а, 247]. Загальне
рентгенівське опромінення (R-опромінення) тварин здійснювали на рентгенівському
апараті РУМ-17 за таких умов: напруга 180 кВ, сила струму 10 мА— відстань 40
см, фільтри 0,5 мм Сu++ 1,0 мм Al, потужність експозиційної дози 2,08ґ10-4
Кл/кгЧс. При локальному опроміненні голови або тулуба решту поверхні тіла
екранували свинцевим екраном.
Ефект внутрішнього опромінення досягали додаванням до раціону харчування щурів
радіонукліду цезію (137Cs) щоденно у дозі 600 Бк. Радіонуклід згодовували щурам
на початку годування, натще, разом з невеликою порцією корму, яка повністю
з’їдалась твариною. Утримання щурів в зоні радіаційного забруднення
здійснювалось у м. Чорнобилі.
В експериментах були використані групи тварин, підібрані з урахуванням
гомогенності за віком та статтю:
1–4 групи щурів-самців тримісячного віку масою 160-180 г піддавали одноразовому
загальному R-опроміненню (експозиційні дози 13, 26, 52 та 103 мКл/кг).
Дослідження проводили через 5 та 15 хвилин, 24 год, 3, 7, 14 і 30 діб, 6 та 9
місяців після опромінення.
5 група — тварини першого покоління – самці (маса 45-50 г, вік 1 міс),
народжені від щурів, яких перед спаровуванням піддавали одноразовому загальному
R-опроміненню (експозиційна доза 52 мКл/кг).
6 група — щури-самці тримісячного віку масою 160-180 г, яких піддавали
щоденному загальному R-опроміненню впродовж 30 днів. Щоденна експозиційна доза
становила 0,194 мКл/кг. Сумарна експозиційна доза становила 5,8 мКл/кг.
7 група — щури-самці тримісячного віку масою 160-180 г, яких піддавали
щоденному загальному R-опроміненню впродовж 45 днів. Щоденна експозиційна доза
становила 0,194 мКл/кг. Сумарна експозиційна доза становила 8,7 мКл/кг.
8 група — щури-самці (вік 3 міс, маса 160-180 г), піддані локальному разовому
R-опроміненню голови. Експозиційна доза 52 мКл/кг.
9 група — щури-самці (вік 3 міс, маса 160-180 г), піддані локальному разовому
R-опроміненню тулуба. Експозиційна доза 52 мКл/кг.
10—13 групи — щури-самці, піддані внутрішньому радіаційному впливу протягом 30,
90, 180 та 270 діб. В дослід брали тварин віком 3 міс (маса 150-180 г). Ефект
внутрішнього радіаційного впливу досягали щоденним введенням до раціону
харчування щурів 600 Бк радіоактивного цезію — 137Cs.
З метою диференціації ефекту радіаційного впливу від хімічного впливу солі
цезію була проведена додаткова серія досліджень, де активність ВРП визначали у
тканинах щурів, які отримували стабільний ізотоп цезію.
14, 15 групи —щури (самці і самиці, вік 3 міс, маса 150-180 г), поділені за
типами нервової системи з високою (ВЛА) та низькою (НЛА) локомоторною
активністю, яких піддавали внутрішньому опроміненню 137Сs із щодобовою
активністю 600 Бк протягом 90 діб;
16 групу формували з нащадків 1-го покоління (самців масою 45-50 г, вік 1 міс),
народжених від щурів, що піддавалися перед спаровуванням внутрішньому
радіаційному впливу радіонукліду 137Cs із щодобовою активністю 600 Бк протягом
90 діб;
17 група — нащадки 1-го покоління (самці масою 45-50 г, вік 1 міс), народжені
від щурів, яких перед спаровуванням піддавали внутрішньому опроміненню 137Cs із
щодобовою активністю 600 Бк протягом 180 (самиці) та 290 (самці) діб.
18 група — нащадки 1-го покоління (самці масою 45-50 г, вік 1 міс), народжені
від самиць, які отримували щодобово 600 Бк впродовж періоду вагітності (21
доба);
19, 20 групи — тварини 1-го покоління (самці та самиці масою 80-100 г, вік
2 міс), поділені за типами нервової системи: щури з високою локомоторною
активністю (ВЛА) та низькою локомоторною активністю (НЛА). Обидві групи щурів
народились від самців та самиць, яких перед спаровуванням піддавали
внутрішньому опроміненню 137Cs із щодобовою активністю 600 Бк впродовж 90 діб.
21 група — щури 2-го покоління (самці), отримані від маточного поголів`я
(самців і самиць), яке піддавали внутрішньому опроміненню 137Cs із щодобовою
активністю 600 Бк протягом 90 діб перед спаровуванням.
22—24 групи — щури-самці, вік 3 міс, маса 160-180 г, яких піддавали
комбінованому внутрішньому опроміненню 137Сs (активність 620 Бк/добу) і 85Sr
(активність 1200 Бк/
- Київ+380960830922