РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкт дослідження
2.1.1. Дизайн і загальна характеристика груп. Проведено поперечне дослідження
репрезентативної вибірки дітей, які зазнали гострого внутрішньоутробного
опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з паралельним зовнішнім
популяційним контролем.
Основну групу склали випадковим чином відібрані 100 (69%) дітей з субкогорти
(n=145) Клініко-епідеміологічного регістру (КЕР) НЦРМ АМН України, які
народилися між 26 квітня 1986 р. і 26 лютого 1987 р. від вагітних, евакуйованих
з Прип’яті до Києва після Чорнобильської катастрофи. Всі діти основної групи
проживали у Києві протягом всього життя і до моменту обстеження відвідували
середні загальноосвітні школи (за винятком однієї дитини, яка навчалася в
школі-інтернаті для розумово відсталих дітей). Даний об’єкт дослідження
дозволяє вивчити потенційні церебральні ефекти, визначити критичні періоди
внутрішньоутробного розвитку при опроміненні внаслідок Чорнобильської
катастрофи за умов найвищого рівня урбанізації, тобто максимального
інформаційного збагачення умов розвитку дитини.
Міжнародна консультативна рада Пілотного проекту ВООЗ «Внутрішньоутробне
пошкодження головного мозку» оцінила, що від вагітних, які мешкають або мешкали
на радіоактивно забруднених територіях України (включаючи Чорнобильську зону
відчуження) у період 26.04.1986–26.02.1987 мало б народитися 1400 дітей [171].
Однак протягом виконання цього проекту було ідентифіковано лише 1021 (73%)
таких дітей, причому 272 (27%) з них були від вагітних евакуйованих з зони
відчуження. Зменшення когорти внутрішньоутробно опромінених дітей пояснювали
медичними та спонтанними абортами [172].
До Національного регістру України включено 733 внутрішньоутробно опромінених
дитини, з яких 278 (38%), народжених від матерів, евакуйованих з Чорнобильської
зони відчуження. З них 145 (52%) проживають у Києві, 133 (48%) — у 26 областях
України (по 3–10 дітей на область). Додатково ідентифікували ще 69 пренатально
опромінених дітей, матерів яких евакуйовали з зони відчуження та які проживають
у Києві. Загалом, ідентифікували 214 дітей, опромінених in utero, матерів яких
евакуйовали з зони відчуження до Києва. З них 182 склали субкогорту
внутрішньоутробно опромінених дітей, народжених від вагітних, евакуйованих з
Прип’яті до Києва [172]. Таким чином, основна група, що містить 100 випадковим
чином відібраних дітей, складає 55% від повної субкогорти внутрішньоутробно
опромінених дітей, народжених від вагітних, евакуйованих з Прип’яті до Києва.
Приймаючи до уваги однаковий статево-віковий розподіл основної групи та цієї
субкогорти, випадковий характер вибірки та розмір вибірки, що перевищує 1/2
субкогорти, можливо дійти до висновку про репрезентативність основної групи до
субкогорти внутрішньоутробно опромінених дітей, народжених від вагітних,
евакуйованих з Прип’яті до Києва.
У групу порівняння увійшли випадковим чином відібрані 50 київських дітей того ж
віку. Вагітність їх матерів перебігала у Києві або в радіоекологічний
сприятливих регіонах колишнього Радянського Союзу. Всі діти групи порівняння
проживали у Києві протягом всього життя і навчалися в тих же середніх
загальноосвітніх школах, що і діти основної групи.
Залучення дітей обох груп для психіатричного і психофізіологічного досліджень
здійснювалося за допомогою клініки НЦРМ АМН України (головний лікар —
Г.Г. Бородай) на підставі включення цих дітей до КЕР НЦРМ АМН України. Всі діти
проходили поглиблене комплексне клініко-лабораторне та інструментальне
обстеження за стандартною схемою у дитячому відділенні ПРР НЦРМ АМН України
(завідувач — Ж.В. Усатенко).
Батьки дітей також були залучені в дослідження. У 83% дітей основної групи і 40
(80%) дітей групи порівняння обстежували матерів (c2=0,2; р>0,05), у 15% і 6
(12%) дітей відповідно — тат (c2=0,25; р>0,05), у 2% і 4 (8%) — інших родичів
(c2= 3,13; р> 0,05).
В основній групі було 51% хлопчиків і 49% дівчинок, у групі порівняння — 27
(54%) хлопчиків і 23 (46%) дівчинки. Діти були обстежені у віці 10–13 років.
Середній вік (M±SD) дітей на момент дослідження в основній групі становив
136±5,1 міс (11,3 року), в групі порівняння — 138,4±8,1 міс (11,5 року).
2.1.2. Визначення внутрішньоутробного віку на момент Чорнобильської катастрофи.
Одним з найважливіших факторів, які визначають природу пошкодження головного
мозку, що розвивається, є гестаційний вік. Існують можливі помилки в його
визначенні при опроміненні. Постовуляторний вік звичайно визначають на підставі
дати останнього менструального періоду, яку надалі коригують відповідно до
розбіжностей між цією датою та можливою датою фертилізації (звичайно приймають,
що остання відбувається 2 тижнями пізніше). Однак жінки з нерегулярним
менструальним циклом або при випадковій відсутності циклу можуть помилково
ідентифікувати дату їх останньої менструації. Іншім джерелом можливих помилок є
міжіндивідуальна варіабельність у пренатальному віці, у якому відбуваються ті
чи інші події розвитку головного мозку [1].
Для уникнення вищенаведених невизначеностей ми базувалися на даті народження
дитини і використали адаптовану формулу, яку застосовували для оцінки
гестаційного віку на час атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі [5, 23]:
Дні вагітності (Y) = 280 — (дата народження — 26 квітня 1986 р.),
де відомості про день народження отримували з документації під час інтерв’ю
матері, а середню тривалість вагітність приймали за 280 днів.
Гестаційні тижні після фертилізації на час аварії розраховували за формулою:
Гестаційні тижні (G) = (Y — 14 днів) / 7 днів,
де G приймали за 0, якщо G<0.
В основній групі бул
- Київ+380960830922