Розділ 2
Політика Радянської держави в галузі національних відносин у 1920-1930-х роках
і “єврейське питання”
2.1. “Єврейське питання” в Україні на початок 1920 - х років
Приступаючи до розгляду “єврейського питання”, необхідно в декількох словах
розглянути це поняття, як його розуміє автор, в якому трактуванні це поняття
використовується в даному дослідженні.
На думку автора, під поняттям “єврейське питання” необхідно розуміти комплекс
соціально - економічних, суспільно - політичних, культурологічних і морально -
психологічних проблем, що складалися протягом тривалого часу, в конкретно -
історичних умовах розвитку Російської імперії, єврейської і все-світньої
історії в цілому. Будь-яке соціальне явище - це результат певного, дуже
тривалого процесу його розвитку, і щоб зрозуміти сутність того, що
відбува-ється сьогодні, необхідно з'ясувати, що йому передувало. Досить
складний клу-бок заплутаних і вкрай суперечливих проблем так званого
“єврейського питан-ня” на початок 1920 - х рр. виник не відразу. Значна його
частина дісталася ра-дянській владі в якості історичної спадщини, корені якої
простягаються ще в далеке дореволюційне минуле Російської імперії.
До погромів 1880 - х рр. єврейська тема в Російській імперії ще не була
предметом пильної уваги російського суспільства в цілому. “Межа осілості”
зі-грала своєрідну роль залізної завіси, яка тривалий час “ховала” єврейський
на-род від російської громадськості. Будь-які потурання, що допускаються у
відношенні “межі осілості” єврейського населення в цілому, незмінно викли-кали
жорстку відсіч із боку консервативного чиновництва і певних кіл росій-ського
суспільства, особливо тих, хто розглядав їх як можливих конкурентів у своїй
діяльності. Ці погроми привели до появи нового домінуючого чинника в
російському антисемітизмі - політичного. Зростання цього чинника з підвищен-ням
суспільно - політичної активності євреїв у житті країни і наявність у
су-спільстві постійно тліючих складових російського антисемітизму
(етнопсихоло-гічного, релігійного, соціально - економічного) зробило єврейську
тематику за-гальноросійською, публічною. Активно ввійшовши в суспільне життя
Росії, посівши помітні місця у всьому її політичному спектрі, від крайніх
правих до крайніх лівих партій і організацій, єврейська інтелігенція стала
значною силою єврейського народу в очах російського суспільства. Це в свою
чергу дозволило їй вивести єврейське питання в центр російського суспільного
життя і, як відзначав В. Кельнер, “… єврейське питання стало стрижнем
російського життя. Від городового до міністра, від поліцейської дільниці до
Сенату і Державної ради, всі і вся були поглинені єврейським питанням” [1] 1).
Численні факти російської дійсності саме і свідчили про це. Наприклад, саме
Державна Дума стала тієї трибуною, із якої вперше на всю Росію було заявлено
про наявність “єврейського питання” і його місце в житті країни; записка Пліві,
підготовлена для подання в Кабінет міністрів, під назвою “Про деякі зміни в
законоположеннях про євреїв” і його зустріч із Т. Герцлем; звертання голови
товариства фабрикантів і заводчиків Ю.П. Гужона до глави російського уряду В.Н
Коковцева з протестом проти гонінь на євреїв, тому що ці гоніння могли мати
серйозні економічні наслідки. І в той же час, пише І. Розенталь, у масовій
свідомості спостерігалося “… психопатичне самоза-стращування “захопленням”
євреями “усього”, вигаданої єврейської небезпеки, що загрожує російському
народу загибеллю, що переросло зусиллями традиці-оналістськи настроєної
інтелігенції в систему міфів, непідвласну доводам раціональної критики” [2]
2).
Цілком зрозуміло, що стан “єврейського питання” у країні найбезпосеред-
[1] 1) Кельнер В. Русско-еврейская интеллигенция: генезиз и проблемы
национальной идентификации // Вестник еврейского университета в Москве. – 1996.
- № 3(13). – С. 4.
[2] 2) Розенталь И. Москва начала ХХ века: евреи, власть, общество // Вестник
еврейского университета: История. Культура. Цивилизация. – 1999. - №1(19). – С.
101.
нішим чином залежав від тієї політики, що проводила правляча політична еліта у
відношенні до єврейського народу в цілому, і який проживав в Росії зокрема.
Російський дослідник цього питання Д.А. Ельяшевич охарактеризував цю полі-тику
таким чином: “Офіційний Петербург, все більше і більше схилявся до то-го, щоб
бачити в усіх, з його точки зору, негативних явищах у суспільстві “єв-рейський
слід”, поступово вставав на позицію визнання євреїв у цілому (а не кожного
конкретного єврея окремо) злочинною нацією, що не має права на іс-нування” [3]
1). Вершиною політики офіційного Петербургу в цьому питанні можна вважати
інспірування урядом “справи Бейліса”. В цілому можна говори-ти про двоїстість,
не сформованість чіткої політичної позиції політичного ке-рівництва, що сама по
собі, вже була досить чреватою для виникнення негатив-них ексцесів.
У конкретних історичних умовах Росії, ще до революційних подій 1917 р.,
“єврейське питання” не один раз виконувало роль чинника, що детонує, і
виво-дить суспільну думку на рівень розуміння необхідності якихось змін у
суспіль-стві. Історичні умови додавали “єврейському питанню” і характеру
чинника, що детермінує. Цей чинник проявився в літню урядову кризу 1915 р.,
коли одним із результатів цієї кризи стало фактичне скасування “межі осілості”,
а також внесення в програму прогресивного блоку формули: “Вступ на шлях
скасування обмежень у правах євреїв” [4, 41].
У цілому можна говорити про те, що в передреволюційній суспільній сві-домості
Росії склалося складне, суперечливе, багато в чому неоднозначне став-лення до
- Киев+380960830922