Вы здесь

Теоретико-методологічні основи функціонування будівельних організацій в конкурентному середовищі

Автор: 
Анін Віктор Іванович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2005
Артикул:
0505U000209
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ. РОЗРОБКА КРИТЕРІАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ОСНОВ
ФОРМУВАННЯ ТА ВИБОРУ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В
КОНКУРЕНТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ НА БАЗІ ІГРОВИХ МЕТОДІВ
§ 2.1. Управління в ринкових умовах
В ринкових умовах управління будь-яким підприємством повинно враховувати вплив
навколишнього середовища, яке дуже часто не сприяє досягненню поставленої мети
його керівництвом. Отже і малий і середній бізнес також має проблеми розробки
оптимальних стратегій для функціонування в конкурентному середовищі.
В будівельному комплексі потрібно використовувати організаційні форми
управління, створення яких почалося з 1990 року. На початку 1993 року назріла
необхідність створення організаційної форми управління, адекватної умовам
економічного розвитку економіки України. Удосконалення системи управління
фірмою визвана такими обставинами:
завершення процесу приватизації державної власності;
прагнення більшого ступеню економічної самостійності;
підвищення економічної відповідальності керівників.
Для цього потрібно було вирішити питання створення нової системи управління,
змінити характер економічних відносин.
Для удосконалення системи управління створено акціонерне товариство закритого
типу:
на першому етапі створено ініціативну групу на чолі з керівником фірми;
на другому етапі всебічно розглядались проекти документів;
на третьому етапі після затвердження установчих документів вони передавались в
державні органи реєстрації.
Створення сучасної організаційної форми управління дозволило в умовах
економічного спаду виробництва вирішити такі головні завдання:
а) зберегти ядро кадрового потенціалу;
б) налагодити сучасну систему управління, адекватну вимогам ринкових відносин;
в) викупити та зберегти майно всіх учасників акціонерного товариства.
Проведена трансформація системи управління дала змогу всім підприємствам
акціонерного товариства освоїти ринок будівельних робіт, де вони сьогодні
успішно функціонують, значно підвищити економічні показники [78].
При розгляді основних питань з управління інвестиційним процесом потрібно
враховувати основи інвестиційної діяльності, суб’єкти інвестиційної діяльності,
ринок цінних паперів і фінансові інвестиції, інвестиції у виробничий капітал,
інноваційна форма інвестицій, менеджмент інвестиційних проектів, інвестиційне
проектування, фінансове забезпечення інвестиційних проектів, регулювання
інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання, організація взаємодії
учасників інвестиційних проектів, впровадження проектів.
Інвестиційна політика в Україні повинна відігравати важливу роль, вона
передбачає:
значне збільшення рівня нагромадження в економіці за рахунок перетворень
заощаджень в інвестиції;
створення сприятливого інвестиційного клімату для інвесторів, захист інтересів,
гоподарств та сприяння взаємовигідній інтеграції України в світову економіку;
здійснення податкової реформи з метою заохочення інвесторів до довгострокового
фінансування та кредитування інвестиційних проектів;
формування розвиненої фінансово-кредитної системи, яка поєднує ринок цінних
паперів, державних і корпоративних емітентів цінних паперів, гарантування та
страхування фінансових інвестицій;
подальше удосконалення відносин власності, процесів приватизації та розвитку
малого та середнього бізнесу;
- обґрунтування і здійснення інвестиційних проектів, залучень і використання
інвестицій в ринкових умовах [58].
Важливе значення має зовнішнє середовище як вихідний об’єкт дослідження у
корпоративному управлінні будівельними фірмами. Сутність стратегічного
менеджменту полягає в утриманні пробуткової ринкової позиції на основі
адекватного реагування на зміни зовнішнього середовища, а зміст – є системний
аналіз зовнішнього середовища, його можливостей і потенціальних загроз,
ринкових перспектив, їх подальший цілеспрямований синтез. Системний аналіз
зовнішнього середовища дає можливість визначити реальні ринкові перспективи
організації, урівноважені корпоративні інтереси.
Розуміння зовнішнього середовища як об’єкту стратегічних змін означає рухомість
розмежування між внутрішнім і зовнішнім середовищем організації – елементи
безпосереднього оточення можуть інтегруватися у корпорації і, навпаки, окремі
підрозділи можуть відокремлюватися в самостійні партнерські структури.
Стратегічний вплив на зовнішнє середовище передбачає володіння інформацією щодо
нього, а поведінка підприємства повинна враховувати можливі дії навколишнього
середовища. Виходячи з цього, роботу фірми можна представити у вигляді
кібернетичної моделі, в якій є керуюча підсистема, керована підсистема та
зовнішнє середовище. На вхід системи поступає інформація про регіональні та
державні чинники, плани і програми робіт, елементи виробництва, можливі
зовнішні впливи. В системі ця інформація переробляється і на виході отримають
рекомендації про стратегічну поведінку системи у відповідності до поставленої
мети. Такий підхід дає можливість обирати і використовувати раціональний
оптимальний варіант управління на основі формалізації задач, які треба вирішати
при функціонуванні системи [46].
При розгляді такого підходу треба ще обов’язково внести в систему управляючий
параметр.
Важливе значення також має оцінка ступеню нестабільності зовнішнього середовища
будівельної фірми для того, щоб визначити адекватну власну поведінку в такому
порядку:
На основі маркетингових досліджень визначають найменш стабільні умови
діяльності будівельної фірми;
Визначають звичність подій, тем їх змін та передбачуваність майбутніх;
Складають схему зв’язку очікуваної нестабільності;
Визначають середній рівень нестабільності.
В залежності від