РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Проведено дослідження перебігу хвороби та результатів комбінованого лікування у
711 хворих на РШМ, що знаходились на лікуванні у відділі онкогінекології
Інституту онкології АМН України (1990-2004 рр.).
Згідно поставлених задач дослідження були сформовані досліджувані групи хворих
на РШМ, а саме:
Хворі (245) на місцевопоширений РШМ, яким проведено комбіноване лікування із
застосуванням НАТ з метою підвищення резектабельності пухлини:
ПТ (80 хворих) та променева на тлі радіомодифікації 5-ФУ (68 хворих);
Реґіонарна ВАПХТ (39 хворих);
Системна внутрішньовенна ПХТ (58 хворих).
Хворі (70) репродуктивного віку, яким проведено комбіноване лікування,
хірургічний етап якого складався з операції Вертгейма без видалення яєчників з
метою запобігання розвитку післякастраційного синдрому.
Хворі (559) на місцевопоширений та регіонарно-метастатичний РШМ, яким проведено
комбіноване лікування із застосуванням АТ, ПТ та ХТ з метою попередження
рецидивів захворювання.
Хворі, у яких проведено дослідження фактору ангіогенезу – фактору росту
ендотеліальних клітин VEGF в сироватці крові (54 хворих) з метою визначення
його залежності від поширеності первинного та виникнення вторинного пухлинного
процесу.
Хворі (112) з рецидивами РШМ, у яких досліджено перебіг захворювання в
залежності від застосованих методів терапії.
Відповідно до досліджуваних груп сформовані контрольні групи: із 50 хворих на
РШМ стадії Т1в N0-1М0, яким проведено комбіноване лікування за схемою операція
+ ДПТ; 36 хворих репродуктивного віку, яким операція Вертгейма виконана в
повному обсязі (з видаленням додатків матки).
Хоча загальна кількість хворих на РШМ, які увійшли до досліджуваних груп,
перевищує 1000, однак фізично хворих було 711. Це пояснюється тим, що одна і та
ж хвора могла ввійти як в групу по дослідженню ефективності застосування
методів НА терапії, так і в групу з рецидивами захворювання, або в групу по
дослідженню фактору ангіогенезу, і навпаки.
Розповсюдженість процесу та стадія захворювання визначалися за даними
клінічного обстеження, а також за субопераційними даними з наступним
морфологічним дослідженням видаленого препарату і представлена у відповідності
до міжнародної класифікації (код МКБ-О С-53) TNM (ВООЗ) 5 видання 1997року.
Порівняння ефективності лікування (за літературними джерелами) проводилось
також згідно вищевказаної класифікації (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Класифікація РШМ (код МКБ-О С-53) по системі ТNM (5-й випуск, 1997 рік) і FIGO.
TNM клінічна класифікація:
Т – первинна пухлина:
TNM
категорії
FIGO
стадії
Тх
Не достатньо даних для оцінки первинної пухлини
Т0
Первинна пухлина не опреділяється
Тis
Преінвазивна карцинома (carcinoma in situ)
Т1
Пухлина обмежена шийкою матки (розповсюдження на тіло матки не приймається до
уваги)
Т1а
1а
Інвазивна карцинома, котра діагностується тільки мікроскопічно)
Всі мікроскопічно видимі зміни – навіть при поверхневій інвазії відносяться до
Т1в
Т1а1
1а1
Інвазії строми не більше 3 мм на глибину та горизонтальне розповсюдження не
більше чим на 7 мм
Т1а2
1а2
Інвазія строми більше чим на 3 мм, але не більше чим на 5 мм в глибину та
горизонтальне розповсюдження не більше чим на 7 мм
Т1в
1в
Клінічно видиме ураження або мікроскопічне при Т1а2, стадія 1а2
Т1в1
1в1
Клінічно видиме ураження розміром не більше чим на 4 см в найбільшому вимірі
TNM
категорії
FIGO
стадії
Т1в2
1в2
Клінічно видиме ураження розміром більше чим на 4 см в найбільшому вимірі
Т2
Пухлина розповсюджується за межі матки, але без проростання стінок таза або
нижньої третини піхви
Т2а
2а
Без інвазії параметріїв
Т2в
2в
З інвазією параметріїв
Т3
Пухлина розповсюджується на стінку тазу та\або на нижню третину піхви та\або
приводить до гідронефрозу або нефункціонуючої нирки
Т3а
3а
Пухлина вражає нижню третину піхви, але не розповсюджується на стінку тазу
Т3в
3в
Пухлина розповсюджується на стінку тазу та\або приводить до гідронефрозу або
нефункціонуючої нирки
Т4
4а
Пухлина проростає на слизову сечового міхура або прямої кишки та\або
розповсюджується за межі тазу
М1
4в
Віддалені метастази
N – регіональні лімфатичні вузли;
Nх – недостатньо даних для оцінки стану регіональних лімфатичних вузлів;
N – не має ознак враження метастазами лімфатичних вузлів;
N-1 є метастази в регіональних лімфатичних вузлах;
М – віддалені метастази;
Мх – недостатньо даних для опреділення віддалених метастазів;
Мо – не має ознак віддалених метастазів;
М1 – наявні віддалені метастази.
Розподіл хворих на РШМ, які одержали комбіноване лікування із застосуванням
розроблених методів НА та А терапії, за стадіями (TNM) представлений у табл.
2.2.
Таблиця 2.2.
Розподіл хворих на РШМ за стадіями TNM
Стадія
Абсолютна кількість
Тis
0,7
T1a
0,8
T1bN0M0
398
56,0
T1bN1M0
62
8,7
T2N0M0
65
9,1
T2N1M0
30
4,2
T2aN0M0
54
7,6
T2aN1M0
18
2,6
T2bN0M0
48
6,8
T2bN1M0
25
3,5
Всього
711
100
Рис. 2.1 Розподіл хворих на РШМ за стадіями (ТNМ).
Як видно з рис. 2.1, третину у досліджуваних групах складали хворі з стадією Т2
– 238 пацієнток (33%), дві третини припадало на Т1 стадію РШМ – 468 (66%).
Також в дослідження увійшли 5 (1%) хворих з Ca in situ.
Регіонарно – метастатичний варіант РШМ (N1) (стадія IIIb за FIGO) мав місце у
135 (19,0%) хворих, у 576 (81,0 %) хворих ураження регіонарних лімфатичних
вузлів не було (N0).
Морфологічна верифікація пухлинного процесу була проведена у 100 % випадків при
дослідженні біопсійного (до початку лікування) та післяопераційного матеріалу.
Вік хворих знаходився в межах 18- 78 років.
Розподіл хворих за віковими інтервалами представлено в та
- Киев+380960830922