Розділ 2
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ АГРАРНОГО МАРКЕТИНГУ
В БУРЯКОЦУКРОВОМУ ПІДКОМПЛЕКСІ
2.1. Аграрний маркетинг та його особливості
в бурякоцукровій галузі
Освоєння нових методів господарювання переконливо свідчить про необхідність
вивчення маркетингу як одного з ринкових інструментів, що дає змогу
задовольнити потреби цільових ринків і поєднати інтереси господарюючих
суб'єктів агропромислового комплексу.
У сучасній практиці вітчизняного бізнесу використовуються базові постулати
маркетингу, які розроблені американськими вченими. Разом з тим специфіка
України, як країни з "не ринковим менталітетом" населення, а також особливості
трансформації економічних відносин в АПК приводять до того, що основні
інструменти "американського" маркетингу не спрацьовують у вітчизняних умовах.
Необхідність розробки системи аграрного маркетингу назріла також у
бурякоцукровому підкомплексі АПК України, оскільки однією з передумов виходу із
кризи є формування цілісності бурякоцукрової галузі на базі інтеграції
технологічного процесу: вирощування насіння і цукрових буряків – виробництво
цукру – реалізація цукру і супутніх продуктів переробки. Узгодження інтересів
господарюючих суб’єктів кожної ланки технологічного процесу буде забезпечувати
аграрний маркетинг.
Разом з тим необхідно вказати, що деякі елементи маркетингу, такі, як вивчення
споживчого попиту, кон’юнктури ринку, поліпшення якості обслуговування
споживачів та деякі інші досліджувались у плановій економіці в теоретичному і
практичному аспектах. У зв’язку з цим варто відмітити, що в практичному плані
питаннями кон’юнктури оптових, насамперед товарних, ринків у 20-х роках
минулого століття активно займалися біржі [49–51]. Стосовно розробки
теоретичних питань, то при Тимірязєвській сільськогосподарській академії діяв
кон’юнктурний інститут, організатором і керівником якого був відомий вчений,
економіст М.Д. Кондратьєв [51].
Найбільшого поширення набули кон’юнктурні дослідження в середині 20-х років.
При Держплані в 1923 р. була створена Кон’юнктурна Рада [51]. В Києві у 1918 р.
при соціально-економічному відділені Української Академії наук за ініціативою
відомого економіста М.І. Туган-Барановського був створений інститут економічної
кон’юнктури, який проіснував до 1922 р. Завдяки існуванню кон’юнктурної школи у
20-ті роки вітчизняна наука мала подекадні й помісячні дані про обороти оптової
та роздрібної, зовнішньої і внутрішньої торгівлі, рух цін та щодо інших питань
економічного життя країни того часу. У роки репресій кон’юнктурну школу було
знищено.
Починаючи з 60-х років елементи маркетингу знову почали розроблятися і
впроваджуватися в практику. Були створені Інститут вивчення попиту на товари
народного споживання і кон’юнктури ринку та Лабораторія по вивченню попиту
сільського населення. У зовнішній торгівлі маркетинг впроваджувався завдяки
діяльності Торговельно-промислової палати та інших зовнішньоторговельних
організацій. Дослідженням деяких питань товароруху і кон’юнктури оптового ринку
засобів виробництва займався також Науково-дослідний інститут економіки і
організації матеріально-технічного постачання, створений в 1966 році.
Однак терміни „маркетинг”, „ринок”, ”ринкові відносини” досить довго не
використовувалися з відомих причин. Якщо залишити поза увагою ідеологічне
забарвлення даного питання, можна зробити висновок, що у вітчизняній літературі
70-х років, присвяченій питанням економіки різних форм торгівлі, фактично
розглядалися проблеми маркетингу. На той час вважалося, що торгівля повинна
вивчати попит населення на товари, робити відповідні замовлення виробникам
товарів, пов’язувати райони виробництва з районами їхнього споживання,
комплектувати асортимент товарів, брати участь у ціноутворенні, сприяти
підвищенню матеріального і культурного рівня життя населення і т.д. [53, 54].
Як бачимо, основні цілі торгівлі й маркетингу збігалися, за винятком того, що
маркетинг здійснюється для одержання прибутку, а торгівля цю мету не
декларувала, хоча безумовно переслідувала реалізувати у практичній діяльності.
У подальшому в теоретичних розробках у сфері торгівлі також підкреслювалося про
реалізацію торгівлею кінцевої мети суспільного виробництва при соціалізмі –
дедалі повного задоволення зростаючих потреб народу, що теж відповідає
основному завданню сучасної концепції маркетингу.
Теоретична спадщина вітчизняних учених стала підгрунтям для формування базису
вітчизняної концепції маркетингу. Разом з тим, з об’єктивних і суб’єктив-них
причин багато теоретичних положень залишилися задекларованими, але не
впровадженими в практику. У процесі переходу до ринкової економіки в Україні
почала поступово формуватися вітчизняна теорія і практика маркетингу. Серед
сучасних дослідників маркетингу в Україні необхідно назвати роботи О.М.
Азаряна, О.В., Войчака, М.Г. Герасимчука, А.І. Кредисова, І.І. Лукінова, А.Ф.
Пав-
ленко, П.Т. Саблука, А.М. Старостіної, О.М. Шпичака та багатьох інших.
Незважаючи на велику кількість наукових праць з теоретичного і практичного
маркетингу, в науковій літературі немає єдиного трактування сутності маркетингу
як наукової категорії. Еволюція усвідомлення сутності маркетингу зумовлена тим,
що розуміння категорії змінюється під впливом розвитку ринкових відносин,
товарного виробництва, науково-технічного прогресу, обсягу, характеру і
структури потреб споживачів.
Так, за найбільш простого підходу маркетинг розглядається як вид діяльності в
умовах ринку. Типовими визначеннями для цієї групи є: маркетинг – це „цільова
орієнтація всієї господарської діяльності на ефективне досягнення поставлених
ринкових завдань” [55],
- Киев+380960830922