Підвищення ефективності функціонування зернопродуктового підкомплексу АПК на регіональному рівні

Розділ 2
розвиток та економічна ефективність виробництва
і переробки зерна в Миколаївській області
2.1. Розвиток і сучасний стан зерновиробництва
Зернове виробництво було і залишається провідною галуззю сільського
господарства Миколаївської області. Для виробництва зернових щороку
відво­диться понад 60% посівних площ, витрачається основна частина трудових і
мате­рі­альних ресурсів. Зерно є основним джерелом доходу для абсолютної
більшості сільгоспвиробників, що дозволяє їм в умовах багатогалузевого
госпо­дарювання і збитковості інших видів сільгосппродукції здійснювати просте
або розширене виробництво. Протягом 1996-2002 років у господарствах області
основна частина прибутку (до 65%) створювалась лише за рахунок зернових. При
цьому товарність зерна склала 42-65%, а решта валового збору
викори­с­то­вується на внутрішньогосподарські цілі: насіннєвий фонд, переробка
на борош­но та фураж. Основними виробниками зернових є господарства суспільного
сектору, валовий збір в яких у 2002 році склав 1563,2 тис.т (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Виробництво зерна різними категоріями господарств
Миколаївської області, тис. т
Категорії виробників
Роки
2002 р. у % до 1996 р.
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
Валовий збір – всього
893,7
1899,0
1068,8
1387,4
975,1
2718,2
2430,1
271,9
у т.ч.: господарства суспільного сектору
825,8
1785,4
985,8
1258,9
819,2
1922,6
1563,2
189,3
фермерські господарства
19,2
52,4
24,1
49,6
53,8
282,9
269,9
14,1 разів
особисті селянські господарства
48,7
61,2
58,9
78,9
102,1
512,7
597,0
12,3 разів
Як було встановлено, за період з 1996 по 2002 рік частка господарств
суспільного сектору у валовому зборі зерна скоротилась з 92,4% до 64,3%.
Натомість, питома вага фермерських господарств зросла до 11,1%, а особистих – з
1,6% до 24,6% ( додаток А). Більш глибоке вивчення даного питання дає підставу
стверджувати, що в найближчі роки вказані співвідношення в розподілі зернових
збережуться. Існуюче становище переконує у тому що, особисті господарства
населення поки що не можуть складати серйозну конкуренцію господарствам
суспільного сектору (бо є неспроможними забезпечити виробництво достатньо
великих обсягів зерна).
За аналізований період виробництво зерна значно змінювалось: із 893,7 до 2430,1
тис. т. Наочну уяву про динаміку валового збору зерна можна одержати
розглянувши рисунок 2.1. Найменший валовий збір був у 1996 році і склав лише
893,7 тис. т., у 2001 р.було отримано рекордний обсяг зерна – 2718,2 тис. т.
Рис.2.1. Валовий збір зернових у Миколаївській області
(всі категорії господарств)
У Миколаївській області вирощуються майже всі зернові культури, крім рису.
Основними з них є: озима пшениця (на частку, якої припадає до 66% валового
збору зерна), ячмінь – до 27% та кукурудза – до 6% ( рис. 2.2).
Рис 2.2. Структура виробництва зернових культур у Миколаївській області
Для зернового господарства Миколаївщини характерні суттєві коливання ва­ло­вого
збору, урожайності і посівних площ (табл.2.2). Зменшення валового збору
зернових за період 1996-2000 рр. відбувалось як за рахунок зменшення посівних
площ, так і за рахунок зменшення урожайності. Зменшення посівних площ за цей
період було обумовлено неспроможністю господарств обробляти ці площі через
дефіцит техніки й запчастин до неї, насіння, добрив, гербіцидів і пального.
Таблиця 2.2
Виробництво зерна у Миколаївській області за 1991-2002 рр.
(всі категорії господарств)
Роки
Зібрана площа, тис. га
Урожайність,
ц / га
Валовий збір, тис. т.
В середньому
за 1991-1995 роки
704,0
24,6
1728,6
1996
577,4
15,5
893,7
1997
800,7
23,7
1899,0
1998
604,9
17,7
1068,8
1999
619,7
20,2
1387,4
2000
628,0
14,7
921,3
В середньому
за 1996-2000 роки
646,1
19,1
1234,0
2001
922.5
29,5
2718.2
2002
943,7
25,8
2430,1
2002 р. до 1996 р. у %
163,4
166,5
271,9
Порівнявши періоди 1991-1995 рр. і 1996-2000 рр., бачимо, що в середньому за
рахунок зменшення посівних площ на 57,86 тис. га валовий збір зменшився на
142,33 тис. т. Основна ж частина недобору урожаю – 355,38 тис.т пов’язана із
зменшенням урожайності зернових. Під впливом інтенсивних і екстенсивних
факторів у 2001-2002 рр. було отримано максимальну кількість зерна. Вважаємо
що, збільшення виробництва зерна за рахунок розширення посівних площ при
дефіциті ресурсів невиправдано, оскільки фактор ресурсозбереження не спрацьовує
в повній мірі.
За досліджуваний період спостерігається тенденція зменшення урожайності
зернових, про що свідчать результати вирівнювання динамічного ряду за допомогою
рівнянь прямої, параболи та методом найменших квадратів. Середня врожайність
зернових склала 23,5 ц /га. Наочне уявлення про зміну фактичної та вирівняної
урожайності по роках дає рис.2.3.
Рис. 2.3. Динаміка фактичної та вирівняної урожайності зернових
у Миколаївській області (господарства суспільного сектору)
Коливання урожайності відбулося по всіх культурах (табл.2.3). У 2001-2002 рр.
внаслідок сприятливих погодних умов та покращення агротехнічних умов
(збільшення внесення мінеральних та органічних добрив, застосування засобів
захисту рослин, збір урожаю в стислі агротехнічні строки) зростання урожайності
спостерігалось по всіх зернових культурах.
Таблиця 2.3
Динаміка урожайності зернових культур
у Миколаївській області (1996 -2001 рр.), ц / га
Культури
Роки
2002 р.
у % до 1996 р.
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
Озима пшениця
18,4
26,2
20,1
24,4
16,4
33.2
28,6
155,4
Жито
17,9
21,3
21,5
18,4
14,5
22.4
17,4
97,2
Ячмінь озимий
12,0
27,7
15,3
19,4
12,1
30.6
25,4
211,7
Ячмінь ярий
10,3
16,3
17,7
14,5
11,1
25.0
21,6
209,7
Овес