РОЗДІЛ 2
СТАН ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В АПК УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
2.1. Іноземні інвестиції як фактор глобалізації світової економіки
Останнім часом в усьому світі найбільш активно обговорюваною темою в економічних колах є глобалізація. Вона, безсумнівну, глобалізація вже стала невід'ємною частиною нашого життя, реальним аспектом сучасної світової економічної системи й однією з найбільш впливових сил, що визначають подальший хід розвитку світової економіки. Загальносвітовою тенденцією є ослаблення позиції тих, хто виступає за ізоляцію країни від навколишнього світу, країни, які обрали подібну політику, потерпають від невдач і заглиблюються в економічну й політичну кризу.
З глобалізацією пов'язані також багато питань. Багато хто вбачає в ній загрозу світовій економічній системі, вважає, що глобалізація може привести до ще більшої нерівності як між бідними й багатими країнами, так і між бідними і багатими людьми в одній країні тощо.
Глобалізація стала можлива більшою мірою завдяки технологічному прогресу, що призвів до різкого скорочення транспортних і комунікаційних витрат, значного зниження витрат на обробку, збереження й використання інформації.
Глобалізація поширилася в останні 50 років у лібералізації торгівлі й інвестиційних режимів, що викликали обмеження політики протекціонізму і зробили світову торгівлю і світовий рух капіталів більш вільними. У результаті були істотно знижені тарифи, усунуто багато інших бар'єрів у торгівлі товарами та послугами. Інші лібералізаційні заходи привели до посилення руху капіталу й інших факторів виробництва. Як наслідок -збільшення у обсягу світової торгівлі за 50 років у 17 разів (а світового ВВП - 6 разів). Хоча на сьогодні залишається 1,2 млрд людей, які витрачають менше 1 долара на день, і ще 1,6 млрд витрачають між 1 і 2 доларами на день, треба визнати: загалом люди в країнах, що розвиваються, стали жити набагато краще - так свідчить статистика щодо тривалості життя та рівня грамотності [83].
Як би не становилися до глобалізації її супротивники та прихильники, треба визнати, що вона вже значно змінила світову систему, породжуючи нові проблеми й відкриваючи нові можливості.
Потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) збільшуються за останнім часом неухильно й з небаченими масштабами, і 1990-ті роки стали десятиліттям найсильнішого зростання їх світового обсягу. У 2000 р. ПІІ збільшилися на 18 відсотків, випередивши за темпами зростання інші економічні агрегати, наприклад, світове виробництво, капіталостворення й торгівлю, і досягли рекордного рівня в 1,3 трлн дол. Накопичений в усьому світі обсяг ПІІ склав у 2000 р. 6314,3 млрд дол. Загальний обсяг завезених і вивезених ПІІ відповідає тепер 27 % світового ВВП.
Зростання значення міжнародного виробництва також розглядається як наочний показник глобалізації. До категорії ТНК - головних суб'єктів міжнародного виробництва - уже входять понад 60 тис. компаній, що мають більше 800 тис. філій за кордоном, не беручи до уваги безлічі місцевих фірм-партнерів, а сукупні активи іноземних філій досягли 21102 млрд дол. Слід зазначити, що до групи ТНК вступає все більша кількість компаній із країн, що розвиваються. Так, у 2000 р., вартісний обсяг міжнародного виробництва, що відображає валовий обсяг продажів іноземних філій ТНК, склав 15680 млрд дол. (у т.ч. загальний обсяг експорту іноземних філій - тепер 3572 млрд дол.), у той час як світовий експорт склав лише 7034 млрд дол. Додана вартість, що створюється іноземними філіями, складає 3167 млрд дол., чи 9,9 % світового ВВП (цей показник 1982 р. - 5,3 %). Темпи зростання обсягу продажів іноземних філій перевищували темпи зростання обсягу світового експорту товарів і послуг і співвідношення загального світового обсягу завезених і вивезених ПІІ та світового ВВП збільшувалося в двічі швидше, ніж співвідношення сукупного обсягу світового імпорту й експорту та світового ВВП (основні показники розвитку міжнародного виробництва наведені в табл. 2.1). Отже, міжнародне виробництво як механізм постачання товарів і послуг на іноземні ринки вже грає більш важливу роль, ніж міжнародна торгівля [44].
Слід зазначити, що розширення ПІІ стимулювалося в основному операціями злиття й придбання: зокрема, обсяг цих операцій, здійснених у 2000 р., зріс на 377,8 млрд дол. порівняно з 1999 р. і досяг 1143,8 млрд дол. (90 % усіх ПІІ). Причиною нинішнього сплеску операцій злиття й придбання можуть послужити багато факторів. До них належать, зокрема, поява світового ринку товарів і послуг у результаті лібералізації торгівлі, інвестицій і ринків капіталу і дерегулювання в ряді галузей, а також посилення конкурентного тиску під впливом процесу глобалізації й технологічного прогресу. У цих нових умовах відбувається зміна корпораційної стратегії, і щоб зберігати конкурентоспроможність, корпораціям доводиться планувати й організовувати свої операції в глобальному масштабі. Збільшення розміру компаній у результаті операцій злиття й придбання дають їм можливість скористатися ефектом синергізму для розширення фінансових, управлінських та оперативних можливостей, а також економією, зумовленою зростанням масштабів діяльності. Крім того, у результаті операції злиття й придбання розширюється їх можливість для адаптації до невизначеного й досить мінливого технологічного середовища. До інших причин можна зарахувати також прагнення керівництва компаній одержувати короткострокові вигоди на фондових біржах за рахунок підвищення вартості їхніх акцій у результаті операцій злиття і придбання.
Таблиця 2.1
Деякі показники міжнародного виробництва за період 1982-2001 р.1
Вартісний обяг у поточних цінах (в млрд доларах)Середньорічні темпи приросту (в процентах)1982199020011986-19901991-19951996-1999199920002001Обсяг продаж іноземних філій246554671568015,610,510,418,217,218,0Експорт іноземних філій6371166357213,214,011,011,816,117,9Основна продукція іноз