Розділ 2
Концепція ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ розвитку індивідуальності
дитини 3-7 років
2.1. Принципи та вихідні положення концепції розвитку індивідуальності дитини
3-7 років
Визначення сутності індивідуальності, розгляд її структури, детермінуючих
чинників, процесу становлення індивідуальних відмінностей, з`ясування
особливостей перебігу індивідуалізації особистості та формування
індивідуального стилю діяльності, а також вироблення цілісного уявлення про
архітектоніку інтегральної індивідуальності дозволяє перейти до побудови
концептуальних основ експериментальної частини дослідження.
Метою даного етапу роботи є створення та апробація концептуальної моделі
ефективного розвитку індивідуальності дитини 3-7 років. Завданнями даного етапу
визначено:
1) виробити концептуальні основи та провідні психолого-педагогічні принципи
проблеми розвитку індивідуальності дитини 3-7 років;
2) виявити особливості формування системоутворювальних властивостей
індивідуальності, провідні тенденції становлення індивідуальних відмінностей у
дитини 3-7 років;
3) експериментально дослідити загальний психологічний зміст, типові
закономірності та стадії розвитку індивідуальності дитини 3-7 років;
4) визначити ефективні умови та засоби гармонійного розвитку індивідуальності
дитини 3-7 років.
Узагальнений аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє прийти до таких
висновків:
Традиційно провідним принципом розвитку індивідуальності вважається принцип
індивідуального підходу, реалізація якого передбачає вивчення та урахування
індивідуальних відмінностей при побудові навчально-виховного процесу. Включення
цього принципу в навчально-виховний процес розглядається як безперечно
позитивне явище, що забезпечує усі наявні аспекти розвитку індивідуальності.
На наш погляд, реалізація принципу індивідуального підходу розв`язує поставлені
завдання розвитку індивідуальності лише частково, оскільки спрямовується лише
на урахування індивідуальних відмінностей і не має на меті розвиток
визначальних для індивідуальності властивостей. При цьому не враховується
реальна небезпека щодо виникнення дисгармоній в процесі розвитку
індивідуальності, недостатня увага приділяється вивченню індивідуальних подій в
житті дитини, які можуть спричинити активізацію нетипових переживань,
загострення кризових станів, актуалізацію негативних вражень.
У роботах, присвячених проблемі розвитку особистості, не виокремлюється як
специфічний напрям психолого-педагогічної роботи, спрямований на розвиток
індивідуальності як інтегративного цілісного утворення, що передбачає підтримку
її системоутворювальних властивостей.
Нами не виявлено робіт, в яких би цілеспрямовано розглядались питання створення
моделі індивідуально орієнтованої дошкільної освіти, були б показані шляхи та
умови поступового переходу від фронтально орієнтованого виховання і навчання до
індивідуально окресленого. Потребують більш глибокого розв’язання такі
комплексні, синтетичні проблеми, як зв’язок між різними сторонами виховання,
різними видами дитячої діяльності, різними аспектами розвитку індивідуальності
дитини.
Недостатня увага в існуючих дослідженнях приділяється запобіганню можливих
негараздів на шляху індивідного та особистісного розвитку дитини, питома вага
експериментальної роботи схиляється у бік формувальних та розвивальних заходів,
які відносно дошкільного віку мають бути другорядними порівняно із
профілактичними.
Зауважимо, що попередній аналіз наукових досліджень визначав лише ті
особливості, які характеризують сутність, шляхи та умови здійснення
індивідуального підходу як педагогічного принципу, що забезпечує урахування
індивідуальних відмінностей кожного вихованця. Проте, якщо процес становлення
індивідуальних відмінностей розгортається, перш за все, залежно від віку
дитини, її природного зростання та розвитку, і майже гарантовано забезпечується
людським генетичним фондом при наявності більш-менш сприятливих соціальних умов
(харчування, загартування, спілкування, навчання, виховання), то процес
розвитку індивідуальності в широкому значенні передбачає впровадження
спеціальних принципів роботи індивідуально-спрямованого і гуманістичного
характеру, створення відповідних умов та використання специфічних
психолого-педагогічних засобів.
Адже гуманістично побудований навчально-виховний процес не обмежується простим
урахуванням індивідуальних особливостей дитини. Він насамперед полягає у
забезпеченні послідовного ставлення до дитини як свідомої та відповідальної
особистості, яка має право на власний вибір, самостійну постановку мети,
використання незвичних засобів її досягнення, прийняття неординарних рішень,
прояви нестандартності у поведінці, діях, вчинках, вироблення своєрідного стилю
діяльності та життя.
Побудова психолого-педагогічного експерименту передбачає наявність
констатувального, формувального та контрольного етапів дослідження.
Специфічність поставлених на кожному з цих етапів завдань зумовлює дотримання
відповідних наукових законів та положень, використання доцільних саме для того
чи іншого етапу методів та прийомів роботи. Одночасно цілісність змістової
спрямованості даної роботи передбачає розгортання науково-експериментального
пошуку у відповідності до єдиних змістових ліній, які розгортатимуться через
опосередкований та безпосередній вплив на процес розвитку індивідуальності
дитини 3-7 років. Виходячи з авторського визначення сутності індивідуальності,
ці змістові лінії концентруються навколо базових конструктів індивідуальності
індивідного та особистісного спрямува
- Киев+380960830922