РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ЦИКЛУ В ПІДПРИЄМСТВАХ ПО ВИРОБНИЦТВУ СВИНИНИ
2.1. Світовий досвід і тенденції виробництва свинини в Україні
Свинарство, як високотоварна галузь сільськогосподарського виробництва, забезпечує населення важливими енергетично-цінними продуктами харчування. Порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами свині характеризуються рядом сприятливих біологічних особливостей: скороспілістю, багатоплідністю, молочністю, всеїдністю, низькими витратами корму, високим забійним виходом, якістю м'яса, адаптаційною здатністю та ін. [63; 132; 196, С. 220]. Виробництво свинини в Україні за рахунок сприятливих природно-кліматичних умов вирощування та відгодівлі тварин, господарських ознак свиней, наявності кваліфікованих спеціалістів завжди було традиційною галуззю [88; 162].
За останні п'ятнадцять років світове виробництво м'яса всіх видів тварин і птиці збільшилося з 179,9 до 265,4 млн. т, або на 48% [118; 171; 186, С. 337; 188].
Незважаючи на те, що свинину окремі нації і навіть регіони не споживають (з релігійних та інших причин), у загальному виробництві м'яса її частка у 2005 р. становила 38,5% (102,7 млн. т). Водночас, як частка м'яса птиці - 30,5% (81,4 млн. т), яловичини і телятини - 24,1% (64,2), баранини та інших видів - 6,9% (18,3 млн. т). За даними міжнародних експертів свинарство збереже своє лідерство і в найближчі десятиріччя XXI ст. [40, 120, 206].
У 2005 р. загальна кількість свиней у світі становила 960,8 млн. гол., у тому числі в Китаї - 488,8; США - 60,6; Німеччині - 26,9; Іспанії - 25,3; Польщі - 18,1; Російській Федерації - 13,4; Україні - 7,1; Республіці Білорусь - 3,4 млн. гол. [44; 67; 131; 157; 171; 188].
Виробництво свинини на одну свиноматку за рік в Італії становило 173,2; Німеччині - 149,8; Франції - 147,4; Великобританії - 143,8; США - 141,2; Данії - 136,9; Європі - 134,1; Китаї - 92,9; Республіці Білорусь - 85,9; Російській Федерації - 69,9; Україні - 66,2 кг.
Сучасне тваринництво, зокрема свинарство, у провідних країнах світу характеризується динамічним розвитком, застосуванням інтенсивних енергозберігаючих технологій, нарощуванням виробничих потужностей, постійним підвищенням продуктивності тварин, що і забезпечує стабільне збільшення обсягів виробництва. Нарощування виробництва м'яса зумовило "м'ясну революцію", в основу якої покладено курс на свинарство [40].
Значних успіхів у розвитку галузі досягнуто в США. Ця країна характеризується високим рівнем продовольчої безпеки і є світовим лідером торгівлі сільськогосподарськими продуктами - на рівні 15% внутрішнього валового продукту. Практично з двох мільйонів фермерів тільки 10% великих підприємств забезпечують в основному валове виробництво продукції. Для них характерний високий ступінь концентрації та інтеграції з постачальниками засобів виробництва та покупцями продукції.
Аграрна галузь економіки США, завдяки цілеспрямованій політиці [46, С. 201; 198, С. 5; 217], є пріоритетною і віднесена до І групи, поряд із збройними силами й оборонною промисловістю. Стимулювання товаровиробників здійснюється за допомогою всебічної фінансової підтримки як сільського господарства, так і аграрної науки.
Близько чверті виробленої сільськогосподарської продукції в США експортується за кордон. Водночас однією з найважливіших складових зовнішньоторговельної аграрної політики є гуманітарна допомога як важливий елемент продовольчої експансії на світовому ринку [157].
Провідне місце у світовому експорті продукції тваринництва, зокрема свинини, поряд із США, посідає Данія. Це невелика за територією держава, яка 50-60 років тому практично не займалася тваринництвом і переважно споживала імпортні продукти. Розвитку галузі свинарства значною мірою сприяли інформаційно-консультаційні центри, головною метою яких було навчити студентів і фермерів застосовувати енерго- та ресурсозберігаючі технології виробництва свинини [23].
Не менш важливе значення має досвід Бразилії та Іспанії. В Іспанії 25-30 років тому, як і нині в Україні, виробництво свинини переважно зосереджувалося в селянських приватних господарствах, не було нових технологій та високоефективних генотипів свиней. Сучасне виробництво цієї країни, завдяки державній підтримці галузі, сприянню розвитку вітчизняної науки та співробітництву з відомими зарубіжними фірмами, зосереджено переважно на великих промислових об'єктах [156, С. 2].
Бразилія нині посідає четверте місце у світі за показником експорту свинини, проте у 1997 р. вона експортувала лише 82 тис. тонн. Факторами конкурентоспроможності свинини цієї країни на зовнішньому ринку є низькі витрати на виробництво та значні інвестиції в розвиток галузі свинарства.
Досвід зарубіжних країн свідчить, що впровадження гнучкої системи економічних та організаційних заходів, які підтримують вітчизняних товаровиробників, дає можливість ефективно розвивати аграрний сектор, особливо м'ясну галузь України [149, 203].
Прорахунки, здійснені в період проведення аграрної реформи в Україні (порушення паритету цін, розпаювання сільськогосподарських підприємств та служб технічного сервісу, підвищення цін на енергоносії, відсутність державної підтримки вітчизняного виробника тощо) спричинили такі негативні зміни:
- скорочення поголів'я свиней, зниження продуктивності тварин і зменшення обсягів виробництва продукції;
- нераціональне використання кормів і низький рівень балансування кормової бази;
- погіршення селекційно племінної роботи на підприємствах;
- припинення функціонування переважної більшості товарних ферм і комплексів із виробництва свинини, виробничі потужності яких зруйновані або внаслідок довготривалого використання вийшли з ладу і не підлягають відновленню;
- плинність висококваліфікованих кадрів галузі [34, 58, 109, 110].
Найбільша кількість свиней у господарствах України (21,7, 21,6 і 21,4 млн. голів, або 27,4% від загальної чисельності поголів'я в Радянському Союзі) була зареєстрована відпові