РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БАЗИ ДЛЯ РОЗРОБКИ механізму САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
МАШИНОБУДУВАННЯ
2.1. Фінансова діагностика та прогнозування банкрутства підприємств
Для визначення доцільності оздоровлення неплатоспроможного підприємства у першу
чергу необхідно здійснити оцінку його діяльності. Для знаходження реальних
причин, які ініціювали розвиток кризи, потрібні спеціальні методи аналізу,
апарат та інструменти для їх виявлення. На певне підприємство кожен із факторів
кризового розвитку має різну силу впливу, зумовлену індивідуальними
особливостями, послідовністю та інтенсивністю розвитку кризи. Тільки після
того, коли стануть відомі ключові фактори та їх сила, може бути розпочате
оздоровлення, тобто прийняті необхідні управлінські рішення щодо коригування
діяльності підприємства. Виходячи з вищесказаного можна стверджувати, що для
розробки програми виходу із кризи та подальшого ефективного функціонування
підприємства в ринкових умовах однією з найважливіших складових є діагностика
неплатоспроможного підприємства. У цьому напрямку особливої важливості набуває
об’єктивна оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства, своєчасне
виявлення ознак кризового стану, розуміння його характеру, визначення причин,
наслідків та можливостей вирішення існуючих проблем.
На сьогодні світова практика господарювання виробила велике число методик
діагностики фінансового стану і прогнозування банкрутства підприємств, методик
поглибленого та експрес-аналізу, що базуються на використанні абсолютних та
відносних показників. Вибір та застосування певного набору таких методик
залежить від мети аналізу, особи, що його здійснює, та вимог щодо набору
необхідної інформації.
Визначимо, для вирішення яких саме питань необхідно проводити аналіз діяльності
неплатоспроможного підприємства [28, с. 285; 175, с. 31]:
1) ідентифікації наявності фінансової кризи, визначення її рівня (зазвичай
виділяють три рівні кризового стану: легка криза, важкий кризовий стан і
катастрофа діяльності) та визначення вірогідності банкрутства;
2) встановлення причин та факторів кризового розвитку підприємства;
3) прогнозування подальшого розвитку окремих факторів, що генерують загрозу
банкрутства підприємства, та визначення їх негативних наслідків;
4) виявлення внутрішніх резервів відновлення платоспроможності та прибуткової
діяльності підприємства, його здатності до нейтралізації загрози банкрутства;
5) визначення потреби отримання зовнішньої фінансової допомоги;
6) визначення санаційної спроможності підприємства, доцільності проведення
санації чи ліквідації підприємства.
З вищесказаного можна зробити висновок, що діагностика банкрутства представляє
собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення
факторів, причин фінансової неспроможності підприємства, встановлення тенденції
їх розвитку та аналізу варіантів найкращого вирішення існуючих проблем.
Переважна більшість науковців діагностику неплатоспроможного підприємства
пов’язує із можливістю передбачення його банкрутства, про що свідчать численні
розроблені моделі прогнозування подальшого розвитку кризового стану
підприємства. Перевагою таких моделей є, безперечно, швидкий та однозначний
прогноз, проте вони не дають відповіді стосовно того, які саме причини і якою
мірою слугують появі розвитку кризи на підприємстві. Така діагностика,
безумовно, є важливим етапом у дослідженні суб’єкта господарювання, проте не
потрібно зневажати і іншими, не менш важливими методами, за допомогою яких
можна отримати відповідь на багато запитань.
Аналіз існуючих вітчизняних та зарубіжних підходів щодо фінансового аналізу та
діагностики банкрутства [6; 8; 14; 19; 20; 23; 24; 25; 28; 29; 38; 86; 104;
157; 158; 159; 165; 175; 177 та інші] дозволив нам розробити наступну
класифікацію етапів та напрямків фінансової діагностики неплатоспроможного
підприємства:
Процес діагностики повинен містити у собі такі основні блоки:
1) створення інформаційної бази дослідження;
2) експрес-діагностика вірогідності банкрутства підприємства;
3) ретроспективна діагностика;
4) аналіз діяльності на основі вартісного менеджменту;
5) узагальнення результатів.
Блок 1. Інформаційною базою дослідження повинна виступати бухгалтерська
звітність, оскільки будь-яке самостійне підприємство регулярно її складає за
загальновідомими алгоритмами та правилами; необхідно-мінімальний склад та
основні показники звітності загальновідомі, крім того, їй притаманні такі
важливі властивості, як [87]:
- дані звітності підтверджуються первинними документами з кожної господарської
операції;
- достовірність даних звітності підприємства може бути перевірена незалежними
експертами-аудиторами;
- звітність відноситься до документів, що підлягають довготривалому збереженню,
тому з її допомогою можна отримати уявлення про фінансову історію
підприємства.
Блок 2 передбачає проведення експрес-діагностики схильності підприємства до
банкрутства.
Зарубіжна теорія і практика представлена численними моделями, що базуються на
основі аналізу фінансової звітності підприємства, за допомогою яких можна
пророкувати банкрутство за декілька років до його фінансового краху (рис 2.1).
Розробки перших моделей прогнозування банкрутства відносяться до початку
двадцятого сторіччя. Дж. Фіцпатрік (1931-1932 рр.) проводив дослідження щодо
прогнозування банкрутства (порівнювались показники 20 збанкрутілих підприємств
за період 3-5 років до банкрутства з показниками 19 успішних) і встановив, що
деякі показники діяльності фірм за декілька років до краху мають значно гірші
значення, ніж в інших. На його погляд, найкращими показниками, які прогнозують
банкрутство
- Киев+380960830922