РОЗДІЛ 2.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА СТАНУ КОН'ЮНКТУРИ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ЇЇ ЗБАЛАНСУВАННЯ
2.1. Економічна оцінка стану та збалансування кон'юнктури ринку освітніх послуг вищих навчальних закладів
Система вищої освіти в Україні є однією із значимих і визнаних освітніх систем у світовому співтоваристві. В суспільстві побутує думка, що тільки освіта і наука зможе забезпечити розвиток української економіки на якісно новій основі, оскільки саме вони формують інтелектуальні ресурси нації.
На сьогоднішній день вітчизняна освітня система адаптується до вимог Болонської угоди, яку Україна підписала 19 травня 2005року на Бергенській конференції. Варто зазначити, що Болонську угоду підписали більше 40 європейських країн. Основний наголос в цьому документі ставиться на необхідності європейської співпраці у забезпеченні якості вищої освіти, відповідності якісних і кількісних параметрів підготовки фахівців, мобільності та сумісності систем кваліфікацій. Пропозиції Болонської угоди можна звести до таких основних позицій: введення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; контроль якості освіти; розширення мобільності студентів; забезпечення працевлаштування випускників вищих навчальних закладів.
В Україні формується ринок освітніх послуг, механізми функціонування якого потрібно вивчати та вдосконалювати. Ринок освітніх послуг складають освітні заклади різних рівнів, які надають послуги в сфері вищої освіти, а також споживачі цих послуг. Структура вищої освіти України передбачає її ступневість [106]. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів в Україні встановлено чотири рівні акредитації, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку:
* перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади (освітньо-кваліфікаційний рівень - молодший спеціаліст);
* другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади (освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр);
* третій і четвертий рівні (залежно від акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр).
Тому перша проблема, яка постає перед системою вищої освіти в Україні - це приведення освітньо-кваліфікаційних ступенів до європейських стандартів. На сьогоднішній день до європейських вимог адаптовано перелік галузей знань і напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. Починаючи з 2007 року підготовка таких фахівців здійснюється за 48 галузями та 141 напрямом (раніше - за 17 галузями 77 напрямами та 586 спеціальностями). На часі розробка нового переліку напрямів підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра. Дискусійним залишається питання стосовно освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та спеціаліста. Структуру прийому студентів за основними галузями знань наведено на рис.2.1.
Примітка: складено автором за даними Міністерства освіти України. www.mon. gov. ua
Як свідчать дані рис.2.1, найбільшу питому вагу складають студенти, які навчаються за галуззю знань "Економіка та підприємництво" (28,4%). Тому цю галузь використаємо для аналізу.
Оцінку стану кон'юнктури ринку освітніх послуг будемо здійснювати на загальнодержавному (загальнодержавна кон'юнктура), регіональному (кон'юнктура ринку освітніх послуг Тернопільської області) та на галузевому рівні (кон'юнктура ринку освітніх послуг за галуззю знань "Економіка та підприємництво"). Вищі навчальні заклади, оцінюючи ситуацію на ринку освітніх послуг повинні використовувати комплексний системний підхід.
Визначення загальнодержавної кон'юнктури ринку послуг важливе не тільки для вищих навчальних закладів, але й може бути основним чинником для формування державної освітньої політики, розробки відповідних законів та регулювання ринку.
При дослідженні кон'юнктури ринку на різних рівнях виділяють два напрями:
* оціночний, де визначають масштаби ринку освітніх послуг, аналізують показники кон'юнктури ринку, його основні пропорції, вектор і швидкість зміни основних параметрів;
* виявлення причинно-наслідкових зв'язків та чинників, що визначають ринкову ситуацію, на основі чого робиться прогноз кон'юнктури та формуються висновки щодо перспектив розвитку і відповідно приймаються певні управлінські дії.
Отже, для оцінки загальнодержавної кон'юнктури ринку освітніх послуг потрібно провести аналіз виділених в першому розділі показників кон'юнктури - попиту, пропозиції, а також встановити їх пропорційність, тобто співвідношення попиту та пропозиції і визначити ступінь збалансованості, динаміку, циклічність та коливання кон'юнктури, та на основі цих даних вивести форму кон'юнктурної хвилі. Таку оцінку варто проводити вищим навчальним закладам і на регіональному рівні.
Першим показником кон'юнктури є пропозиція, яка характеризується показником - "максимально можливий обсяг надання освітніх послуг" або "ліцензований обсяг набору" - Li. Варто звернути увагу на те, що показник "ліцензований набір" є порівняно "молодим", бо ліцензування діяльності вищих навчальних закладів почалось у 1993 році після набуття чинності Законів України "Про освіту" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". У формах статистичної звітності цей показник з'явився після 1994 року. Ліцензований набір вищих навчальних закладів наведений у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Ліцензований обсяг набору вищих навчальних закладів
Показники Досліджуваний період2000/012001/022002/032003/042004/052005/062005/06 до 2000/01, %І-ІІ рівень акредитації, всього (тис. чол.)
190,1
201,2
203,7
202,5
182,2
227,5
-в т.ч. денна141,2144,7148,2148,1131,8102,372,0Абсолютний приріст,
тис. чол.
11,1
2,5
- 1,2
- 20,0
45,3
119,5Темп росту, % -1,051,010,990,8