РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОКСОХІМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Тенденції розвитку коксохімічної промисловості в Україні
Промисловість є однією з провідних галузей економіки, що утворює фундамент
науково-технічної трансформації, економічного зростання і соціального прогресу
суспільства. Пріоритетні напрями промислового розвитку спрямовані на підвищення
конкурентоспроможності економіки і забезпечення входження України в коло
економічно розвинутих країн світу. Гірничо-металургійний комплекс є одним з
найпотужніших секторів промисловості України. Частка продукції, що виробляється
вітчизняними металургійними підприємствами, становить 30% у загальному
промисловому виробництві й 42% від загальних обсягів експорту України. Понад
80% металопродукції експортується в країни Європи, Азії, Близького Сходу,
Південної Америки. Розвиток світової металургії свідчить про довгострокову
перспективу доменного процесу, що обумовлює збереження попиту на металургійний
кокс [93]. Сьогодні світове металургійне співтовариство дотримується напряму
збереження, підтримки й розвитку власних потужностей з виробництва коксу. Тому
в сучасних умовах ринкових відносин однією з актуальних проблем вітчизняної
металургії є перспектива забезпечення розвитку і сталого функціонування
основного постачальника сировини для металургії – коксохімічної промисловості
України. Масштаби світового коксохімічного виробництва визначаються обсягом
потреб споживачів, можливостями сировинної бази й існуючих виробничих
потужностей [212].
Особливе місце серед основних виробників коксу сьогодні займає Китай (рис. 2.1,
2.2) – країна з найбільшими у світі виробничими потужностями, завдяки чому в
ній відзначається надлишкове виробництво коксу.
Рис. 2.1. Частки основних виробників коксу у 2001 р.
(за даними [210; 213])
Рис. 2.2. Частки основних виробників коксу у 2007 р.
(за даними [210; 213])
На рис. 2.3 подано частки основних постачальників коксу на світовому ринку, що
вказує на домінуючу позицію Китаю у світовій торгівлі коксом. Ціни на кокс, що
встановлюються в цій країні, впливають на формування ціни на нього на світовому
ринку. Китай найбільшою мірою є барометром обсягів поставок коксу для
металургійних підприємств. Динаміка розвитку китайської металургії вказує на
необхідність коксу для власних потреб Китаю, що певним чином активізує
діяльність світових металургійних компаній.
Рис. 2.3. Частки основних експортерів коксу (за даними [213])
У 2001–2006 рр. відзначалося зростання світового виробництва коксу (рис. 2.4).
Рис. 2.4. Тенденція зростання світового виробництва коксу (за даними [212])
Однак, ситуація із забезпеченням металургійного виробництва коксом необхідної
якості та в достатній кількості характеризується як напружена, що ускладнюють
такі основні фактори:
зростання світового виробництва чавуну та сталі, що випереджає всі прогнози
(Китай – 18,6%, США, Південна Корея, Тайвань – 4,8%) та визначає зростання
світової потреби в коксі доменного виробництва (рис. 2.5);
Рис. 2.5. Тенденція зростання світових потреб у коксі доменного виробництва (за
даними [213])
зниження ефективної потужності пічного фонду коксохімічних підприємств через
його старіння (48,1% діючих коксових цехів у світі працюють понад 20 років,
22,5% – понад 30 років [94; 209–212]);
розвиток світових потужностей виробництва коксу неадекватний зростанню
виробництва чавуну та сталі (виведення з експлуатації виробничих потужностей не
співвідноситься з обсягами будівництва нових і реконструкції діючих);
монопольне становище Китаю на світовому ринку коксу й відсутність альтернативи
цьому експортеру (частка експорту на рівні приблизно 50%, що було відображено
на рис. 2.3, стає визначальною у формуванні світових цін);
проблеми із забезпеченням виробників коксу стратегічним ресурсом – коксовим
вугіллям (зростання металургійного виробництва в Азії, будівництво нових
потужностей в Індії, погіршення умов в Австралії, зменшення видобутку в Канаді,
імпорт вугілля Китаєм, закриття шахт у Європі та недостатність видобутку й
проблеми вугільної промисловості в Росії та Україні – все це зумовлює
підвищення попиту і ціни на вугілля);
природоохоронні обмеженння (в країнах Західної Європи спостерігається
скорочення коксового виробництва як “брудного”, відчувається дія міжнародної
угоди – Кіотського протоколу від 11 грудня 1997 р. та Рамочної конвенції ООН в
напрямку зміни клімату) [161; 209–213; 227; 237].
У той же час слід відзначити, що існує багато можливостей, які чинять суттєвий
вплив на забезпечення виробництва коксу: сучасні технології, удосконалення
практичної експлуатації доменних печей, нові конструкції коксових заводів, нові
моделі бізнесу і партнерства, нові технології на коксових заводах.
Виділяються такі концепції розвитку коксохімічного виробництва:
європейська концепція: нова система коксування (проект EUREKA) у реакторі
великої ємності (Джумбо-реактор), що забезпечує підвищення продуктивності та
покращення виробничих умов; будівництво коксових батарей великого обсягу із
ширококамерними печами (Німеччина, Польща); введення в експлуатацію нових
батарей (Франція, Італія); реконструкція коксових батарей (Угорщина);
американська концепція: поширення технології одержання коксу без уловлювання
хімічних продуктів коксування (США, Індія, Австралія, Китай, Великобританія),
що є зразком захисту навколишнього середовища;
японська концепція: СКОУП-21 – супербатарея за продуктивністю й екологією XXІ
ст. (автоматизація, екологічність, якість продукції);
концепція країн СНД: модернізація й реконструкція існуючих потужностей з
відновленням всіх основних фондів і будівництво нових батарей з комплексом
е
- Киев+380960830922