РОЗДІЛ 2
ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ БАЗИС І МОДЕЛІ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
2.1. Основні поняття теорії економічного розвитку систем
Розвиток світової економіки кінця XX - початку XXI представляє собою якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації і транснаціоналізації госпо-дарського життя в умовах зростаючої динамічності зовнішнього оточення. Аналізуючи природу економічної нестабільності [8, 10, 22, 193, 201, 314, 340], необхідно відзначити, що з межами економічного росту зіштовхнулися не тільки найбільш промислово розвинені країни. Мова йде про обмеження зрос-тання всієї світової економіки, що почала складатися як єдина система. Корис-туючись термінологією теорії хаосу [86, 221, 222], світова економіка завершує свій перехід зі стаціонарного доіндустріального стану до постіндустріального, здійснюваного через ланцюг біфуркацій і криз, що відповідають великим економічним циклам М. Кондратьєва [128, 275, 303, 330].
В цих умовах актуальним стає питання про шляхи і закономірності загального світового економічного розвитку в цілому і розвитку окремо взятої держави, регіону, підприємства як системи зокрема.
Аналіз робіт учених, що працюють у даному напрямку економічних дос-ліджень [19, 21, 34, 42, 48-53, 57, 69, 72, 74, 77, 81, 96, 103, 104, 117, 125, 135, 137, 141, 148, 149, 161, 164-166, 171, 176, 186, 190, 211, 212, 214, 221, 225, 299, 302, 303, 319, 321, 330, 343, 359, 371, 379], дозволив виділити два основних напрямки еволюції теорії розвитку систем:
- розробку економіко-математичних моделей загального розвитку систем на мега-, макро-, мезо- і мікрорівні;
- дослідження окремих аспектів економічного розвитку (структурних зрушень, зміни технологічних укладів, циклічності розвитку, економічної ролі держави і монетарних факторів і т. п.).
Дані напрямки становлять діалектичну єдність і базуються на методології і категоріальному апараті системних досліджень. На рис. 2.1 представлено міс-це теорії розвитку в загальному контурі системних досліджень.
Представлений зв'язок основних теорій системних досліджень дозволяє виділити тезаурус наукової методології теорії розвитку, без якого дана теорія не зможе виконати свою прогностичну функцію і втратить характер наукового дослідження в цілому.
Ключовою теорією системних досліджень є загальна теорія систем. Вона ґрунтується на таких відгалуженнях наукового знання, як системний підхід і системний аналіз. Системний підхід надає теорії систем загальнонаукову мето-дологію якісного дослідження і моделювання різних об'єктів і процесів як сис-тем, системний аналіз - методологію обґрунтування і прийняття рішень. Ґрунтуючись на цих двох посиланнях, загальна теорія систем, розроблена у 40-і роки XX століття Л. фон Берталанфі, являє собою теорію, що займається дос-лідженням системних теорій, виступаючи в якості науки про системи будь-яких типів [69, 277, 280, 304].
Базовими принципами загальної теорії систем виступають:
принцип системності, що відображає загальність погляду на об'єкти, явища і процеси світу як на систему з усіма властивими їй закономірностями;
принцип ізоморфізму, який розуміється як наявність однозначної (власне ізоморфізм) чи часткової (гомоморфізм) відповідності структури однієї системи структурі іншої, що дозволяє моделювати ту чи іншу систему за допомогою іншої, подібної їй у тому чи іншому відношенні.
Ці принципи підкреслюють наявність загальних системних закономір-ностей, що не виключає специфіки побудови, функціонування і руху систем різних типів.
До загальних закономірностей, що розкриває загальна теорія систем,
можна віднести [62]:
Рис. 2.1 Місце теорії економічного розвитку систем у контурі системних досліджень
еквіфінальність, що характеризує граничні можливості системи незалежно від початкових умов;
історичність, що відбиває безперервність і послідовність процесів виникнення, функціонування, розвитку і загибелі системи;
потенційна ефективність, що враховує при оцінці можливостей системи її потенціал, надійність функціонування і потужність;
необхідне різноманіття, що полягає у виборі необхідного мінімуму різних сценаріїв розвитку об'єкта управління.
Основною категорією загальної теорії систем виступає поняття системи. Аналіз літературних джерел з системних досліджень [62, 68, 96, 170, 177, 178, 277, 280, 287], дозволив виділити основні підходи до її трактування, що докладно наведено у [227] та провести критичний аналіз її змістовних аспектів. З огляду на виділені недоліки наведених загальних трактувань, у роботі під системою розуміється сукупність елементів, що утворюють єдине ціле через систему взаємопов'язаних, взаємозалежних процесів і відносин та володіє властивостями, не притаманними окремо взятим її елементам.
Як відзначають у своїх роботах О. Єрохіна, О. Денісов, Д. Колісников поняття "система" має відображати морфологічну, функціональну й інформаційну єдність доступних вивченню об'єктів, процесів і явищ.
Так, функціональний опис необхідний для усвідомлення і визначення її місця серед інших систем зовнішнього середовища. Інструментом подібних досліджень є поняття:
стан - множина істотних властивостей, якими володіє система у фіксований момент часу;
зовнішнє середовище - множина елементів, що не входять у систему, але зміна характеристик яких істотно впливає на зміни характеристик самої системи, її стану;
модель функціонування (поведінки) - прогностична модель, що відбиває передбачувану зміну стану системи в часі, але не припускає зміни мети своєї життєдіяльності.
Морфологічний опис дає уявлення про побудову системи і залежить від глибини опису системи і рівня деталізації. У результаті морфологічного опису виникає поняття структури. Вона являє собою внутрішню побудову, устрій, сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотож-ність самому собі, збереження о