РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ КРИЗОВИХ ОЗНАК ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА
ВИБОРУ ВАРІАНТІВ
СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН
2.1. Методи багатовимірного аналізу виробничо-фінансової діяльності харчових
підприємств
Для визначення адекватної можливості підприємства реагувати на дії факторів
зовнішнього й внутрішнього середовища його функціонування необхідно визначити,
у чому ж полягає сенс сильних і слабких сигналів їхнього впливу. І. Ансофф
вважає, що проблеми, які виникають під час спостереження за зовнішньою
обстановкою, по-різному забезпечені інформацією [6, с. 57]. Одні настільки
очевидні й конкретні, що управлінський персонал підприємства спроможний дати
оцінку їхньої значущості та здійснити заходи щодо їхнього розв’язання. І.
Ансофф називає їх проблемами, що визначаються за сильними сигналами. Про інші
проблеми відомо лише за слабкими сигналами - ранніми й неточними ознаками
настання важливих подій. Такі слабкі сигнали з часом змінюються й
перетворюються на сильні. Залежно від рівня нестабільності підприємство може
собі дозволити очікувати більш сильного сигналу, оскільки в нього вистачить
часу підготувати рішення до моменту, коли проблема назріє. Проте, у зв'язку з
тим, що ситуація може змінюватися швидко, підприємство, очікуючи сильного
сигналу, може або запізнитися з рішенням, або буде неспроможним прийняти його у
той час, коли проблема, що виникла, призведе до нехтування інтересів
підприємства.
На прикладі п'ятнадцяти харчових підприємств Одеського регіону зроблено спробу
визначення впливу сигналів дії зовнішнього й внутрішнього середовищ, в яких
функціонує підприємство, на його діяльність. Для проведення аналізу відібрано
шість показників, за допомогою яких, на нашу думку, можна оцінити виробничий
потенціал досліджуваних підприємств. Вони базуються на публічній
фінансовій звітності й розраховані за період 2000-2005 рр.:
* частка виробничо-технічного потенціалу у складі майна підприємства, що
розрахована як відношення вартості основних засобів, виробничих запасів,
незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів до загальної вартості
майна підприємства;
* фондовіддача;
* коефіцієнт зносу основних фондів;
* коефіцієнт оновлення основних фондів;
* питома вага залишків готової продукції у складі оборотних активів;
* рентабельність продажів, що розрахована за прибутком від основної операційної
діяльності.
Вибір цих показників проводився відповідно до критеріїв, що пред'являються до
досліджуваних підприємств, а саме: забезпеченість і поточний стан
використовуваних засобів виробництва, затребуваність ринком продукції, що
випускається, й ефективність виробничої і комерційної діяльності. Так, для
здійснення й постійного відновлення виробничого процесу підприємство повинно
бути забезпечено засобами виробництва, тому в якості одного із показників нами
вибрана питома вага виробничо-технічного потенціалу у складі майна
підприємства. Разом з оцінкою забезпеченості підприємства засобами виробництва
важливо також оцінювати ефективність їхнього використання та якісний стан.
Зокрема фондовіддача, що розраховується нами за чистою виручкою від реалізації
продукції, дозволяє оцінити продуктивність використання основних засобів.
Оскільки основним показником економічної ефективності є рентабельність, то для
порівняння підприємств за критерієм ефективності виробничої й комерційної
діяльності, був вибраний показник рентабельності продажів, що показує частку
прибутку від основної операційної діяльності у чистій виручці від реалізації
продукції.
Багато в чому ефективне використання виробничого потенціалу пов'язане з його
якісним станом. Одним із основних показників, що характеризують якісний стан
основних засобів, є показник їхнього зносу, що показує частину вартості, яка
переноситься основними фондами на готову продукцію. Зазначимо, що фізичний знос
основних фондів неминучий. Проте розмір його можна скоротити шляхом
профілактичного огляду за ними, ремонтом і раціональним використанням.
Одним із узагальнюючих показників, що характеризують технічне оновлення
основних фондів, є коефіцієнт оновлення.
Включивши в число вибраних показників оцінки виробничого потенціалу харчових
підприємств частку готової продукції у складі оборотних активів, визначимо, на
скільки іммобілізовані грошові кошти підприємства в залишках продукції на
складах і, відповідно, ступінь її затребуваності ринком.
Аналіз даних табл. 2.1 показав, що досліджувані харчові підприємства не є
однорідними за своїми якісними характеристиками. Зіставлення показників
виробничо-господарської діяльності ВАТ “Одеський коровай”, ВАТ “Березівський
завод продтоварів”, ВАТ “Татарбунарський завод продтоварів”, ВАТ “Одеський
консервний завод дитячого харчування” і ВАТ “Роздільнянський завод продтоварів”
свідчить, що ці підприємства можна умовно розділити на лідерів і аутсайдерів у
ринкових сегментах, які вони займають.
На ВАТ “Одеський коровай” і ВАТ “Березівський завод продтоварів”
спостерігається достатня забезпеченість засобами виробництва, які при цьому
ефективно використовуються. Так, питома вага активів, що становлять виробничий
потенціал цих підприємств у складі їхнього майна, у 2000 році коливалася від 43
до 59%; на 1 гривню, вкладену в основні фонди, припадало від 1,1 грн. до 5,7
грн. чистої виручки від реалізації продукції; рентабельність продажів
варіювалася від 6,8 до 10,8%; на складах на кінець року була відсутня готова
продукція, що вказує на високу ділову активність й успішність досліджуваних
підприємств.
Оцінювання виробничої діяльності ВАТ “Татарбунарський завод продтоварів”, ВАТ
“Одеський консервний завод
- Київ+380960830922