РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ
2.1. Клінічна характеристика хворих
До числа досліджуваних хворих увійшли пацієнти з клінічним діагнозом "багатовузловий зоб". Випадки зміни діагнозу на "рак щитоподібної залози" після проведення інтраопераційної біопсії чи остаточного патогістологічного дослідження реєструвались окремо для оцінки ефективності діагностичних процедур. Клінічний діагноз "багатовузловий зоб" формувався на підставі реєстрації збільшення щитоподібної залози шляхом пальпації та сонографічного обстеження та наявності 2 чи більше вузлових утворень в паренхімі залози без клінічних та цитологічних симптомів злоякісного росту. Зазначений вище діагноз відповідав рубрикам Е 04.2 , Е 05.2 та Е 01.1 Міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду.
Патоморфологічні зміни в ЩЗ при гістологічному дослідженні видалених хірургічно препаратів відповідали колоїдному (макро- чи мікрофолікулярному) вузловому зобу, фолікулярним аденомам (мікрофолікулярним, трабекулярним, фетальним) або поєднанню цих гістологічних форм тиреоїдних вузлів, також траплялися випадки раку (одно- чи багатофокусного) на тлі вузлового зобу, які розглядалися лише в аспекті диференційної діагностики та обґрунтування обсягу операції.
Ступінь зобу оцінювали за шкалою ВООЗ (0-ІІ ступені), при описі домінуючих вузлів та відсутності збільшення залози чи її позагрудинному розташуванні користувалися виміром діаметру вогнища у сантиметрах за даними УЗД.
Всі досліджувані хворі лікувались в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України за період 1997-2000 років. Загальне число хворих, яким було виконано операцію з приводу різноманітних захворювань щитоподібної залози за цей час становить 2501. У певних випадках автору доводилось спиратись на статистичні відомості щодо всієї кількості тиреоїдних втручань за згаданий період часу, але власні дослідження виконувались на наступних групах пацієнтів.
Більшу частину досліджуваних хворих було прооперовано, група хворих з БВЗ, що лікувались консервативно складала 63 особи та розглядалась в аспекті порівняльної характеристики щодо наявності окремих патогенетичних факторів, а також ефективності лікування L-тироксином.
Відповідно до основних етапів дослідницької роботи було проведено ретроспективне рандомізоване дослідження історій хвороб 200 пацієнтів, які були прооперовані за період 1997-1998 років, коли ще не застосовувалась розроблена автором тактика обстеження і лікування пацієнтів з БВЗ.
На наступному етапі роботи завдяки проведеному ретроспективному аналізу результатів лікування БВЗ було створено протокол обстеження та розроблено діагностично-лікувальну тактику, які були застосовані у відкритому проспективному рандомізованому дослідженні 204 первинних хворих та 48 пацієнтів з рецидивами багатовузлового зобу, які були прооперовані в хірургічному відділі УНПЦЕХТЕОТ протягом 1999-2000 років.
Детальна вікова, статева, анамнестична характеристика хворих досліджуваних груп, їх клініко-діагностичні особливості будуть наведені в Розділі 3 через те, що їх аналіз впливає на загальні висновки особистих досліджень.
Під час проведення досліджень ефективності ТАПБ у пацієнтів з багатовузловим ураженням ЩЗ (в тому числі із застосуванням імуноцитохімічних маркерів в цитологічній діагностиці) в якості контрольних груп були використані дані щодо цитологічного та гістологічного діагнозу у 203 хворих з солітарними тиреоїдними новоутвореннями, які були прооперовані за той же відрізок часу, а також статистичний звіт відділення патоморфології УНПЦЕХТЕОТ щодо порівняльних результатів пункційної біопсії солітарних та багатовузлових форм зобу, які були виконані амбулаторно серед 3941 пацієнта за період 1998-2000 років. Ці дані ґрунтуються на повній вибірці хворих, тому є рандомізованими та співставимими.
Вплив іонізуючого опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на щитоподібну залозу дорослих пацієнтів, що були оперовані в УНПЦЕХТЕОТ, та необхідність врахування цього патогенетичного фактору при дослідженні БВЗ вивчалась на сукупній вибірці з 341 хворого з хірургічною патологією ЩЗ (за період 1997-2000 гг.), які мали документальне підтвердження категорії ліквідаторів аварії (ЛНА) або постраждалих внаслідок аварії (ПЧА).
Автор дослідження приймав безпосередню участь у всіх фрагментах роботи, володіє методами сонографії та пункційної біопсії ЩЗ, вільно орієнтується у тлумаченні цитологічних та гістологічних препаратів. Близько 25 % хворих оперовані особисто, контроль за ефективністю хірургічного та консервативного лікування здійснювався під власним наглядом дисертанта разом з іншими хірургами та терапевтами ендокринологічної клініки.
2.2. Методи дослідження й обстеження хворих
Хворі основних і контрольних груп були обстежені за єдиним протоколом відкритого порівняльного проспективного і ретроспективного рандомізованого дослідження. Для обстеження всіх хворих використовувались традиційні методи дослідження:
а) вивчення анамнестичних даних і особливостей попереднього лікування;
б) огляд і фізикальне обстеження хворих;
в) загальні аналізи крові і сечі;
г) біохімічне дослідження крові з визначенням білірубіну, білка, цукру крові, залишкового азоту, сечовини, креатінину, електролітів (калію, натрію, кальцію);
д) коагулограма з фіксацією протромбінового часу, часу згортання крові;
е) електрокардіографія;
є) огляд отоларинголога з непрямою ларингоскопією.
Одержані таким чином дані використовувались переважно для загальної оцінки стану хворих, можливості виконання операції, вибору методу знеболення, контролю за підготовкою до хірургічного втручання та переносністю консервативного лікування, об'єктивізації контролю за післяопераційними ускладненнями.
Спеціальні дослідження для реалізації мети роботи здійснювались за допомогою наступних методів:
1. Гормональний аналіз крові хворих.