РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ
2.1. Методика загального обстеження хворих
Проаналізовано результати клініко-лабораторного обстеження та лікування 110 хворих на звичайну форму псоріазу віком 18 до 54 років, які лікувалися з 1998 по 2001 рр. у стаціонарі шкірно-венерологічного диспансеру №4 і амбулаторно на базі шкірно-венерологічного диспансеру №17 м. Харкова. Катамнестичне спостереження протягом 1,5 року проведено за 90 хворими. Контрольну групу склали 24 практично здорових особи віком 20-41 років.
Перед початком комплексного лікування з'ясовували скарги хворих, збирали дані анамнезу життя та хвороби (вік пацієнтів на початку хвороби, її тривалість, наявність сезонності загострень, наявність псоріазу в родичів, соматичної патології тощо), ретельно вивчали об'єктивні прояви хвороби, патологію внутрішніх органів і систем (серцево-судинної, шлунково-кишкового тракту, нервової тощо). Проводили неодноразове вивчення клінічного аналізу крові, сечі, біохімічні та серологічні дослідження крові, даних електрокардіограми, ультразвукових досліджень та ін., за показаннями хворих консультували кардіолог, терапевт, отоларинголог. Паралельно проводили вивчення добової екскреції з сечею мелатоніну (N-ацетил-5-метокситриптамін) та імунного статусу.
Для оцінки тяжкості перебігу захворювання й ефективності терапії, що проводилася, використовували індекс тяжкості та поширеності псоріазу PASI [136]. Цей показник дозволяє оцінити поширеність патологічного процесу, виділити ті чи інші переважні симптоми, а також ступінь зменшення патологічних проявів у процесі лікування.
Для обчислення індексу розглядалися чотири ділянки тіла: голова (г), тулуб (т), верхні (в) та нижні (н) кінцівки. На ці ділянки припадало 10 %, 30 %, 20 % і 40 % поверхні тіла. Поширеність патологічних висипань виражалася в числових величинах: від 0 (немає ураження) до 6 балів - 90-100 % ураженої поверхні (1 бал < 10 %, 2 бали < 30 %, 3 бали < 50 %, 4 бали < 70 %, 5 балів < 90 %).
Для оцінки тяжкості перебігу псоріазу виділено такі ознаки: інтенсивність забарвлення висипань - умовно еритема (е), інфільтрація (і) та лущення (л), що оцінювалися в балах від 0 (відсутність ознаки) до 4 (дуже тяжкий ступінь вираженості ознаки): 1 бал - легкий, 2 бали - середній і 3 бали - тяжкий ступінь вираженості.
Для обчислення PASI сума ступенів тяжкості, що розраховується для трьох основних симптомів, помножувалася на числове значення уражених ділянок і процентне вираження чотирьох ділянок тіла. Потім отримані величини підсумовувалися, що й визначало величину PASI:
PASI = 0,1 (е + і + л) Аг + 0,3 (е + і + л) Ат + 0,2 (е + і + л) Ав +
+ 0,4 (е + і + л) Ан (2.1)
2.2. Метод дослідження ендокринної функції епіфіза
Оскільки епіфіз мозку вважається організатором регуляції добових і сезонних ритмів, було проведено у 58 хворих на звичайний псоріаз віком 21-48 років дослідження рівня екскреції з сечею епіфізарного гормону мелатоніну. Дослідження проводили одночасно з вивченням імунного статусу хворих (протягом доби та року), при цьому залучалися лише особи з нормальними функцiональними показниками печiнки та нирок.
Визначення рівня добової екскреції з сечею мелатоніну (N-ацетил-5-метокситриптаміну) проводилося флюорометричним методом Друекса в модифікації Г.В. Зубкова та співавт. [75].
Зібрану сечу підкислювали до pН 4,0, відбирали з загальної кількості 50 мл і доводили pН 40%-ним NaOH до 12,0. Розливали по 10 мл попередньо профільтрованої сечі у дві центрифужні пробірки з притертими пробками, в одну з яких додавали 0,5 мл маткового розчину мелатоніну, приготовленого на 0,1N HCl. Потім в обидві пробірки додали по 50 мл хлороформу і струшували на шутель-апараті 30 хв, після чого дали пробам відстоятися протягом напівгодини. Відбирали верхній водний шар до плівки. Промивали 50 мл бідистильованої води, двічі злегка струшували пробірки і відстоювали 10 хв. Потім ретельно відбирали водну фазу, додавали в кожну пробірку по 5 мл 0,1N HCl, струшували 5 хв і після 10 хв відстоювання відбирали соляну кислоту.
Хлороформний екстракт по 40 мл розливали в термостійкі склянки і ставили у вакуумний термостат при 60-80 0С на 1,5-2 години для випарювання. Залишок розчиняли в 2,5 мл 0,1N HCl і переносили в скляні пробірки, куди додавали 2 мл концентрованої HCl і 0,1 мл 0,1%-ного розчину ортофталевого альдегіду (ОФА) на метанолі. Потім пробірку поміщали в киплячу водяну баню на 10 хв, охолоджували під проточною водою 1 хв і флюорометрували проти контрольної проби. Довжина хвилі збудження складала 360 нм і флюоресценції - 480 нм.
Розрахунок концентрації мелатоніну робили за формулою:
(2.2),
де Х - концентрація мелатоніну (нмоль/доба);
К - контроль;
П - дослідна проба;
мл/доба - діурез;
4,23 - коефіцієнт перерахунку мкг у нмоль.
Визначення добового ритму продукції мелатоніну проводили за вищеописаною методикою, забір сечі здійснювали протягом доби кожні 6 годин (4 порції за добу).
Мінімум за 3 дні до проведення аналізу хворі не одержували ніякого медикаментозного лікування, виключали деякі продукти (сир, міцний чай, кофе), алкоголь, відміняли лабораторні дослідження. У нiчний час аналiзи збирали при сумерековому освiтленнi.
2.3. Імунологічні методи дослідження
Імунологічне дослідження проведено 61 хворому віком 19-50 років з різними клінічними проявами псоріазу (стадiя, поширенiсть процесу). Вивчення iмунологiчних показникiв у жінок здійснено у фолікулінову фазу менструального циклу, а також протягом доби та в різні сезони року (зима - січень, весна - квітень, літо - липень, осінь - листопад).
Забір крові для імунологічного дослідження здійснювався з ліктьової вени в утрішні години натще.
При вивченні добових ритмів вмісту імунокомпетентних клітин забір крові проводили кожні 6 годин протягом доби, починаючи з 12.00.
При дослідженні в усіх хворих визначалася кількість лей