РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об’єкти досліджень
Об’єктами досліджень є трав’яна рослинність газонів Львова, Буська, Жовкви,
Городка та Моршина. Згідно з ландшафтним районуванням території досліджень
належать до природничих районів Малого Полісся (Буськ, Жовква), Передкарпаття
(Моршин), Опілля (Городок) та Розточчя (Львів). Ця територія входить до
лісостепової зони помірного кліматичного поясу.
Перелік об’єктів дослідження наведено у додатку А.
Геолого-геоморфологічні особливості. Місто Львів розташоване в західній частині
Волино-Подільської височини в лісостеповій зоні Розточчя і Опілля, на вододілі
річок Буга і Дністра [42]. Територія міста характеризується значною
різновидністю ландшафтів і форм земної поверхні [80].
Рельєф Львова і його околиць [170] формується із чотирьох районів:
1. Львівське плато, на якому переважає структурний тип рельєфу з древніми
плоскодонними балками (переважаючі висоти плато становлять приблизно 350 м над
рівнем моря);
2. Білогорсько–Мальчицька прохідна долина відокремлює північний схил
Львівського плато від Горбистої гряди Розточчя. Це майже плоскодонна, місцями
заболочена низовина післяльодовикового походження;
3. Горбиста гряда Розточчя – це крайній північно-західний район Подільської
височини. Рельєф складається із горбкуватих пагорбів. Абсолютні висоти пагорбів
становлять 380-390 м. В членуванні рельєфу приймають участь ріки басейнів
Західного Бугу, Дністра і Сяну;
4. Грядове Побужжя складається із більш чи менш плосковершинних гряд висотою
40-50 м, а при переході до Розточчя 80-100 м над рівнем долин. Гряди
розподілені плоскими, широкими, частково заболоченими долинами.
Львів та його околиці розміщені переважно на крейдових, третинних і
четвертинних відкладах. Підошва крейдових відкладень залягає на глибині 300-400
м на розмитій поверхні відкладів карбону. Третинні відклади виступають у
вигляді пісковиків, вапняків, гіпсу, досягаючи місцями 100 м товщини і є
головним геологічним елементом будови Львова. Досить потужний четвертинний
покрив розвинений на плоских вододільних ділянках плато, в результаті чого
корінні крейдові і міоценові відклади оголені (винятком є схили річкових долин
і глибокі яри).
Найістотнішим фактором формування морфологічних рис Львівського пейзажу є води
системи річок і струмків, ерозійна сила яких досить велика. Найбільшу
активність проявила Полтва, яка своїми струмками розмила схили Львівської
котловини. Розвиток багатьох утворених лощин і ярів у більшості випадків
зупинено в останні десятиріччя після озеленення і будівництва спеціальних
укріплень, а саму Полтву на території міста закрито в колектор [131].
Кліматичні умови. Для Львівської області характерна різноманітність кліматів,
що зумовлено неоднорідністю її поверхні. Проте у кліматах окремих природних
районів області є багато спільного, а саме: м’якість, яка виявляється у
невеликих різницях температур літа і зими, та висока зволоженість, про яку
свідчать значні річні суми опадів.
Радіаційний режим території характеризується сумарною сонячною радіацією,
альбедо і радіаційним балансом. Сумарна сонячна радіація знаходиться в межах
70,5–92,7 ккал/см2. Альбедо залежить від характеру підстилаючої поверхні. Для
трав’яної рослинності річне альбедо коливається в межах 24–30%. В річному ході
вищі значення альбедо припадають на зиму.
Забруднена атмосфера Львова суттєво послаблює сонячну радіацію. Радіаційний
баланс, тобто різниця між прихідною і розхідною частинами сонячної радіації за
рік позитивний і складає 33,8–41,6 ккал/см2. Навесні спостерігається найбільш
інтенсивний ріст радіаційного балансу. Найвищі його значення в червні-липні.
Потім радіаційний баланс знижується і досягає мінімуму в січні [159].
Атмосферні циркуляції території Львова і його області знаходяться під впливом
повітряних мас Атлантичного океану і Євразії. Іноді сюди проникають вітри
північних широт і Середземного моря. В літньо-осінній період часто надходить
морське арктичне повітря, що характеризується вогкою холодною погодою [134]. В
зимово-весняний період притікає арктичне континентальне повітря, яке несе
холодну безхмарну погоду. Повітряні потоки Середземномор’я обумовлюють теплу
погоду з туманами. Континентальне тропічне повітря викликає найвищі
температури. Протягом року переважає західне і північно-західне перенесення
повітряних мас.
Річний хід інтенсивності атмосферної циркуляції і сезонне зміщення окремих
центрів дії атмосфери визначають річний хід швидкості вітру, який
характеризується максимумом в грудні-березні і мінімумом в липні–вересні.
Середньорічна швидкість вітру у Львові становить 4,0 м/с. Вітрові дні у році
складають 78%, а найбільшу повторюваність мають вітри з швидкістю 0-5 м/с –
76,4%, тобто слабкі і помірні. Протягом року переважають вітри західних і
південно-західних напрямків, повторюваність яких складає 42,2%.
Температурний режим території є важливим показником клімату. Він складається
під впливом географічної широти, загальної циркуляції атмосфери і характеру
підстилаючої поверхні. На протязі року значення цих факторів нерівноцінне, що і
впливає на температурний режим повітря. В зимовий період найхолодніший місяць –
січень, найтепліший грудень. З березня температура повітря починає інтенсивно
підвищуватись. Останні весняні заморозки закінчуються в третій декаді квітня,
хоч в окремі роки заморозки бувають і в останній декаді травня [159]. В травні
переважає погода літнього типу, можливі жаркі дні, але ще зустрічаються ранкові
заморозки. Максимальні температури влітку припадають на липень. У вересні
починається осіннє зниження температури в
- Київ+380960830922