РОЗДІЛ 2
КЛАСИФІКАЦІЯ ВІДПУСТОК ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
2.1. Класифікація відпусток в системі трудових правовідносин
Демократичне суспільство може успішно розвиватися за умов всебічного і ефективного законодавчого забезпечення політики держави, режиму законності, прав та свобод громадян. Певний внесок у вирішення цього завдання має зробити й відпустка як форма реалізації конституційного права громадян на відпочинок.
Характерною рисою демократичного суспільства є переплетіння і взаємодія юридичних і моральних норм, державних і суспільних начал та індивідуальних та колективних інтересів. Вважається, що регулювання правом стосується наступних напрямків: 1) регулювання позитивного змісту поведінки людини, визначення прав та обов'язків, які виникають за нормальних умов; 2) регламентація такої поведінки, яка виходить за межі дозволеного. Саме у вчинках працівника втілюються мотиви поведінки та конкретні інтереси; поступки регулюються правовими нормами та отримують позитивну або негативну оцінку нормами закону.
Дослідження відпустки, як правової категорії неможливе без визначення її місця в системі трудових правовідносин.
Проблемам трудових правовідносин були присвячені фундаментальні роботи докторів юридичних наук А.С.Пашкова, С.П.Маврина, В.М.Смирнова, Є.Б.Хохлова. Значний внесок у дослідження сутності, змісту та особливостей трудових правовідносин внесли такі вчені науки трудового права, як М.Г.Алєксандров, Р.З.Лівшиц, Ю.П.Орловський, С.А.Іванов, О.С.Хохрякова та українські вчені О.І.Процевський, А.Р.Мацюк та інші. Окремі питання трудових відносин, соціального забезпечення, розгляду трудових спорів досліджувались спеціалістами у сфері трудового законодавства К.Н.Гусовим, Л.Я.Гінцбургом, та українськими вченими В.В.Венедіктовим, Н.М.Хуторян, В.І.Прокопенком, П.Д.Пилипенком, Г.І.Чанишевою.
М.Г.Алєксандров виділяв дві групи суспільних відносин, за допомогою яких здійснюється праця. До першої групи він відносив такі суспільні відносини, які створюють передумови для праці і не виражають безпосереднього зв'язку між людьми, учасниками трудового процесу. До другої групи правовідносини між людьми з приводу застосування робочої сили. Отже, М.Г.Алєксандров вважав, що суспільно-трудові відносини виступають "ланкою" виробничих відносин [105, с.7-9]. Тобто він пов'язував трудові правовідносини тільки з безпосереднім процесом виробництва. Але трудові правовідносини, це не "правовідносини живої праці", оскільки трудове право регулює не "сам процес праці", а стосунки (відносини) між роботодавцем і працівником, що виникають з використання праці останнього. Для трудових правовідносин характерним є права і обов'язки сторін трудового договору. Необхідно повністю погодитись з думкою П.Д.Пилипенка про те, що немає "живої праці" тоді, коли працівник перебуває у відпустці, відпочиває після робочого дня, складає іспити у навчальному закладі, але і в цей час він перебуває у трудових правовідносинах.
Останнім часом з'явилося поняття "соціально-трудові відносини", яке досить широко вживається в нормативно-правових актах. Існує думка про те, що термін "соціально-трудові відносини" замінив поняття "трудові відносини". Проте, О.І.Процевський вважає, що "коли в нормативно-правових актах вживається поняття "соціально-трудові відносини", то термін "соціальний" слід розглядати як бажання підкреслити пріоритет останніх у суспільстві і одночасно наголосити на важливості для держави соціальної форми спільної праці". Необхідно підтримати точку зору О.І.Процевського про те, що вживання терміну "соціально-трудові відносини" у нормативно-правових актах акцентує увагу роботодавців на необхідності дотримання вимог загальнолюдських цінностей. Тобто держава підкреслює, що конституційний обов'язок суб'єктів трудового права гарантувати економічні, трудові, соціальні права та свободи людини. Крім того, поняттям "соціально-трудові відносини" держава підкреслює як найбільш прийнятний колективний характер праці. Отже, необхідно повністю погодитись з думкою О.І.Процевського, що поняття "соціально-трудові відносини" не підміняє терміна "трудові відносини", які є серцевиною предмета трудового права як галузі права України [106, с.82].
Щодо визначення трудових відносин О.І.Процевський пропонує наступне: трудовими є відносини, які виникають з реалізації здатності до праці, з трудового договору (контракту), а їх суб'єкти мають на меті виконання роботи, обумовленої угодою, тобто застосування праці. Сутністю даних відносин є застосування людиною своєї працездатності, праці і одержання адекватної їй платні. Трудові правовідносини за своєю природою завжди індивідуальні.
В теорії трудового права прийнято говорити здебільшого про єдине трудове правовідношення. Про комплексний характер трудового правовідношення вказував М.П.Карпушин [107, с.37]. Елементами комплексного трудового правовідношення або самостійними правовідносинами, які входять до складу трудового, називають, наприклад, майнові правовідносини (пов'язані з оплатою праці), організаційні (управлінські) [108, с.118].
Ґрунтовним дослідженням по трудовим правовідносинам стала праця А.Р.Мацюка "Трудові правовідносини розвинутого соціалістичного суспільства", у якій визначено структуру і сутність трудових правовідносин [63, с.32].
Дослідженням трудових правовідносин займалися й інші автори. Так, П.Д.Пилипенко характеризує головні риси трудових правовідносин. Однією з них є те, що трудові правовідносини є результатом правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними суспільних відносин не тільки законами та підзаконними нормативними актами, які приймаються компетентними органами держави, а й нормами, встановленими на локальному рівні. Отже, особливістю трудового права є те, що трудові правовідносини регулюються не тільки централізованими нормами, а й локальними нормативними актами.
Ще однією рисою трудових правовідносин є їх структура. Тобто ці правовідносини об'єднують у собі цілу групу самостійних правовід
- Київ+380960830922