РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРАКТИКИ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
ЩОДО ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ
У цьому розділі на основі аналізу навчально-методичної літератури та педагогічного досвіду розглядається зміст навчальних програм, підручників щодо формування мовленнєвої культури українського мовлення російськомовних першокласників згідно з комунікативно-діяльнісним підходом до розвитку українського мовлення; визначаються провідні принципи і критерії формування основних комунікативних ознак нормативного українського мовлення російськомовних учнів першого класу.
2.1. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ В КОНТЕКСТІ
КОМУНІКАТИВНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ ДО МОВЛЕННЄВОГО
РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ
Пошук шляхів ефективного оволодіння українським мовленням дітьми, що знаходяться в російськомовному оточенні, є, безперечно, однією з важливих проблем, що стоять перед сучасною лінгводидактикою. Першочерговість цього завдання визначається, передусім, необхідністю оволодіння державною мовою на такому рівні, який забезпечував би всім громадянам України не лише бездоганно правильне засвоєння певного лінгвістичного матеріалу, а й вільне опанування вміннями та навичками висококультурного спілкування, що обумовлено завданнями переходу початкової школи на нову структуру і зміст освіти. Все це знайшло певне відображення в діючих програмах, підручниках і методичній літературі, хоча слід зосередити ще більшу увагу на проблемах вивчення державної мови російськомовними учнями, що приходять до шкіл (класів) з українською мовою навчання.
Аналіз змісту ПРОГРАМИ з української мови для першокласників таких шкіл доводить, що в ній передбачається формування основних орфоепічних, граматичних, лексичних норм у дітей, оволодіння первинними вміннями та навичками монологічного й діалогічного спілкування.
Загальновідомо, що початковий курс української мови є пропедевтичним стосовно систематичних курсів української мови і літератури, які вивчаються в середній ланці загальноосвітної школи. Вже в першому класі вчитель має сформувати початкові вміння "логічно і граматично правильно, з елементами виразності, усно передавати почуте, побачене, пережите, прочитане" [158, 11]. Діти мають навчитися говорити по-українськи, ознайомитися з етикою мовлення, вміти триматись із співбесідником.
Практичне оволодіння усним українським мовленням російськомовними учнями починається з першого року навчання у школі, у зв'язку з чим програма передбачає засвоєння основних орфоепічних правил, граматичних і лексичних норм, розвиток первинних умінь україномовного спілкування тощо.
Пояснювальна записка до навчальної програми відзначає, що "розвиток мовлення розглядається як основоположний, провідний принцип, що пронизує і об'єднує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльності учнів" [158, 10]. Перед початковою школою стоїть завдання передусім формувати усне українське комунікативне мовлення, а тому основними завданнями вивчення української мови російськомовними дітьми в першому класі є:
- засвоєння орфоепічних, граматичних, лексичних норм, що мають забезпечити оволодіння першокласниками українським мовленням;
- збагачення мовлення учнів словами, необхідними для зв'язної розповіді про побачене чи почуте, тобто розвиток умінь та навичок монологічного мовлення;
- ведення діалогу (звернутись з проханням, повідомленням, висловити припущення, міркування), залежно від ситуації мовлення і запропонованої теми, дотримуючись норм етики.
У цьому документі підкреслюється, що опанування українського розмовного мовлення передбачає "вміння вести діалог (3-4 репліки), переказувати прочитане і сприйняте на слух дослівно, вибірково, своїми словами; зв'язно розповідати за малюнком та власними спостереженнями (природа, праця, навчання, транспорт, життя тварин), засвоюючи нормативне літературне мовлення"[158, 20-21].
Корисною буде робота, спрямована на формування вмінь відгадувати загадки, заучувати скоромовки, чистомовки, вірші, розвивати логічне мислення, фантазію, уяву.
Програма визначає вимоги до усного мовлення: чіткість і правильність вимови, належний темп, тон, правильність вживання слів. Належну увагу автори програми приділяють культурі монологічної розповіді, культурі діалогу, спостереженню за особливостями мовлення у різних ситуаціях (з дорослими, однолітками, у транспорті, на вулиці, вдома).
Основним засобом для розвитку українського мовлення російськомовних учнів першого класу є ПІДРУЧНИК, де вміщено методичний апарат, правильне використання якого в навчально-виховному процесі дає змогу вчителю працювати над формуванням мовленнєвої культури своїх вихованців.
Однак слід зазначити, що останнім часом з'являються декілька альтернативних варіантів підручників, які рекомендовані школам для оволодіння першокласниками українською мовою.
Розглянемо деякі з існуючих букварів стосовно мовного забезпечення процесу формування у молодших школярів основних комунікативних ознак культури мовлення [14; 175; 176; 222; 227].
Дидактичний матеріал всіх цих підручників допомагає вчителеві під час формування у російськомовних першокласників культури усного українського мовлення, надає можливість зв'язати навчання з реальним життям, оскільки відпрацьовує певні уміння та навички спілкування у будь-якій ситуації відповідно до норм мовленнєвого етикету, привчає до активної роботи зі словом, виробляє такі ознаки мовленнєвої культури, як правильність, точність, логічність тощо.
Ми дозволили собі проаналізувати вищевказані букварі з боку закладених у тексти основних ознак мовленнєвої культури. Аналіз методичного апарату цих підручників з огляду його методичних можливостей щодо формування досліджуваних ознак культури мовлення учнів дає змогу констатувати, що автори в основному приділяють увагу формуванню мовленнєвої культури дітей. Але найбільш прийнятним для формування основних комунікативних ознак культури мовлення саме російськомовних дітей шкіл (класів) з українською мовою навчання вважаємо бу