РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНА РОБОТА
З ФОРМУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНИХ ОСНОВ ЗАГАЛЬНОЇ
КУЛЬТУРИ СТУДЕНТА ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ШКОЛИ.............................70
2.1. Методика проведення експерименту..….................……………….....70
2.2. Педагогічні умови формування загальної культури особистості…..75
2.2.1. Взаємодія суб’єктів у педагогічному процесі на основі
принципу гуманізації і
гуманітаризації............................................75
2.2.2. Відбір і структурування гуманітарних знань
на аксіологічній основі з урахуванням цілей і особливостей загальнокультурної
підготовки студентів.......................................115
2.2.3. Використання технологій оволодіння гуманітарними
знаннями.............................................................................................134
2.3. Аналіз результатів експерименту……...…………………………….148
Висновки до другого розділу……………………………………………..162
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………...164
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………....171
ВСТУП
У сучасних умовах удосконалення системи вищої технічної освіти ключовим
питанням є відродження її культурно-творчої місії, перехід до культуротворчої
системи освіти в цілому. Необхідність такого оновлення пов’язана з тим, що
існуюча система не забезпечує вирішення поставленого завдання – формування
культури майбутніх спеціалістів, у якій поєднуються високий професіоналізм і
духовне багатство. Сьогодні чітко усвідомлюється, що освіта й культура,
розвиваючись у взаємодії, забезпечують творчий взаємозв‘язок моральних,
художніх, інтелектуальних якостей особистості, необхідних майбутньому фахівцю.
Вихід на нові стандарти загальнокультурної підготовки полягає у вихованні в
студентів творчого підходу до навчально-виховного процесу. Велике значення має
виховання потреби та сприйняття навчальної діяльності як найвищої насолоди та
необхідності, яку відчуває особистість у процесі загально-культурної
підготовки.
Під загальнокультурною підготовкою розуміємо процес, у якому єдність змісту,
форм, засобів і методів освіти стимулює духовний розвиток майбутніх
спеціалістів. Основними завданнями цього процесу є формування базової
професійної культури, виховання здатності до сприйняття творів мистецтва,
формування високих культурних потреб та інтересу до вдосконалення культури
спілкування, визначення свого місця в діалозі культур, а також розвиток
культурного самопізнання. А.А. Бахтін стверджував, що “три галузі людської
культури – наука, мистецтво й життя – набувають єдності лише в особистості”
[25, с.5]. Усе це вимагає розробки нової системи освіти, яка покликана охопити
всі щабелі культурного зростання, морального й художнього становлення
особистості, всі рівні її духовної зрілості й морально-культурної гідності: від
бездуховності, культурної нерозвинутості до свідомої, високодуховної поведінки
й формування професійної здібності творити за законами краси.
Сьогодні ця проблема гостро відчувається в багатьох вищих технічних навчальних
закладах. Розвиток суспільства та громадських відносин свідчить, що вища освіта
повинна готувати майбутнього інженера до виконання як професійних, так і
культурних функцій. Саме структура й функції майбутньої інженерно-технічної
діяльності визначають основні напрями загальнокультурної підготовки студентів у
процесі викладання різних дисциплін.
Зміст загальнокультурної підготовки студентів у вищому технічному навчальному
закладі, насамперед, відбиває процес прогресивних змін якостей особистості
майбутнього інженера. Цей прогрес можливий лише за умови дотримання системності
і структурної гнучкості в побудові змісту загальнокультурної підготовки у вищій
технічній школі та визначенні системи педагогічного впливу на особистість
студента в класичній тріаді – освіта, навчання, виховання, де провідним
визнається виховання.
Новий підхід у галузі виховання полягає в тому, щоб організувати процес
формування особистості спеціаліста з вищою освітою на основі взаємозв’язку,
взаємного проникнення всіх видів виховання, покликаних формувати загальну
культуру особистості.
У сучасній концепції вищої освіти містяться два положення, що мають відношення
до формування загальної культури особистості: гуманізація та гуманітаризація
освіти. Відповідно до першого положення припускається збільшення навчальних
годин на дисципліни, пов'язані з підвищенням загальної культури особистості:
підключення необхідних для цього компонентів в усі цикли предметів та їх
перегляд в одному напрямі, створення неформальної сфери освіти з
гуманітаризованим змістом.
Згідно з другим положенням, гуманізація освіти (за Є.Л. Ляховичем) означає
глобалізацію в трансляції культур. При цьому способи і зміст трансляції повинні
бути зорієнтовані на сучасне досягнення загальнолюдської духовності, інтелекту
й моральності. У свою чергу, соціалізація людини в межах загальноосвітнього
процесу повинна бути спрямована на пошук і реалізацію нових способів розкриття
і формування його індивідуальних можливостей [130, с.15].
Історичний аналіз загальнокультурної підготовки студентів вищої технічної
школи, що впливав на педагогічні підходи до проблеми становлення особистості,
показує таке. Ця проблема почала обговорюватися в кінці ХІХ на початку ХХ
ст.ст. у зв'язку з появою нових вищих технічних шкіл (політехнічні,
технологічні та гірські інститути). Культурологічні ідеї були тісно пов’язані з
розв’язанням проблем формування професійних якостей майбутнього інженера.
Вихованців дореволюційних вищих технічних закладів освіти вирізняли досконале
ознайомлення зі своєю майбутньою професій
- Київ+380960830922