Розділ 2
Пружний запас водоносного басейну крейдяних пісковиків Зовнішньої Зони
Передкарпатського прогину (XVI горизонт)
2.1. Гідрогеологічна характеристика крейдяних пісковиків Зовнішньої Зони
Передкарпатського прогину (XVI горизонт)
Рис. 2.1 Карта рівних ефективних товщин крейдяного гідрогеологічного
комплексу Зовнішньої зони Прикарпатського прогину
XVI горизонт, який складається з середніх та високопроникливих пісковиків
верхньокрейдяного віку, майже повсюдно поширюється в межах Зовнішньої зони
Передкарпатського прогину (Рис. 2.1), водоносний басейн якої на південному
заході приєднується до Внутрішньої зони прогину і відділяється від неї
глибинним розломом – насувом стебницьких відкладів.
Відмінною рисою гідрогеологічних умов Внутрішньої зони є поширення уже на
глибині 50-60 м, в дочетвертних відкладах, високомінералізованих вод і
розсолів, чого не спостерігається в Зовнішній зоні. Це вказує на закритість
басейну Внутрішньої зони та відсутність водообміну з Зовнішньою зоною.
На північному сході Передкарпатський прогин межує з південно-західним
закінченням Руської платформи, т. зв. Волино-Подільської плити, яка є типовою
розкритою структурою з досить сприятливими умовами для промивання осадочних
порід, що в тріасі, пермі, нижній крейді, палеогені і нижньому міоцені
піднімались вище рівня моря, звільнялись від морських солених вод і заміщались
інфільтраційними водами. В результаті тут до глибини 350-400 м циркулюють
прісні гідрокарбонатнатрієві води. Тільки нижче вказаних глибин, в горизонтах
палеозоя, починається зона утрудненої циркуляції вод підвищеної мінералізації.
В Передкарпатському прогині були менш сприятливі умови для формування прісних
вод. Територія прогину в неогені, верхній крейді і юрі була покрита морем і
була областю відкладення теригенних осадів, сингенетичних з морськими водами.
Починаючи з середнього сармату, територія прогину стала сушею, але ерозія не
могла створити сприятливих умов для активного водообміну, тому що відклади
неогену представлені, в основному, глинами. Внаслідок наявності водотривких
пластів на території Зовнішньої зони дуже розвинута заболоченість. Тому тут
високомінералізовані води залягають на невеликих глибинах. Глибина проникнення
прісних вод в загальному збільшується в північно-західному напрямку і залежить
від зміни рельєфу поверхні землі. Так, в районі Угерського родовища, де
поверхня рівнинна і заболочена, прісні води в дочетвертинних відкладах
відсутні. На Рудківському родовищі, де відмітки поверхні коливаються в межах
255-300 м, глибина проникнення прісних вод у відкладах нижнього сармату досягає
100-150 м.
Незначна товщина зони активного водообміну визначається не тільки літологічним
складом порід, але і палеогідрогеологічними особливостями Передкарпатського
прогину, що створили сприятливі умови для зберігання в ньому покладів нафти і
газу.
У відкладах Зовнішньої зони прогину розповсюджені, в основному, води
хлоркальцієвого і гідрокарбонатнатрієвого типів. На південно-західній окраїні
Руської платформи переважають води гідрокарбонаткальцієвого типу, а на окремих
ділянках – сульфатнонатрієвого.
На Угерському родовищі, як і на інших родовищах Зовнішньої зони, в розкритому
розрізі відкладів виділяється два основних водоносних комплекси: верхній –
водоносні горизонти неогенових відкладів і нижній, який залягає нижче
гіпсоангідритового горизонту, що містить води різновікових відкладів від
нижнього тортону до середньої юри, в яких приблизно однакові гідрохімічні
показники.
Водоносність верхнього комплексу пов’язана з пластами пісковиків, що залягають
серед товщі глин, часто мають обмежене розповсюдження і виклинюються. Води
нижнього комплексу пов’язані, головним чином, з потужними товщами пісковиків
(верхня крейда) і вапняків (юра), що мають регіональне розповсюдження (див.
Рис. 2.1, 2.2).
В межах Угерського родовища пластові води як верхнього, так і нижнього
комплексів, хлоркальцієвого типу хлоридної групи, натрієвої підгрупи, тобто є
характерними водами нафтових і газових родовищ.
Мінералізація вод різко зростає при переході від верхнього надангідритового
комплексу порід (третичного), до нижнього. Густина пластових вод горизонтів
нижнього сармату коливається в межах від 1002 до 1028 кг/м3 і в загальному
збільшується з глибиною. Мінералізація їх не перевищує 1000 мг.-екв./л. Води
верхньокрейдяних відкладів є більш високомінералізованими. Їх густина становить
1040ё1075 кг/м3, мінералізація 6-10 °Ве і більше.
Рис. 2.2 Геологічний профіль побудований за даними досліджень свердловин
Угерського і Більче-Волицького родовищ газу
В цілому, мінералізація верхньокрейдяних вод зменшується в напрямку до
платформи. Так, середня густина пластових вод XVI горизонту на Угерському
родовищі становить 1060 кг/м3, на Більче-Волицькому – 1040 кг/м3 і на
Мало-Горожанському родовищі, розташованому північно-західніше
Більче-Волиць-кого родовища в зоні зчленування з платформою, густина пластової
води дорівнює 1020 кг/м3.
Треба відмітити, що в напрямку, який розглядається має місце загальне підняття
верхньокрейдяних відкладів і в крайній північно-західній частині
Мало-Горожанського родовища (св. МГ-45) вже зустрічаються води
сульфатнонатрієвого типу, що, можливо, є наслідком водообміну з поверхнею.
Води нижнього водоносного комплексу мають високі напори, однак ніде не досягли
поверхні землі. Згідно даних замірів початкові статичні рівні пластової води
XVI горизонту в свердловинах 2, 25 і 105 – Більче-Волиця (в Угерських
свердловинах такі заміри не проводились) були, відповідно, на глибинах
60, 80 і
- Київ+380960830922