РОЗДІЛ 2
РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ
В роки хрущовської "відлиги" була зроблена часткова спроба реформувати радянську систему, перетворити її на більш життєздатний суспільний організм. В умовах, коли західний світ вступив в еру тотальної модернізації, пов'язаної з розвитком науково-технічної революції партійно-радянське керівництво змушене було шукати нових імпульсів у розвитку радянського суспільства, прискорення економічного поступу, підвищення життєвого стандарту. В інтересах самозбереження тоталітарної системи було проведено реформування окремих її структур і компонентів, звільнення їх від надцентралізму. Поверхове та дозоване владою реформування зачепило і вищі навчальні заклади України.
В умовах десталінізації було здійснено перші кроки до децентралізації управління вищою школою. З 1949 р. вузи УРСР підпорядковувалися Міністерству вищої освіти СРСР. Воно наділялося великою компетенцією: призначало ректорів вузів, надавало звання професорів та доцентів, визначало кількісний склад студентів, затверджувало плани видавництва навчальної літератури тощо.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 29 грудня 1954 р. Міністерство вищої освіти СРСР із загальносоюзного було перетворено в союзно-республіканське. Завдяки цьому на Україні, на початку 1955 року було створено Міністерство вищої освіти Української Радянської Соціалістичної республіки. Під його безпосереднє керівництво було передано 58 вищих навчальних закладів (всього на території республіки працювало 134 вузи) [32].
Однак новостворене міністерство мало обмежені права: воно здійснювало контроль за навчально-методичною та науковою роботою вузів, переданих під його підпорядкування.
Протягом 1953 - 1964 рр. здійснювалися заходи по зміні географічного розташування вузів. З столиці України в місто Рівне переведено Український інститут водного господарства, з Харкова в Донецьк - Інститут радянської торгівлі, з Одеси в Запоріжжя - фармацевтичний інститут. Поряд з цим реорганізовано ряд навчальних закладів у зв'язку зі зміною профілю підготовки ними спеціалістів. Так, Київський фінансово-економічний інститут народного господарства перетворено на Київський інститут народного господарства, Донецький індустріальний інститут - в Донецький політехнічний інститут, а філіали цього вузу було відкрито в містах Макіївка, Горлівка та Чистякові [33].
У наступні роки міністерства і відомства республіки продовжували змінювати структуру вузів та їх укрупнення. Досвід свідчив про те, що у великих вузах якість підготовки фахівців була вища, а її собівартість значно нижча, тут раціональніше використовувалась навчально-матеріальна база, професорсько-викладацькі кадри. Враховуючи це, на базі Київського сільськогосподарського та лісогосподарського інститутів у 1954 році було створено багатопрофільний галузевий вуз - Українську сільськогосподарську академію, до складу якої у 1957 р. увійшов і Київський ветеринарний інститут.
В той же час були відкриті нові вузи: Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут (1954 р.), Ворошиловградський (з часом Луганський) медичний інститут (1956 р.), Тернопільський медичний інститут (1957 р.), Український заочний політехнічний інститут (1958 р.). Зазначені зміни в мережі вузів призвели до зростання кількості студентів у вищих навчальних закладах України [34]. Якщо в 1950/51 навчальному році в республіці працювало 160 вузів, а навчалось в них 201,5 тисяч студентів, то в 1953/54 навчальному році працювало 144 вузи з 267,8 тис. студентів [35]. Об'єднання вищих навчальних закладів в період "відлиги" дало можливість раціональніше використовувати навчальні площі, залучати до роботи висококваліфікований склад викладачів, вивільнити державні кошти. Разом з тим, виникала значна конкуренція студентів, які в повній мірі не забезпечувалися гуртожитками.
В зв'язку із зменшенням прийому на деякі гуманітарні спеціальності із врахуванням наявності в університетах кращих (ніж у педагогічних вузах) умов для навчання у 1956/57 навчальному році було об'єднано історичний факультет і факультет природознавства та географії Київського педагогічного інституту з відповідними факультетами Київського державного університету; історичний і географічний факультети Дрогобицького та Львівського педагогічних інститутів і факультети мови та літератури Кременчуцького педагогічного інституту з відповідними факультетами Львівського державного університету; історичні факультети Вінницького та Кіровоградського, історичний і географічний факультети Одеського, факультет природознавства Бердичівського, мови та літератури Ізмаїльського педагогічних інститутів з відповідними факультетами Одеського державного університету; історичний факультет і факультет природознавства і географії Харківського педагогічного інституту та історичний факультет Сумського педагогічного інституту з відповідними факультетами Харківського державного університету. Студентів біологічного факультету Київського державного університету, які спеціалізувались на агрономії та ґрунтознавстві, було переведено до Української сільськогосподарської академії [36].
Запровадження нового, значно скороченого переліку спеціальностей не привело до зменшення контингенту студентів у вищих навчальних закладах України. Навпаки, рік у рік збільшувався прийом головним чином за рахунок введення і розширення підготовки спеціалістів з новітніх галузей науки і техніки, потреба в яких постала в ті роки. У Київському політехнічному інституті з 1955 р. відкрилась підготовка спеціалістів з таких спеціальностей, як електронні прилади, промислова електроніка, математичні лічильно-обчислювальні прилади та пристрої, автоматизація металургійних процесів, гідроакустика, конструювання і технологія виробництва радіоапаратури. Київський технологічний інститут легкої промисловості розпочав у другій половині 1950-х років готувати інженерів з технології штучного волокна, Львівський політехнічний - з аерофотонеодезії і конструювання
- Київ+380960830922