РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УМОВАХ
ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
2.1. Масштаби міжнародної інвестиційної діяльності банків на світових
фінансових ринках
В умовах фінансової глобалізації зростають обсяги залучення інвестиційних
ресурсів на світових фінансових ринках. Цей ринок є конкурентним для
позичальників та надзвичайно диверсифікованим. Розвиток світового фінансового
ринку в найближчій перспективі будуть визначати тенденції, які сформувались
наприкінці ХХ століття в світовій економіці і вплинули на міжнародну діяльність
банків – як одних з провідних операторів цього ринку.
Інтернаціоналізація фінансового ринку посилюється через транснаціоналізацію
міжнародної економіки, що призводить до зростання можливостей залучення
інвестицій на світових фінансових ринках. Основними джерелами залучення
інвестиційного капіталу на світовому фінансовому ринку в умовах глобалізації є:
міжнародний ринок акцій, міжнародний ринок облігацій, міжнародний ринок
банківських послуг і прямі іноземні інвестиції.
Кон’юнктура світового фінансового ринку останніх років підтвердила наявність
певних тенденцій, що намітилися у 90-х рр. Першою з таких тенденцій є
підвищення темпів концентрації фінансового і промислового капіталу та
збільшення кількості їх злиттів у зв’язку з утворенням в Західній Європі
єдиного валютного простору, тобто створення системи з єдиною європейською
валютою і центральним банком, в результаті чого ці країни стали проводити єдину
грошово-кредитну і фінансову політику.
Другою тенденцією розвитку світового фінансового ринку є зниження значення
монетарних факторів у формуванні валютних курсів і підвищення значення руху
капіталу. Новим у формуванні валютних курсів в умовах низької інфляції у
розвинених країнах і уповільнення темпів росту цін в країнах, які розвиваються
стало те, що поточні курсові співвідношення формуються під впливом руху
фінансових потоків, а зміна курсів національних валют залежить від порівняльної
дохідності фінансових інструментів.
Третьою тенденцією розвитку світового фінансового ринку є те, що ринки цінних
паперів стають основним структуроутворюючим фактором фінансового сектора. В
останнє десятиріччя ринок цінних паперів зайняв позиції банківського сектора в
перерозподіленні фінансових коштів, і ці ринки починають займати провідне
положення у світовій фінансовій системі. Так, у 1999 році доля кредитів банків
в глобальному масштабі складала лише 25% коштів, залучених промисловими
компаніями і урядами у всьому світі [ 146 ].
Значна частина приходиться на ринок цінних паперів США. Ринок цінних паперів
виділяється серед сегментів фінансового ринку як за динамікою свого розвитку,
так і за глибиною перетворень. У 1990-х рр. США були світовим центром
фінансової активності і в значному ступені визначали динаміку і структуру
операцій на фінансових ринках світу. Але у 2000-2001 рр. ця країна
перетворилась на центр уповільнення світової ділової активності, а фондовий
ринок США став джерелом падіння котирувань. Слід зазначити, що у ці роки
відмічалось падіння курсу акцій не тільки на фондовому ринку США, а й на інших
ринках розвинених країн; але банки не змогли потіснити фондовий ринок із
зайнятої позиції, і їх положення також погіршилось. Виникло знецінення їх
активів, вкладених в акції, та виникли проблеми з надійністю позичальників, які
понесли збитки на фондовому ринку.
В останні десятиріччя змінилась структура попиту і пропозиції на світовому
ринку цінних паперів. Так, якщо у 1970-х рр. основними інвесторами на
міжнародному ринку цінних паперів були банки, інвестиційні фонди і компанії; то
у 1980-х рр. до цих структур добавились інституціональні інвестори (фінансові і
нефінансові компанії); а вже у 1990-х рр. у зв’язку з підвищенням дохідності
фінансових інструментів, активізувалась діяльність приватних інвесторів. Серед
усіх суб’єктів міжнародного ринку цінних паперів найбільша частка в структурі
володіння акціями належить саме банкам і інституціональним інвесторам (див.
табл. 2.1) [ 145 ].
Проводячи аналіз вищенаведеної таблиці, слід зазначити, що у Фінляндії та
Іспанії найбільша питома вага володіння акціями (32% і 38% відповідно) належить
не банкам та інституціональним інвесторам, а індивідуальним інвесторам. Також
зазначимо, що ріст пропозицій акцій на ринку цінних паперів проходив в
основному за рахунок приватизації державних компаній і заснування нових.
Незважаючи на повільні темпи росту економіки і зменшення корпоративних
прибутків у США, іноземні інвестори як і раніше проявляють підвищений інтерес
до американських цінних паперів. Так ,темпи приросту обсягу закупівель
американських цінних паперів іноземними інвесторами в останній час не тільки не
знизилась, а навпаки, підвищилась: якщо з 1992 р. по 1996 р. вони складали 16,4
% в рік, то у першому кварталі 2001 р. – 23,7 % [43, С.5]. Іноземні інвестори,
по даними “Bond Market Association”, володіють 36,7% казначейськими цінними
паперами, що знаходяться в обігу США. В останній час іноземці активно скупають
борги американських компаній, які є федеральною власністю, таких як “Fannie
Mae”, “Freddie
Таблиця 2.1
Структура володіння акціями на ринках Західної Європи і
США на початок 2000 року, %
Країна (100%)
Основні інвестори
Індивідуальні інвестори
Банки та інституціональні інвестори
Держава
Іноземні інвестори
США
40,6
51,6
0,5
7,2
Англія
16,5
59,4
0,1
24,0
Німеччина
13,0
68,0
3,0
16,0
Франція
10,9
42,9
10,2
36,0
Італія
25,0
47,0
20,0
8,0
Бельгія
18,8
50,3
0,2
30,7
Голландія
19,7
51,8
28,5
Швеція
17,0
41,0
- Київ+380960830922