РОЗДІЛ 2
ТАКТИКА УЗНАВАННЯ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
2.1. Тактика узнавання на початковому етапі розслідування
Пізнання події злочину здійснюється через дослідження, насамперед, людини
(потерпілого, свідка), яка володіє максимальною кількістю властивостей, котрі
відображаючись зовні або зберігаючись у пам'яті, утворюють джерело інформації
для розшуку й ототожнення злочинця або шуканого предмета. До таких властивостей
варто віднести спроможність людини сприймати об'єкти і явища навколишнього
світу, систематизувати їх за певними підставами, запам'ятовувати і в потрібний
час узнавати.
У рамках попередньої перевірки отриманих матеріалів про правопорушення, а також
у ході досудового і судового слідства активно використовуються різноманітні
методи одержання і перевірки інформації. Так, з метою встановлення особи,
підозрюваної у скоєнні злочину, або місця знаходження викрадених предметів
застосовуються тактичні прийоми, у ході який реалізується властивість людини
узнавати раніше сприйняті об'єкти.
Етимологічне значення і психофізіологічні аспекти поняття "узнавання" були
розкриті нами вище. У цьому розділі вважаємо доцільним розглянути тактичні
особливості використання узнавання як одного із способів встановлення
тотожністі об'єктів під час оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх
справ і попереднього слідства. У даному випадку узнавання слід розглядати як
іманентну, психофізіологічну властивість, що лежить в основі пізнавальної
діяльності людини. Узнавання як "інструмент" людського сприйняття і
відображення об'єктивної реальності не може виступати поза зв'язком з іншими
системними елементами пізнавальної діяльності, а як результат
психофізіологічної діяльності завжди входить структурним елементом у
різноманітні організаційні, оперативні, криміналістичні і тактичні прийоми
судово-слідчої роботи.
Властивість людини узнавати раніше бачені об'єкти використовується як на
початковому етапі розслідування, так і на подальшому. Початковий етап включає
стадію порушення кримінальної справи і початкові слідчі дії.
Першим самостійним етапом діючого карного судочинства є стадія порушення
кримінальної справи. Її мета - установити наявність приводів і підстав для
законного й обгрунтованого провадження по кримінальній справі. Види приводів
конкретно названі в першій частині статті 94 КПК, якими є: 1) заяви і
повідомлення підприємств, закладів, організацій, посадових осіб, представників
влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади,
громадськості або окремих громадян, котрі затримали підозрювану особу на місці
скоєння злочину; 3) явка з каяттям; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5)
безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак
злочину.
Роздивимося деякі тактичні особливості здійснення першого з цих заходів.
Отримання повідомлення про ознаки злочину, як правило, провадиться у приміщенні
органу дізнання, кабінеті слідчого, прокурора, судді, куди заявник приходить за
власним волевиявленням. Заявник передає інформацію у двох формах: усно або
письмово. Особа, котра приймає заяву, мусить створити сприятливі умови для
спілкування, щоб заявник міг зробити повідомлення добровільно, невимушено.
Насамперед, треба запропонувати заявнику присісти на стілець (крісло) і
заспокоїтися. Потім слід розпочати встановлення психологічного контакту, чому
може сприяти ввічливе поводження, спокійна мова і приємна посмішка, яка має
свідчити про те, що приймаючий повідомлення готовий слухати уважно. Не
рекомендується при отриманні заяви відволікатися: робити якісь розпорядження,
телефонувати і т.ін. Треба створити ситуацію - "Я Вас уважно слухаю". Це
допоможе заявнику розслабитися, звикнути до обстановки й усвідомити, що його
сприймають серйозно і готові допомогти. Таке поводження буде сприяти
відновленню заявником слідів пам'яті про деталі обстановки злочинної події і
відтворенню суб'єктивного образу злочинця. Після цього можна приступати до
безпосереднього прийняття заяви.
На початку цієї процедури приймаючий заяву має пересвідчитися в особі заявника.
З цією метою він вимагає пред'явлення документа, що засвідчує особу. Порівнюючи
зовнішні ознаки заявника з фотопортретом у документі, працівник, котрий приймає
заяву, робить умовивід про наявність або відсутність тотожністі між названими
об'єктами. У даному випадку має місце элементарне узнавання людини за
фотографією.
Властивість узнавання використовується також під час реєстрації повідомлення
представників влади, громадськості або окремих громадян, котрі затримали
підозрювану особу на місці скоєння злочину або на гарячому; під час прийняття
заяви про явку з каяттям; при встановленні автора повідомлення про злочин,
опублікованого в пресі; при безпосередньому виявленні органом дізнання,
слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Відповідно до частини другої статті 94 КПК під підставою для порушення
кримінальної справи є "достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину".
Щоб одержати такі "достатні дані", тобто переконатися в наявності підстав для
порушення кримінальної справи, відповідним органам необхідно провести об'ємну і
дуже значиму роботу для збирання цих даних. Такого роду діяльність передує
ухваленню рішення про порушення кримінальної справи. Вона одержала назву в
криміналістиці та кримінальному процесі попередньої перевірки [56, С.47]. У
процесуальній і криміналістичній літературі ця діяльність майже не досліджена,
хоча деякі вчені вже зверталися до цієї проблематики [56-59].
Законодавець лише називає її перевіркою і встановлює процесуальні терміни
/ст.97
- Київ+380960830922