РОЗДІЛ 2
ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ВТІЛЕННЯ МІФОЛОГІЧНОЇ МОВНОЇ КАРТИНИ У ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКОМУ ЕПОСІ
Окреслення основних рис концептуальної картини світу давніх англійців передбачає виділення її ядерної, інваріантної домінанти [73:54]. Даний лінгвокультурний інваріант являє собою динамічну сукупність концептів-міфологем, які отримують лексичну експлікацію в межах міфологічно орієнтованої МКС та становлять культурно-концептуальне підґрунтя епічних творів давньоанглійського періоду. Концептуальний аналіз семантики номінативних одиниць, якими позначено базові концепти епохи раннього британського середньовіччя, дозволяє визначити специфіку міфопоетичного бачення та відображення світу, прослідкувати шляхи впливу соціокультурного контексту на добір мовних засобів позначення стереотипних ситуацій.
У контексті когнітивної мовознавчої парадигми [див., напр., 104; 106; 125; 179; 191; 198] особливого значення набуває тропеїчний механізм творення вторинних номінативних одиниць. Для даного дослідження відправним є підхід до тлумачення тропів, насамперед метафори, як до одного з основних когнітивних інструментів, притаманних міфологічній МКС. Тому аналіз лінгвокогнітивних особливостей мовних засобів втілення базових концептів МККС давніх англійців ґрунтується на тому факті, що метафоричні одиниці вторинної номінації : 1) визначаються номінативно-предикативною природою [39: 46], яка перетворює їх на еліптизований національно-культурний текст [39: 58]; 2) позначають стереотипні ситуації та водночас характеризують їх, реалізуючи складну ієрархічну сукупність смислів та мотивів, що становлять внутрішню форму даних одиниць; 3) є "культуно закоріненими" [145:31], тобто, орієнтуються на адресата, який належить до тієї ж лінгво-культурної спільноти, що і мовна особистість-номінатор. Спільне користування однією мовою та соціокультурним кодом дозволяє адресатові вірно співвіднести апелятивні основи міфопоетичної метафори та осягнути її зміст; 4) експлікують певний набір концептуальних метафор (КМ) [див. 245], що є важливим національно-культурним засобом пізнання та категоризації світу; 5) відзначаються текстовістю, під якою розуміється сукупність властивостей та характеристик, котрі відрізняють специфічну складну одиницю від мовних одиниць не-текстового плану [205: 173]; 6) виступають в якості макрознаків, яким притаманний специфічний (тропеїчний) план вираження та багатомірний план змісту [251: 71-75]. У функціональному плані дані макрознаки характеризуються тим, що надають своєму денотатові (реальному адресату - іншій мовній особистості) певний лінгвосоціальний статус.
2.1. Концептуально-семантичні характеристики конституентів давньоанглійської міфологічної мовної картини світу
Розгляд концептуально-семантичних характеристик метафоричних номінативних одиниць як згорнутих національно-культурних текстів передбачає врахування взаємодії таких текстових категорій як референційність та концептуальність [81:85-89]. Референційність експлікує співвіднесеність номінативної одиниці з певним фрагментом світу, що зображується, та проявляється під час аналізу значення мовної одиниці. У свою чергу, концептуальність втілює текстовий концепт даного фрагменту світу та проявляється під час аналізу змісту мовної одиниці.
Будь-який текст постає "способом вираження знань про систему денотатів" [173: 203] та "способом структурації уявлень та оцінок дійсності"; [204:29], тобто, відображає модель світу в тому вигляді, в якому вона існує в свідомості автора тексту (номінатора) та, водночас, являє собою інтепретацію світу адресата-інтерпретатора. Тому під значенням вторинної номінативної одиниці як еліптизованого тексту, слідом за О.П. Воробйовою, ми розуміємо втілене у ній знання про світ - фрагмент реальності або квазі-реальності [31: 41]. До складу значення міфопоетичної номінативної одиниці входить також семантика її складових, які можна вважати апелятивними основами складної назви. Специфіка міфопоетичного мислення спонукає мовну особистість сприймати лінгвістичний знак та його референт (об'єкт або ситуацію) як тотожні явища. Саме тому міфопоетичний троп [149:36; 202: 11] перетворюється на номінативно-характеризуючий знак, у значенні котрого сполучаються референтне значення (денотат), яке ідентифікує певний фрагмент світу, та семантика апелятивної основи (сигніфікат), що забезпечує характеристику, розкриття сутності та реалізацію програми функціонування даного об'єкта в контексті певної референтної ситуації. Природно, що ознаки та властивості, котрі містяться в сигніфікаті міфопоетичного тропа та вмотивовують його вживання, є соціокультурно й ситуативно зумовленими та залежать від системи онтологічних та аксіологічних цінностей, які визначають специфіку культурної традиції соціуму на певному етапі його історичного поступу.
Міфопоетична номінативна одиниця, яка постає результатом індивідуальної творчої лінгвокогнітивної діяльності номінатора, в процесі свого подальшого функціонування поступово втрачає свої мотивуючі ознаки та перетворюється на усталену конвенціональну формулу (кенінг) [34: 246], що вживається відносно певного кола подібних референтів. Унаслідок діахронічного збереження зв'язку між первісним сигніфікатом номінативної одиниці (концепта-міфологеми) та певною частиною соціокультурного коду (стереотипною фреймовою ситуацією), на яку вказує компонент складної номінативної одиниці, з'являється можливість відновлення змісту назви. Під змістом міфопоетичної одиниці-текста ми, ураховуючи підхід Л.В. Гнаповської [39:70], розуміємо складний інформаційний комплекс, котрий фільтрується свідомістю інтерпретатора та являє собою повідомлення про певну текстову ситуацію (наприклад, "Прояв відданості"), яка міститься у ВФ номінативної одиниці. Дана текстова ситуація постає як відбиток відповідної концептуальної ситуації - повідомлення про подію (стереотипну ситуацію), її учасників (номінатора, а також денотата й первісного адресата, що у випадку зазначеної текстової ситуації співпадають)