РОЗДІЛ 2.
РУКОПИСНА КНИГА ХVІІ СТ.: ВИДИ, ЖАНРИ, ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОДИКОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ
ТА АТРИБУЦІЇ
2.1. Східнослов’янська рукописна книга XVII ст.: склад та питання створення
наукового каталогу
Характеризуючи склад рукописних книг, типологічно їх можна класифікувати,
спираючись на їхнє функціональне призначення. За цією ознакою умовно виділяють
два основних типи – “церковні” і “світські”.
До першого типу належать рукописні книги Святого Письма, Євангелія, Мінеї та
Тріоді, інші пам’ятки літургійного призначення, широко розповсюджені збірники
найпоширеніших піснеспівів, писані п’ятилінійною нотацією – Ірмолої. Поширеними
в українській рукописній традиції на початку XVII ст. були Прологи.
За своїм складом рукописна книга цього періоду, цілком закономірно,
реперезентує, передусім, традиційні богослужбові книжки, потрібні для церковної
служби та для домашнього читання: Євангелія, Апостоли, Псалтирі, Мінеї, Тріоді,
Часослови, Служебники і Требники, Осьмогласники (Октоїхи), Акафісти, Ірмолої
тощо.
Окрему групу джерел складають пам’ятки патристики й патрології, богослов’я.
Значним за обсягом є комплекс житійної літератури, слова та повчання отців
церкви, видатних діячів церковного руху тощо. Вони представлені богословськими
збірниками, збірниками житійної літератури, апокрифами, канонами, патериками
тощо.
У цей період зміцнюються позиції католицької церкви на західних землях,
реформаторський рух сягає України, набуває розповсюдження уніатська література.
Тому значного розвитку в ХVІІ ст. в Україні досягла проповідницька та полемічна
література, представлена творами таких видатних релігійних діячів цього
періоду, як Захарія Копистенський, Мелетій Смотрицький, Іпатій Потій та ін.
До репертуару книг світського типу відносяться літописи (серед яких вже
з’являються козацькі), архівні збірки тематичного змісту, хроніки та
хронографи, Степенні книги, космографії, синопсиси, різноманітні сказання,
історичні повісті, записки про мандри, зокрема записи мандрівних дяків,
навчальна література, (алфавіти, арифметики, граматики), збірники історичних та
публіцистичних творів, порадники щодо. У цей період починає розвиватися такий
жанр, як щоденники. Прикладом щоденника є збірник господарських та
автобіографічних записів львівського купця другої половини ХVІІ ст. Петра
Канащака [153: 58].
Особливу групу в літературній спадщині XVII ст. складають пам’ятки
літературного та історичного змісту, де викладається світська та політична
історія, хоча у них відзначається значний вплив літератури духовного змісту,
без котрої важко уявити розвиток культури. літератури, історичних та
філософських творів.
Світська книга більш репрезентована другою половиною ХVІІ ст. У цей період
з’явлаються такі історичні компіляції, як “Густинський літопис” Михайла
Лосицького, “Кройніка” Феодосія Сафоновича, “Київський Синопсис” Іннокентія
Гізеля, “Палинодія” Захарії Копистенського, місцеві літописці, повісті та
сказання.
Численні хронографи суттєво відрізнялися від перекладних хронік з грецьких
літописів Георгія Амартола, Іоанна Малали, Іоана Зонари, Костянтина Манассія та
ін. Вони становили специфічні компіляції з загальної історії на підставі різних
джерел – грецьких, південнослов’янських та західних, які прийшли до нас із
Польщі [227]. Окрасою зібрання ІР НБУВ є Хронограф Матвія Стрийковського та
Український Хронограф (список Лаврентія Боболинського) [32; 50].
Хронографи цього часу є найбільш різноманітними: у них поміж іншими розміщені
як окремі статті з російської історії, так і нотатки сучасників з приводу
різних подій суспільного життя.
Характеризуючи світську літературу того часу, відомий книгознавець С. І.
Маслов писав: “Особую группу в литературном наследиии XVII ст. составляют
памятники исторического содержания. Одни из них вращаются в области вопросов
церковной истории и посвящены изложению житий святых или описанию чудес,
связанных с каким-либо лицом или с каким-нибудь местом. В других излагается
история светско-политическая или военная, правда, еще не окончательно
отмежевавшаяся от мистики и фантастики....
Во второй половине XVII ст. в связи с крупными историческими событиями, какие
переживала Украина вроде войн с Польшей, с Турцией и с Крымом, вроде
присоединения к России, возникает и развивается интерес к светской истории. В
1670-х появляются такие исторические компиляции, как “Густынская летопись” Мих.
Лосицкого, “Кройника” Феодосия Сaфоновича, киевский “Синопсис”,
приписываемый...архимандриту Киево-Печерской лавры Иннокентию Гизелю” [80: 16;
27-28].
Зародження нової літератури в XVII ст. тісно пов’язане з розвитком шкільної
справи, виникненням братських шкіл та академій і, відповідно, бурхливим
розвитком дидактичної та навчальної літератури, постійним переписуванням
підручників, шкільних лекцій та історичних компіляцій, музичних та драматичних
творів, підручників з мови (серед них виокремлюється твір Мелетія Смотрицького
“Грамматіки славенское правильное синтагма (т.е. построение)”, що дає
систематичний та більш повний огляд особливостей слов’янської мови і за своїм
впливом виходить далеко за межі свого часу. “Синтагму” М. Ломоносов разом з
“Псалтырью” Симеона Полоцького та “Арифметикою” Магницького назває “вратами
своей учености”) [80: 17-19]. Вони складають наступну велику групу рукописних
книг, що потребують кодикографічного аналізу. За визнанням істориків рукописної
книги, “цей період – період розпочався процесом формування книжкової культури
як явища виразно національного і закінчився подіями національно-визвольної
війни, які призвели до докорінної
- Київ+380960830922