РОЗДІЛ 2
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА АРХЕОГРАФІЧНОГО
ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВЧОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Джерельною базою дослідження є історико-культурні та різноманітні колекційні фонди бібліотек. Передусім як модель ми обрали фонди Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, де зібраний найбільш репрезентативний за походженням, видами і типами, хронологією, складом тощо комплекс колекцій, зібрань, історичних бібліотек. Цей комплекс, що складається з великої кількості одиниць опису (як сукупно облікованих, "поліфондових", що увійшли до складу комплексних бібліотек (як, наприклад, Бібліотека університету св.Володимира), так і окремих, загальною кількістю понад 300 одиниць, що дає змогу з високим ступенем репрезентативності зробити його класифікаційний аналіз та досягнути поставленої перед нами мети і завдань.
Хронологічні межі дослідження в даному разі не можуть бути класично установлені. Колекційні фонди книжного типу містять книжки, починаючи з ХV ст., колекції як об'єкти формувалися в ХVІІ-ХХ ст., однак у ХІХ-ХХ ст. вони були остаточно сформовані.
Найважливішим питанням джерельної бази, передусім, є питання структури й класифікації історико-культурних фондів, що стали об'єктом нашого дослідження.
2.1. Категорії "колекція", "зібрання", "бібліотека" як об'єкт вивчення, опису та реєстрації
Враховуючи необхідність досконалого вивчення історико-культурних фондів як національного феномена та надбання, мета даного етапу нашого дослідження - дати визначення конкретним обліково-реєстраційним поняттям "колекції", "зібрання", "бібліотеки", що мають бути об'єктами реконструкції та обліку на державному рівні відповідно до державної програми "Книжкова спадщина України: створення бібліографічного та археографічного реєстру і системи збереження й загальнодоступності", і який зміст у них закладено.
Маємо на меті провести роботу з максимально повного аналізу та відбору публікацій з історіографії питання понятійного апарату колекційних фондів (колекцій, зібрань, бібліотек) у спеціальній бібліотекознавчій та історичній періодиці, а також частково, з неперіодичних вітчизняних та російських джерел, виданих протягом ХХ ст. (кінця 1920-х рр. до 2003 р.). Загалом проаналізовані статті присвячені питанням книжкових приватних колекцій, бібліотек та зібрань, в яких розглядається їх склад, організація, зміст, а також призначення і доля.
Фактично в публікаціях 20-30-х рр. XX ст. змістове наповнення публікацій про історичні бібліотечні колекційні фонди носять переважно загально-інформативний характер:
* перераховуються в статті оглядового змісту назви колекційних зібрань та їх місцезнаходження [122, с. 110; 248, с. 64; 43, с. 68];
* зазначаються біографічні відомості про автора (якщо книгозбірня особова), коротка історія установи та першопричини, а також умови створення книгозбірні, вплив історико-політичних подій на комплектування та збирання колекції/зібрання [167];
* характеризується склад колекційних фондів (за типами та видами видань, за галузями суспільної діяльності, подається мовна характеристика);
* виокремлюються та описуються найбільш цінні видання конкретного колекційного фонду, висвітлюються умови збереження книгозбірень в історичному та сучасному аспектах;
* проводиться поділ та окреслюється структура колекційних фондів за принципом від складного до простого [226, с. 62; 197, с. 53].
Отже, враховуючи початок вивчення історії створення і розвитку приватних книгозбірень у кінці 30-х рр., виникає проблема штучного формування та встановлення ретроспективних колекційних фондів в історичному універсальному книгосховищі.
Ціла низка публікацій 40-60-х рр., в доповнення до попередніх представлених вище статей продовжують висвітлювати вже окреслені основний зміст історичних публікацій [52; 72; 104; 165; 166; 194; 225], а також встановлюють нові аспекти вивчення історичних книгозбірень, не зважаючи на те, що "доля історичних бібліотек не привертала увагу істориків руської книги та бібліотечної справи" радянських країн [214, с. 294]:
* зафіксовано потребу зазначати умови, на основі яких здійснюється передача від фондоутворювача або фондовласника - особі фондоутримувачу;
* виділено естетичне оформлення окремих екземплярів, інформується про написи та маргіналії на окремих виданнях власників бібліотеки або авторів книг [155, с. 276];
* розкрито цінність книгозбірні як посередництвом окремо виділених екземплярів (історії їх створення та надходження), частин зібрання, так і через книгозбірню в цілому як феномен культури конкретного століття [23, с. 242; 24, с. 59; 214, с. 296-304; 72, с. 100];
* підтверджено вплив книгозбірень на формування свідомості та творчої діяльності її власників;
* відзначено, що цінні історичні колекційні фонди часто-густо становили ядро державних бібліотек і музеїв;
* виокремлено складові частини за тематичними чи видовими розділами і охарактеризовано їх, не виділяючи як окремі структурні елементи;
* висвітлені питання щодо проведення досліджень про існування в минулому ретроспективних приватних книгозбірень, але втрачених чи розпорошених з часом, також зафіксовано часткове встановлення і подальша доля книгозбірень, посередництвом архівних та інших джерел [14, с. 150-151];
* вказано неповне інформаційне відображення і розкриття деяких колекційних фондів внаслідок того, що визначені історичні книгозбірні не увійшли до наукового обороту як остаточно окреслена комплексна книгозбірня, а продовжують поповнюватись і збиратись [72, с. 102].
З 70-80-х рр. з'являються публікації, що викликають інтерес у дослідників, в яких продовжується вивчення та розкриття змісту книгозбірень не лише відомих особистостей: письменників, учених, суспільних та політичних діячів, але і маловідомих широкому загалу читачів [152, с. 31]. Статті розкривають зміст приватних колекцій / зібрань на основі аналізу висвітлених вище напрямків книгознавчих досліджень