РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРАЄЗНАВЧО-ЕКСКУРСІЙНОЇ СПРАВИ В
УКРАЇНІ
2.1. Державна політика щодо екскурсійної справи
У 20-х роках ХХ ст. політичні та соціально-культурні умови розвитку
краєзнавчо-екскурсійної справи були неоднозначними. Позитивний вплив мало
проведення українізації, зокрема вимушене лояльне відношення більшовицької
влади до розвитку української культури і національно-культурного відродження.
Однак, головна діяльність більшовиків полягала в тому, щоб поза увагою не
залишити жодної ланки культурно-освітньої роботи, в тому числі
краєзнавчо-екскурсійної. Більшовики визначали її, як дійовий засіб перебудови
свідомості народних мас у потрібному для них напрямку, оскільки
краєзнавчо-екскурсійна справа забезпечувала масовість, яка була необхідною
умовою в агітації та пропаганді компартійно-радянських структур, невід’ємною
складовою ідеологічної роботи.
Панівне становище більшовицької партії надавало їй реальну можливість взяти на
себе владні повноваження у всіх сферах культурно-освітньої роботи, включаючи
краєзнавчо-екскурсійну, якою керувала Головполітосвіта. Х з’їзд РКП (б),
постановив: “Центр ваги Головполітосвіти та її органів повинен знаходитися в
агітаційно-пропагандистській роботі серед позапартійних мас” [85, С.242].
Політосвітня робота партії спрямовувалася на виконання основного завдання:
піднесення культурно-політичного рівня робітничого класу і селянства, як
запоруку будівництва соціалістичного суспільства [86, С.267]. Важливе значення
в цій роботі приділялося краєзнавчо-екскурсійній справі, її керівним органам. В
1924 році Головполітосвіта надіслала до всіх губернських політосвіт дані про
“матеріальні ресурси”, які відраховувалися на політосвітню роботу з державного
бюджету Народного комісаріату освіти, затвердженого Радою Народних Комісарів на
1924/25 господарський рік. І, якщо в 1923/24 господарському році в загальному
бюджеті Народного комісаріату освіти ця сума становила 13,2%, то в 1924/25 –
17,6% [87, арк.12]. Зокрема, полтавський Орквиконком у 1926 році асигнував з
свого фонду на політосвіту 8,5% [88, арк.3]. Харківська міська Рада на
політосвіту в 1927/28 господарському році виділила 810043 карбованці, що
становило 23,76 % від її загального бюджету [89, арк.127].
Краєзнавчо-екскурсійну справу було введено до навчальних планів підготовки і
перепідготовки політосвітпрацівників. Розвиток політосвітньої роботи і
піднесення її якості залежали від достатніх кадрів кваліфікованих
політосвітпрацівників, перепідготовка яких проводилась через факультет
політосвіти Харківського інституту народної освіти, через партшколи [90, С.94].
Тут готувалися низові партійні, комсомольські, радянські, профспілкові,
кооперативні працівники. Відповідно до навчального плану Харківського інституту
народної освіти ставилося завдання підготувати кваліфікованих політосвітників,
що мали б, насамперед, достатню загальну марксистську підготовку і володіли б
методами політосвітньої роботи. Навчання було розраховано на три роки.
Факультет політосвіти складався з двох відділів: міського та сільського і трьох
секцій: шкільно-курсової, книжково-бібліотечної та
екскурсійно-виставочно-музейної. Спеціалізація по секціях на другому курсі
складала 27% учбового часу, на третьому – 37%. Факультет орієнтувався на
підготовку апаратних працівників політосвіти, методистів, керівників
політосвітніх установ [91, арк.63]. Екскурсійно-виставочно-музейна секція
готувала організаторів екскурсійної роботи, виставок, завідувачів екскурсійними
базами. Навчальний план секції включав такі дисципліни: “Системи та основи
методики екскурсійно-виставочно-музейної роботи”, “Природознавство в
екскурсійно-виставочно-музейній справі”, “Вироб-ництво й економіка в
екскурсійно-виставочно-музейній справі”, “Суспільствознавство в
екскурсійно-виставочно-музейній роботі”, “Мистецтво
екскурсійно-виставочно-музейної роботи”, “Екскурсійна справа”, “Виставочна
справа”, “Музейна справа” [91, арк.64, 66].
Велику увагу питанням екскурсійної справи приділяв Центральний методичний
комітет. Питання екскурсійної роботи розкривалися через друковані матеріали
(окремі видання, методичні статті та методичні листи). Так у 1926/27
навчальному році планувалося видання матеріалів: “Праця бази екскурсантів”,
“Екскурсійно-виставочно-музейна робота на селі”. Шкільно-курсова методкомісія
розробляла цикли самоосвітніх екскурсій, добираючи для них різноманітні
матеріали. Екскурсійна секція методичного комітету запланувала організувати
методологічний центр з кваліфікованих екскурсознавців в головних галузях
екскурсійної роботи: природничих, соціально-економічних, виробничо-технічних,
побутових та мистецьких, здійснити науковий опис екскурсійних пунктів УСРР,
видати екскурсійні маршрути по республіці і путівники до них, а також методичні
підручники з таких галузей: природа, економіка, виробництво, організувати
методроботу з екскурсійної справи в кабінеті політосвітробітника [91,
арк.38-40, 43].
Екскурсійні програми впроваджувалися серед учасників політосвітніх семінарів,
делегатів з’їздів, партапарату. Так, у 1924 році для слухачів Всеукраїнського
семінару з перепідготовки пропагандистів агітаційний відділ ЦК КП (б)У
організував екскурсію до Харківської обсерваторії [92, арк.101-102]. Учасники
Всеукраїнського семінару працівників Головполітосвіти в 1924 році поповнили
свої знання матеріалами екскурсії до клубу в плані постановки живої газети та
огляду ленінського куточка [93, арк.259].
- Київ+380960830922