РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ СЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАРЛАМЕНТІВ
Головною метою правових норм, що складають парламентську процедуру, є встановлення та регулювання діяльності палат парламенту. Значна кількість норм регламентів визначають правила проведення законодавчого процесу, прийняття фінансових актів та здійснення контролю за діяльністю уряду. Інші норми закріплюють процедуру відкриття та проведення парламентської сесії, встановлення порядку денного, визначення кворуму і розгляд питань. Не менш важливе значення для регулювання діяльності парламенту мають норми, що відносяться до порядку ведення засідань палат законодавчого органу, а саме надання депутатам можливості виступати в палаті та вносити поправки та законодавчі пропозиції. Ці та інші норми визначають щоденну діяльність парламенту на всіх стадіях його роботи й впливають на якість цієї роботи [10, c.41].
Перш за все необхідно підкреслити, що організаційна діяльність парламентів демократичних держав відбувається в різноманітних формах, які закріплені в законодавстві та розроблені на практиці. Організаційні форми - це рамки, у яких парламент відповідними методами та в певному порядку реалізує свої функції і повноваження [97,с.343]. За виразом Г.В.Атаманчука, саме організаційні форми є способом вільного колективного пошуку оптимального варіанта вирішення якоїсь управлінської проблеми [5,с.173].
Особливістю організаційної форми роботи парламенту як представницького органу є те, що парламентарі виконують свої функції або самостійно, або в певних групах. Саме це визначає діяльність депутатів, процедуру проведення сесії та порядок роботи комісій й комітетів законодавчого органу тощо. Система організаційних форм діяльності парламенту складається з статичних (постійні комісії) та динамічних (сесії, засідання) елементів організації, завдяки яким парламент реалізує покладені на нього завдання.
Організаційними методами реалізації є підготовка та вирішення різних питань, організація виконання рішень, контроль, організаційне планування. Форми та методи здійснення організаційної діяльності парламенту за своєю сутністю є невід?ємними і тому не реалізуються окремо. Отже, усі організаційно-правові форми здійснення парламентом своєї діяльності, слід розглядати в їх взаємодії, бо тільки сукупність цих форм дозволяє представницькому органу держави здійснювати компетентно свої завдання. Організаційні форми діяльності не залишаються незмінними. відповідно до об?єктивних умов розвитку держави в конкретний історичний період вони змінюється та набувають нового значення [129, с.135-136].
Історично так склалось, що в світі діють два різновиди організаційної форми порядку роботи парламенту: сесійний та постійний. Розглянемо їх більш докладно.
Значне місце в системі організаційних форм діяльності парламенту займає сесія, її положення в єдиному механізмі управління демократичною державою та вплив на соціально - політичні й конституційні процеси. Сесійний порядок діяльності виник ще у часи становлення конституційних монархій. Виконавча влада, яка очолювалась монархами, намагалась обмежити час роботи парламентарів, щоб хоча на певний період позбавитись від парламентського контролю, а також набути можливості законодавствування без парламенту. Тоді й було встановлено, що парламент працює в сесійному порядку.
Однак для розуміння однієї із найважливішої організаційно-правової форми здійснення парламентом своєї діяльності необхідно насамперед визначити поняття сесії.
В науковій літературі зустрічається чи мало дефініцій сесії. З одного боку, сесія визначається як зібрання депутатів для вирішення найважливіших питань компетенції законодавчого органу. Це також засідання чи ряд засідань, що скликаються в установленому парламентом порядку, де останній розглядає та вирішує питання, віднесені до його компетенції [130,с.6].
З іншого боку, під сесією розуміється такий період часу протягом року, коли парламент має законне право збиратися і виконувати свою роботу. При цьому кількість та тривалість сесії може бути різною [135,с.215].
Розмаїття у визначені теоретичної моделі сесії є цілком зрозумілим, оскільки сесія - явище складне. Саме впродовж сесії представницький орган влади здійснює сам або доручає іншим органам чи депутатам проводити дії, які вважає за необхідне для досконалого обговорення та вирішення питань, що внесені до порядку денного. Це і проведення засідань парламенту чи його палат, засідань постійних комітетів, формування тимчасових комісій і тощо. Однак всі ці дії об?єднує одне - організаційні рамки сесії [130, с. 8].
З таких позицій, на наш погляд, пропонується таке юридичне визначення досліджуваного поняття. Сесія - це організаційна форма порядку роботи парламенту, що відбувається протягом встановленого часу і забезпечує вирішення в повному обсязі найважливіших питань компетенції законодавчого органу держави шляхом проведення засідань.
Сьогодні сесійний порядок роботи парламенту існує в Великобританії, Італії, Франції та інших країнах. Типовою у цьому відношенні є сесійна система України.
Згідно зі ст.82 Конституції України, Верховна Рада України працює сесійно. Щотижнева робота парламенту України в сесійний період починається у вівторок о 10 годині і триває до 18 години, у п?ятницю до 14 години. Парламент України щомісяця встановлює розпорядок своєї роботи: перший та третій тижні місяця сесійного періоду відводяться для роботи на пленарних засіданнях, другий - для роботи у комісіях, четвертий - для роботи депутатів у виборчих округах [144,с.5].
Другий тип організації діяльності парламенту - постійний. Такий режим його роботи нерідко називають системою "постійно діючих зборів", оскільки з?являється можливість засідати протягом необмеженого періоду часу. В такому разі не існує юридичного поняття "сесії", а використовується тільки термін "легіслатура", тобто строк (термін), на який обирається даний парламент.
Найбільш типовою у цьому відношенні є система,
- Київ+380960830922