РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО РИНКУ
2.1. Регіональний ринок та територіальне формування
попиту і пропозиції
Забезпечення стабільності розвитку вітчизняного сільськогосподарського ринку залежить від успішного функціонування регіональних сільськогосподарських ринків як складових національного ринку.
На сьогоднішній день в країні відсутня чітко визначена політика розвитку регіональних сільськогосподарських ринків. Виходячи з цього, одним із завдань даного дослідження є розробка найважливіших концептуальних підходів до регіонального управління формуванням інституцій організованого сільськогосподарського ринку, механізмів збалансуванням попиту і пропозиції спонукання до впливу на структурування продуктових сегментів ринку. розбудову ефективних каналів збуту.
Регіональний сільськогосподарський ринок - ринок певної групи товарів, сфера функціонування якого обмежується переважно рамками однієї адміністративної одиниці (області, краю, республіки). Вони можуть утворюватися не тільки за адміністративним принципом, а й за іншими ознаками. Наприклад, міждержавний регіональний ринок утворюється групою держав, що мають специфічні форми та умови економічного обміну, глибокий розподіл праці. Нами досліджуються регіональні ринки, які формуються в межах областей. Локалізація сільськогосподарських ринків у межах областей (територіальних ринків) в даний час визначається як тенденція, спричинена економічною (ринковою) і господарською самостійністю областей як достатньо замкнутих основних адміністративних одиниць у політико-господарському устрої України.
Сьогодні кожна область розробляє свій бюджет, де знаходить відображення також і розвиток агропродовольчого комплексу. Адміністративні органи - обласні ради, адміністрації здійснюють у рамках загального законодавства забезпечення місцевого населення продуктами харчування, спираючись на можливості областей, регулюють систему цін на окремі продовольчі товари (наприклад, хліб), вживають стимулюючих заходів щодо самозабезпечення продуктами харчування, впливають на створення збалансованої системи малого, середнього і великого бізнесу.
Найважливішими завданнями, що розкривають сутність нашого дослідження є: обґрунтування територіального попиту на сільгосппродукцію, регіональний і регіонально-галузевий аналіз пропозиції (виробництво, його районування, місцеві резерви, обсяги, структура і динаміка); вивчення факторів, що формують ціни в регіоні, аналіз диференціації рівня споживання продуктів різними соціальними групами населення, виявлення залежності між динамікою товарообігу агропродукції і рівнем соціально-економічного розвитку регіону, обґрунтування прогнозу розвитку регіонального сільськогосподарського ринку, оцінка конкурентноспроможного територіального виробництва сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках.
Визначальними факторами територіальної спеціалізації ринків виступають:
1) рівень ринкового попиту;
2) характер природно-кліматичних умов регіону;
3) територіальна організація виробництва;
4) ступінь інфраструктурного освоєння території, що є важливим фактором швидкого переміщення товарів в регіоні і за його межами;
5) наявність в регіоні підприємств переробки сільськогосподарської сировини та щільність сітки розміщення підприємств харчової промисловості.
Основними факторами формування регіонального попиту на сільськогосподарську продукцію є: чисельність населення, тенденції розвитку демографічних процесів (зміни в тривалості життя, статевій структурі, відношення народжуваності і смертності та ін.); рівень доходів населення; професійна структура зайнятих по галузях господарства [7].
На рис. 2.1 представлені головні складові системи регіонального сільськогосподарського ринку.
Дослідження зазначених складових здійснено в межах регіонального ринку Черкаської області. Обсяг пропозиції в регіоні формується під впливом природних факторів, площі оброблюваної землі і якості ґрунтів, культури землеробства, наявності життєздатних господарств товаровиробників тощо.
Клімат Черкаської області характеризується помірною континентальністю, що характерне для більшості районів правобережного лісостепу України. Річна норма опадів складає 530 мм, серед яких за зимові, весняні, літні та осінні місяці випадає відповідно 100, 125, 200 і 110 мм. За рівномірністю випадання опадів роки та окремі періоди року відрізняються між собою, але, як правило, найбільша кількість опадів припадає на вегетаційний період, що створює сприятливі умови для розвитку сільськогосподарських культур.
Середньодобова температура повітря складає, за даними Уманської метеостанції, 7,3 оС. Найнижчою температурою характеризується січень (-5,7 оС), а найвищою - липень (+19,5 оС). Безморозний період триває 205 - 215 днів, що дає можливість вирощувати практично всі основні види сільськогосподарських культур.
У регіоні переважають ґрунти - чорнозем опідзолений, темно-сірий лісовий і чорноземи типові. Площа земельного фонду Черкаської області складає 2 млн. 92 тис. га., з них сільськогосподарських угідь 1 млн. 335 тис. га, з яких орних земель - 1 млн. 200 тис. га (61 %). В середньому на кожного жителя регіону припадає 0,77 га орної землі (по Україні - 0,71 га) [103].
Земельний фонд Черкащини за своїм родючим потенціалом є одним з найвищих у державі. Середня бальна оцінки землі - 67-68 балів, середня вартість 1 га сільськогосподарських угідь на 10 січня 2003 р. (з урахуванням коефіцієнту, закладеного до бюджету) складає 13,9 тис. грн., ріллі відповідно - 14,3 тис. грн.
За природно-кліматичними умовами область вважається однією з найсприятливіших для розвитку сільського господарства. Займаючи 3,5% угідь та маючи 4,1 %