розділ 2.1.4.). У дослідженнях брали участь 30 спортсменів (7 майстрів спорту, 8 кандидатів у майстри спорту і 15 спортсменів першого розряду) віком від 17 до 23 років.
Для вивчення техніки бігу на 400 метрів дистанція була розподілена на чотири частини: старт, стартовий розбіг, біг по дистанції, біг на фінішній ділянці. Це дозволило дослідити питання, пов'язане з залежністю техніки рухів від зміни рівня працездатності під час долання дистанції. На останньому етапі був проведений аналіз техніки цілісного бігу на 400 метрів. На основі отриманих даних розроблялися практичні рекомендації з удосконалення технічної майстерності бігунів на 400 метрів.
3.1. Особливості техніки старту та стартового розбігу
Аналіз бігу на стартовій ділянці дистанції показав, що основною метою старту в бігу на 400 метрів є оптимізація умов для прискорення в стартовому розгоні. Спортсмен переборює інерцію, прикладаючи максимум зусиль при відштовхуванні від стартових колодок, для того, щоб якомога найшвидше почати рух. Отже, якість стартових дій атлета пов'язана з повноцінним відштовхуванням від стартових колодок і переходом до стартового прискорення. Реалізація цього рухового завдання напряму залежить від раціонального вихідного положення.
Дослідження ефективності стартового положення бігунів на 400 метрів проводилося на основі вивчення варіантів розташування стартових колодок, а також суглобових кутів у стартовому положенні.
Аналіз стартового положення показав, що майстри спорту і кандидати у майстри спорту, в більшості випадків, використовують "звичайний старт", при якому передня колодка розташовується на відстані 28-42 сантиметрів від лінії старту, а задня - на відстані довжини гомілки від передньої. При цьому, стартові колодки встановлюються з зовнішнього краю доріжки, для виконання перших стартових кроків по прямій.
Водночас для спортсменів першого розряду (індивідуальний аналіз) найбільш характерний "зближений старт". У цьому випадку, передня колодка розміщується ближче до лінії старту (20-30 сантиметрів), що сприяє зменшенню часу взаємодії спортсмена з опорою. Але, як показали результати дослідження, виграш у часі призводив до втрати початкової швидкості бігу вже на другому-третьому кроці.
Вивчення стартової пози спортсменів у момент команди "Увага!" здійснювалося на основі реєстрації та аналізу трьох суглобових кутів: 1) між корпусом і вертикаллю, проведеною вздовж загального центру маси тіла (ЗЦМт); 2) між стегном і гомілкою ноги, яка стоїть попереду; 3) між стегном і гомілкою ноги, яка стоїть позаду. Результати цього дослідження дозволили виявити значну кваліфікаційну різницю у показниках досліджуваних суглобових кутів у майстрів спорту, кандидатів у майстрів спорту і бігунів першого розряду.
Порівняльний аналіз отриманих результатів дозволив визначити, що положення на старті обумовлено рівнем розвитку швидкісно-силових якостей, а також індивідуальними антропометричними (довжина тулуба, стегна, гомілки) і психофізичними (рівень розвитку саморегулювання рухами) особливостями бігунів. При цьому, статистично достовірні розбіжності спостерігаються, як у ступені нахилу тулуба, так і в кутах у колінних суглобах (табл. 3.1), що збігається з висновками В.Ф.Борзова [26].
Таблиця 3.1
Показники суглобних кутів в стартовому положенні у спортсменів різної кваліфікації
Досліджувані
показники Кваліфікаційні групи
Майстри спорту
(n=7;
±s)
Перший розряд
(n=15;
±s)
РКандидати у майстри спорту
(n=8;
±s)
Перший розряд
(n=15; ±s)
РКут між корпусом спортсмена і вертикаллю, проведеною вздовж загального центру маси тіла (град.)
104,9±
6,9
93,9±
4,3
<0,01
98,1±
7,2
93,9±
4,3
<0,05Кут між стегном і гомілкою ноги, яка стоїть попереду (град.)
98,1±
7,2
89,9±
3,9
<0,05
94,5±
4,1
89,9±
3,9
<0,05Кут між стегном і гомілкою ноги, яка стоїть позаду (град.)
126,3±
10,2
115,2±
6,0
<0,05
122,4±
3,3
115,2±
6,0
<0,01
Встановлено, що майстри спорту, у багатьох випадках використовують низьке положення тулуба на старті, що дозволяє зберегти горизонтальний нахил тулуба, знизити поперечні коливання загального центру маси тіла та сприяє збільшенню довжини стартових кроків і початкової швидкості бігу. Кут між корпусом спортсмена і вертикаллю, проведеною вздовж ЗЦМт складає 104,9±6,9 град.; між стегном і гомілкою ноги, яка стоїть попереду - 98,1±7,2 град.; між стегном і гомілкою ноги, яка стоїть позаду - 126,3±10,2 град. У групі кандидатів у майстри спорту досліджувані кути склали, відповідно, - 98,9±3,8; 94,5±4,1 та 122,4±3,3 град., що також свідчить про низьке положення на старті.
У менш кваліфікованих бігунів спостерігається більш високе положення тулуба, що обумовлено специфікою зближеного старту та свідчить про недостатній розвиток спеціальних рухових якостей. Величини суглобових кутів склали, відповідно, - 93,9±4,3; 89,9±3,9 та 115,2±6,0 град. Таке положення на старті дозволяє скоротити час взаємодії спортсмена з опорою, але призводить до передчасного випрямлення тулуба на перших метрах дистанції і зниження початкової швидкості бігу.
Отримані результати дають підставу зробити висновок про те, що оптимізація стартового положення в напрямку збільшення нахилу тулуба дозволить, на наш погляд, оптимально розмістити загальний центр маси тіла і посилити ефективність додатка сили, яку може розвинути спринтер, тобто максимально реалізувати швидкісно-силові можливості атлетів.
Аналіз рухової діяльності бігунів на стартовій ділянці дистанції показав, що швидкість бігу в стартовому розбігу залежить від здатності спортсменів до прискорення. У свою чергу довжина стартового розбігу і час досягнення максимально необхідної швидкості бігу є інформативними показниками рівня технічної майстерності спринтерів в бігу на 400 метрів.
Ефективність стартових дій оцінювалася на підставі аналізу техніки бігу на перших 30-ти метрах дистанції, часу досягнення максимально