РОЗДІЛ 2.
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Методи дослідження
За результатами фундаментальних наукових досліджень встановлено, що основою підготовки спортсменів-інвалідів є спортивне тренування, що включає у себе фізичну, тактичну, технічну, теоретичну, психічну та інтегральну підготовку [32, 67, 79, 100, 137 та ін.].
Процес підготовки неповносправних спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату істотно ускладнюється порушеннями функцій їх організму різного ступеня, що визначають належність кожного спортсмена до одного з класів у змаганнях з баскетболу на візках.
Враховуючи специфічність фізичної підготовки спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату та особливості змагальної діяльності баскетболістів на візках, зокрема позу у візку, доцільно впроваджувати адекватні зміни в існуючі у спорті "здорових" та розробляти нові методичні прийоми вдосконалення силової підготовленості та впровадження нових методик.
Для оптимального розв'язання завдань дослідження використовувалися:
1. Загальнонаукові методи теоретичного рівня: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, порівняння, аналогії.
2. Соціологічні методи: опитування (анкетування);
3. Методи емпіричного рівня: педагогічне спостереження, педагогічний експеримент;
4. Методи математико-статистичної обробки результатів, що реалізовувались за допомогою використання програмного забезпечення "Excel" для "Windows".
Використання методів теоретичного рівня дозволило чітко визначити проблематику, конкретизувати об'єкт і предмет дослідження, сформулювати його гіпотезу, мету та основні завдання.
Аналіз науково-методичної літератури дозволив визначити: закономірності побудови тренувального процесу з розвитку та вдосконалення силових якостей "здорових" спортсменів; особливості побудови тренувального процесу та змагальної діяльності неповносправних спортсменів в окремих видах спорту; особливості змагальної діяльності баскетболістів на візках; особливості класифікації неповносправних спортсменів у баскетболі на візках; класифікаційні відмінності спортсменів різних функціональних класів в обраному виді спорту; наявні засоби і методи розвитку та удосконалення фізичних якостей, зокрема силових якостей спортсменів-інвалідів, котрі спеціалізуються у баскетболі на візках.
У зв'язку з обмеженістю літературних даних щодо методики розвитку та удосконалення силової підготовки неповносправних баскетболістів, було використано метод аналогії, що дало підстави для специфічного застосування традиційних і апробованих в підготовці здорових спортсменів методів розвитку силових якостей.
Можливість даної аналогії ґрунтується на відсутності принципових відмінностей цільово-результативних співвідношень та структури системи підготовки спортсменів-інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату та спортсменів в олімпійському спорті.
Опитування (анкетування) використовувалась з метою визначення думки респондентів щодо засобів для контролю силової підготовленості кваліфікованих баскетболістів на візках. Анкетування було за обсягом вибіркове, за процедурою групове, за способом спілкування особисте (Ашмарін Б.А., 1978). Проводилось опитування двадцяти фахівців під час проведення чемпіонату України з баскетболу на візках (листопад 2004 р.). У спеціально розробленій анкеті було запропоновано питання закритого характеру щодо засобів для визначення силової підготовленості та рівні оцінки за якими визначалась відповідність кожної з вправ та способу їх виконання від найменш (1 бал) до найбільш (5 балів) відповідної умовам ЗД. Анкета містила чотирнадцять закритих питань, що поділялися на чотири блоки. Блоки були сформований з метою визначення вправ для одного з проявів сили: питання з першого до шостого відображали вибір вправ щодо визначення максимальної сили спортсменів. Нами запропоновано вправи і варіанти виконання: кистьова динамометрія, жим штанги лежачи на спині, силова тяга штанги лежачи на лаві, силова тяга м'язами двох рук та тулуба (варіанти: зверху, спереду, знизу, зі спини), упор однією рукою (в сторону, вперед), силова тяга м'язами однієї руки та тулуба (варіанти: спереду, збоку, зі спини, збоку-знизу) [84, 90,113, 119, 149]. Питання з сьомого до дванадцятого містили вибір вправ для визначення силової витривалості. У цій частині анкети були запропоновані вправи та їх варіанти виконання тяга однією рукою тридцять відсотків від максимального результату (варіанти: спереду, збоку, зі спини, збоку-знизу); тяга збоку-знизу однією рукою до відмови (варіанти: спереду, збоку, зі спини, збоку-знизу); упор лежачи двома руками до відмови; упор зі спини двома руками до відмови; згинання-розгинання рук в упорі лежачи за одну хвилину; згинання-розгинання рук в упорі лежачи до відмови [26, 67, 163, 167 та ін.]. Тринадцяте питання було спрямоване на визначення способу виконання кидків набивного м'яча, які традиційно використовуються для контролю вибухової сили в гравців у спортивних іграх [3, 9, 21, 47 та ін.]. Воно складалося з двох частин, перша частина мала на меті встановити обтяження для виконання вправи (варіанти: 5 кг, 3 кг, 2 кг, 1 кг); друга - спосіб виконання, який відповідав одному з видів передач ЗД баскетболу на візках (варіанти: двома руками: від грудей, за спину, знизу, з-за спини, з-за голови; однією рукою: боком, вперед, за спину). Чотирнадцяте питання стосувалося вправ на визначення швидкісної сили [46, 52 та ін.]. Запропоновано дистанцію (30 м, 20-30 м, 10-20 м, до 10 м.) і спосіб виконання (обличчям і спиною вперед). Обираючи вправу та спосіб виконання респонденти виставляли оцінку в балах від одного до п'яти щодо відповідності умов виконання вправи умовам ЗД.
Додатково, шляхом збору анамнезу спортсменів та бесіди з тренерами збірної команди України з баскетболу на візках фіксувався вік спортсменів; рік травмування та рівень ушкодження опорно-рухового апарату; рік початку занять баскетболом.
В процесі наукового дослідження використовувався метод педагогічного спостереження. Воно б