РОЗДІЛ 2
СИСТЕМИ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ МОНІТОРІНГУ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
В умовах реформування економіки України, основою якої повинне стати висококонкурентне середовище перед підприємствами, фірмами, холдінгами, асоціаціями і просто підприємцями постає проблема невизначеності результатів реалізації власної конкурентної стратегії.
Невизначеність цієї стратегії зумовлюється впливом сукупності зовнішніх чинників, серед яких найбільш важливішими виступають: стратегія і тактика, а також дії і протидії потенціальних і існуючих конкурентів і банківських систем, споживачів продукції і послуг, партнерів і субпідрядників чи постачальників. Швидкі досягнення науково-технічного прогресу і їх використання у виробничо-управлінській сфері, зміна політико-правового середовища, зміна економічної політики держави і владних структур та інші. Всі ці чинникі разом чи зокрема набагто погіршують конкурентну спроможність підприємства, його економічний потенціал. Все це потребує розробки і вдосконалення функцій систем управління промисловими підприємствами, що передбачає підвищення рівня ефективності, який може реалізуватись шляхом планування, стратегічного і оперативного управління, використання оптимізаційних методів та методів моніторінгу.
Під моніторінгом розуміється безупинне спостереження за економічними об'єктами та аналіз їх діяльності як складова частина управління. Тобто моніторінг у широкому розумінні є функцією управління і регулювання. Під системою моніторінгу будемо розуміти стабільно функціонуючу у часі інформаційну систему з визначеним порядком формування джерел, всіх видів забезпечення, технічної реалізації та визначеним колом споживачів [44].
Системи моніторінгу можуть мати самостійне і забезпечуюче значення. Нами розглядається забезпечуюча система моніторінгу (ЗСМ) виробничих потужностей промислових підприємств. В такому випадку моніторінг - це спостереження, аналіз, прогнозування, планування, оцінювання та регулювання виробничих потужностей промислових підприємств різних форм власності і різних галузевих напрямків.
Розв'язування перелічених задач виконується з допомогою економіко-математичних моделей з позицій системного підходу. Тоді ЗСМ виробничих потуж-ностей складається з переліку задач, що розв'язуються для вдосконалення системи управління ВП; складом моделей для розв'язування цих задач, складом математичного і інформаційного забезпечення реалізації цих моделей.
Чим більшою масштабністю визначається промислове підприємство, тим складнішим є моніторінг ВП і тим складніші функції обробки інформації на неї покладаються. Такими функціями обробки є прогнозування змін ВП і розрахованих з їх використанням показників; аналіз діяльності об'єкту моніторінгу на основі моніторінгової інформації; підтримка прийняття рішень щодо управління ВП на об'єкті моніторінгу; розрахунок і прогнозування обсягу ресурсів для забезпечення керуючих впливів на ВП; коригування та оптимізація параметрів функціонування об'єкту моніторінгу і самої системи моніторінгу ВП.
Функції контролю, аналізу та прогнозування характеру зміни виробничих поту-жностей і визначених ними параметрів промислового підприємства мають бути реалізовані на основі рішення комплексу математичних моделей з використанням як даних, що отримуються від СМ, так і тих, що вводяться із системи управління про-мисловим підприємством. Задачі прогнозування зміни виробничих потужностей ви-рішуються з використанням алгоритмів прогнозування за результатами моніторінгу.
Для протидії умовам, що викликають негативні наслідки для економічної системи, необхідно мобілізувати всі її внутрішні можливості таким чином, щоб підвищити свій резерв протидії.
На підприємстві, чи взагалі будь-якій економічній системі одними із таких виступають внутрішньопідприємницькі виробничі фактори.
Характеристиками внутрішньопідприємницьких виробничих факторів є: параметри виробничого обладнання і площ, а також варіанти їх розвитку; робоча си-ла, характер і умови її використання; опис технологічних процесів, система їх оці-нок і вибір найкращого; кількісний опис використання матеріальних ресурсів тощо.
У відповідності до теорії ефективності суспільного виробництва в ринковій економіці кожній із концепцій виробничої потужності пропонується строго відповідний критерій її оптимальності, який адекватно відображує найбільш суттєві риси даної категорії.
Якщо прийняти інженерно-економічну концепцію потужностей, то таким критерієм має виступати критерій максимуму випуску продукції в натуральній чи вартісній шкалі виміру. Такий критерій диктуєтьсяя умовами, що випливають як результат передбачуваного функціонування засобів праці на своїх граничних фізичних можливостях на протязі визначеного часу. В цьому випадку економічні, соціальні, екологічні і інші критерії формування виробничих потужностей відсуваються на другий план. Тобто ці критерії народжуються в суто техніко-економічному середовищі визначення виробничих потужностей.
В основі виміру потужностей на базі цього критерію лежить максимальна ви-робнича продуктивна спроможність засобів праці, яка наперед обумовлена техноло-гічним процесом і спряженістю окремих елементів технічного базису виробництва.
Більшість економістів згідні з тим, що в інженерно-економічній концепції потужності єдиним критерієм є фізична можливість цілодобової роботи засобів праці по сім днів на тиждень.
Такий критерій оптимальності найбільш придатний для безперевних виробництв, автоматичних ліній машинобудівних підприємств і інших аналогічного типу, так як екстенсивне і інтенсивне завантаження засобів виробництва нічим не обмежується, окрім часу ремонтів; наявність ресурсів праці, матеріалів і енергії ніяк не лімітується і приймається абсолютно достатньою в кількісному і якісному виразі для виявлення найвищої продуктивності засобів праці; передбачаються можливості необмеженого ринкового збуту продукції в номенклатурі і асортименті, які забезпе
- Київ+380960830922