РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
В основу роботи покладений аналіз даних клінічних, імунорадіометричних, ультразвукових, допплерометричних, лапароскопічних, морфологічних досліджень 150 жінок, що проходили обстеження на базі Донецького державного медичного університету ім. М.Горького - ректор академік АМНУ, проф. В.М.Казаков, Науково-дослідного інституту медичних проблем сім'ї та Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства - генеральний директор д.мед.н., проф. В.К.Чайка.
Клінічні, ультразвукові, допплерометричні, лапароскопічні дослідження виконані на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології Донецького державного медичного університету ім. М.Горького (ДонДМУ), зав.каф. д.мед.н., проф., В.К.Чайка. Частина гормональних досліджень проведена в лабораторії департаменту здоров'я жінок і дітей університету міста Уппсала (Швеція) у рамках наукового проекту "Оцінка блокування ензиму ароматази в гранульозних клітинах фолікулярної рідини при СПКЯ", інша частина - на базі Центральної науково-дослідної лабораторії, у відділі гормональних досліджень - зав. відділом к.мед.н. С.В.Зябліцев. Гістологічні дослідження виконані на кафедрі патологічної анатомії ДонДМУ - зав.кафедрою д.мед.н., проф. І.В.Василенко.
Нами була висунута гіпотеза, що множинні кістозні включення по периферії яєчників із синдромом Штейна-Левенталя є активним депо андрогенів, крім того, вони сприяють порушенню кровоплину в корковому шарі яєчників.
Для обґрунтування висунутої гіпотези було проведене вивчення гормонального профілю сироватки периферичної крові та фолікулярної рідини яєчників і вивчення структурних особливостей яєчників та інших органів малого тазу при синдромі Штейна-Левенталя. Після цих досліджень був розроблений та впроваджений в клінічну практику спосіб ендохірургічного лікування безплідності з аспіраційним дренуванням кістозних включень; вивчена післяопераційна динаміка гормонів сироватки периферичної крові та допплерометричних показників оваріального кровоплину, а також результати відновлення менструальної, овуляторної і репродуктивної функції, на підставі чого доведена ефективність розробленого способу.
2.1. Матеріали дослідження
Усього обстежено 150 безплідних жінок репродуктивного віку, з яких 120 були із синдромом Штейна-Левенталя і 30 входили до контрольної групи.
Критерієм відбору пацієнток у групу із синдромом Штейна-Левенталя було двостороннє збільшення яєчників, безплідність, хронічна ановуляція, наявність за даними УЗД множинних рідинних включень (> 10) по периферії яєчника до 8 мм у діаметрі та гіперехогенність оваріальної строми, відсутність захворювань печінки, цукрового діабету й іншої ендокринної патології
До основної групи І увійшли 60 жінок із синдромом Штейна-Левенталя, пролікованих за розробленим нами способом.
У І групі було виділено ще 2 підгрупи:
- група І А - 30 жінок, у яких спостерігалася чиста форма безплідності, пов'язана з наявністю тільки синдрому Штейна-Левенталя;
- група І Б - 30 жінок, у яких спостерігалася поєднана форма безплідності, пов'язана з наявністю синдрому Штейна-Левенталя, хронічних сальпінгітів з порушенням прохідності маткових труб і злуковим процесом у малому тазі.
Групу порівняння ІІ склали 60 жінок із синдромом Штейна-Левенталя, пролікованих традиційним способом, у якій виділилися 2 підгрупи:
- група ІІ А - 30 жінок з чистою формою безплідності, пов'язаною з наявністю синдрому Штейна-Левенталя;
- група ІІ Б - 30 жінок з поєднаною формою безплідності, пов'язаною з наявністю синдрому Штейна-Левенталя, хронічних сальпінгітів з порушенням прохідності маткових труб і злуковим процесом у малому тазі.
Контрольну групу склали 30 жінок із трубно-перитонеальною безплідністю з регулярним овуляторним менструальним циклом, без супутньої ендокринної патології і явищ ендометріозу.
Усі жінки обстежені проспективно.
2.2. Методи дослідження
У своїй роботі ми застосовували загальноклінічні, бактеріологічні, імунорадіометричні, ультразвукові, допплерометричні, відеоскопічні, морфологічні, статистичні методи дослідження.
Загальноклінічні методи.
При обстеженні хворих нами ретельно вивчалися дані соціально-економічного статусу, гінекологічного, акушерського, соматичного, інфектологічного й алергологічного анамнезу.
Зверталася увага на захворювання, перенесені в дитинстві, особливо в період адренархе (6-8 років) і менархе (11-13 років). Як відомо, зазначені фактори можуть сприяти виникненню в ці періоди різноманітних нейроендокринних порушень.
При вивченні акушерсько-гінекологічного анамнезу враховувався вік появи перших менструацій, особливості становлення менструальної функції, тривалість циклу і менструацій, регулярність циклу та його особливості, кількість менструальних циклів за останній рік, наявність больового синдрому й обсяг крововтрати під час менструальної кровотечі, тривалість затримки, кількість вагітностей, абортів, пологів, характер та тривалість безплідності.
Вивчалися перенесені раніше дитячі інфекції, соматичні захворювання, гінекологічні захворювання.
Оцінювалися загальний стан, стан внутрішніх органів. Усім жінкам було проведене повне клініко-лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, сечі, коагулограма, біохімічний аналіз крові, визначення групи і резус-фактору. З метою виявлення екстрагенітальної патології усі жінки були консультовані терапевтом, ендокринологом, невропатологом.
Стан зовнішніх і внутрішніх статевих органів оцінювали при дослідженні шийки матки в дзеркалах і гінекологічному бімануальному дослідженні.
Антропометричне дослідження включало оцінку масо-зрістового індексу (МЗІ), визначення конституціонального морфотипу і виразності гірсутного синдрому.
МЗІ розраховували за формулою [139]:
МЗІ = М/З2,
де М - маса тіла, у кг;
З - зріст, у м.
У залежності від значення МЗІ усі жінки бул