РОЗДІЛ 2
НАЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ АДМІНІСТРАТИВНОГО УСТРОЮ ПІВДНЯ УКРАЇНИ
2.1. Адміністративно-територіальні перетворення національних одиниць Півдня України у 1920 - 30-х роках
Проведення національної політики неможливе без точного статистичного обліку всіх національностей певного регіону та їх розташування. Для повноцінного аналізу і усвідомлення наслідків національної політики більшовиків на території Півдня України розглянемо етнічну ситуацію в регіоні протягом 1920-30-х років.
За складом населення Південь України був багатонаціональним регіоном України, що відображено в таблиці 2.1.1. За станом на 1 січня 1924 р. на території Одеської губернії*, до складу якої входили Одеська, Первомайська, Єлисаветградська (Зінов'ївська), Миколаївська, Херсонська, Балтська округи (наприкінці 1924 р. частина Одеської та Балтської округ відійшла до новоутвореної Молдавської АСРР) та відповідні окружні центри, проживали представники більш як 50 національностей [269, с.44-57]. Використовуючи результати Всесоюзного перепису населення 1926 р., нами підраховано, що неукраїнське населення Півдня України становило 32,9% від загальної кількості (3448777 чол.) [37, с.12-13, 22-23, 26-27, 30-31, 35-36], що свідчило про нечисельну кількість етнічних меншин даного регіону.
На початок проведення Всесоюзного перепису населення 1926 р. найчисленнішими національностями Півдня України були українці, росіяни, євреї (див. табл. 2.1.1 та 2.1.2).
Таблиця 2.1.1.
Національний склад населення Півдня України в 1926 р.*
НаціональністьОкругиЗінов'ївськаМиколаївськаОдеськаПервомайська ХерсонськаРазомУкраїнці6375863040233562865781704390242315089 Росіяни68732880842995651727564652538308 Євреї32777366961704514115835509316591 Німці24763091171410158716820123204 Молдавани2301414075163581479645168694 Болгари9152251941176349532456 Поляки16942912115742714447423368 Білоруси1991127983114535148919927 Греки361573487371273844Чехи та словаки70644464301871197 Інші1074841136474420766099Разом7695414957869534666650805649043448777
*Складено та підраховано за: Всесоюзний перепис населення 1926 р. - Т. ХІІІ. - М.: ЦСУ СССР, 1929. - С. 12-13, 22-23, 26-27, 30-31, 35-36.
Таблиця 2.1.2.
Національний склад міст Півдня України
(за станом на 1 березня 1925 р. (у %)*
МістаЗагальна
кількість
населенняНаціональністьУкраїнціРосіяниНімціЄвреїГрекиПолякиІншіОдеса4278312,944,81,444,40,83,12,6Миколаїв10882015,350,90,928,5-2,22,2Єлисаветград7712921,933,70,541,2-1,21,5Херсон7448340,518,90,337,10,40,91,8Первомайськ2576130,929,40,434,6-1,13,6 Південь України, що мав сприятливе географічне положення (м'якість клімату, родючість ґрунту) став місцем широкої колонізації. Чисельність, соціальна структура та економічне становище національного населення Півдня України на початку 20-х років ХХ ст. значною мірою визначались результатами заселення та господарського освоєння цих земель.
Переважна більшість (90,4%) українського населення проживала великими суцільними масивами в сільській місцевості, займаючись землеробством [112, с.12]. Це визначило характер розселення на Півдні України всіх національних меншостей. За таких умов етнічні групи, більшість населення яких також була сільською, утворювали в цій суцільній масі невеликі національні анклави (як, наприклад, німці, греки, болгари), або розселялись серед навколишнього українського населення (білоруси, поляки).
Навпаки, в містах Півдня України українське населення поступалось за чисельністю не лише російському, але подекуди й єврейському (див. табл. 2.1.2). Це також зумовлювалось як географічним станом регіону та особливостями його заселення, так і специфікою розвитку міст: спочатку як адміністративних, згодом - торгових і промислових центрів.
Найбільш численним і, разом з тим, найкраще вивченим серед національних меншостей Півдня України було російське населення. Як і на решті території республіки, на Півдні переважна більшість російського населення проживала в великих містах, складаючи основу робітничого класу України. Загалом воно становило тут до 40% міського населення [112, с.12-13]. Деяка кількість росіян розселялася і в сільській місцевості, зокрема поблизу Первомайська.
В другій половині ХVІІІ ст. починається масове переселення німців на Південь України [19, с.10]. У 1808-1811 рр. на річці Березань в Херсонському повіті з'явилися колонії Ландау, Шпейєр, Карлсруе, Зульц, Рорбах, Вормс, Ротштадт, Мюнхен, Іоганесталь, Катериненталь, Ватерлоо [217, с.4]. Таким чином, з облаштуванням 12 колоній була утворена німецька Тилигуло-Березанська округа, де жили 970 німецьких сімей [368, с.3].
Складною й суперечливою була історична доля єврейського населення Півдня України. Значна кількість євреїв, близько 1,5 млн. чоловік, опинилася на території України після розділів Польщі. Починаючи з 1923 р. поряд зі старими землеробськими колоніями створюються нові переселенські селища. В середині 1920-х рр. в Миколаївській окрузі виникло 3 єврейських колонії [112, c.16]. Це дозволило поставити й незабаром вирішити питання про створення єврейських національних сільрад і районів, нормалізувати ситуацію.
Молдавани на Півдні України проживали майже виключно в Одеській губернії. В даній місцевості вони почали селитися ще у другій половині ХVІІІ століття. Територію Миколаївської області вони почали заселяти в 40 - 60-ті роки ХVІІІ ст. Дуже скоро виникли три міста, які стояли поруч і були переважно заселені молдаванами - Ольвіопіль, Богопіль, Голта, які в 1919 р. були об'єднані в одне місто - Первомайськ. У 1924 р. основна маса осіб молдавської національності була зосереджена на території АМСРР [424, с.88].
Одну з чисельних національних груп Півдня України становили болгари. Їх розселення було зумовлене болгарською колонізацією кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ