РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводили протягом 2000 - 2003 років у лабораторіях гельмінтології та біохімії, на експериментальній базі ІЕКВМ УААН, в Українському науково-дослідному інституті екологічних проблем, Лиманському державному сільськогосподарському рибоводному підприємстві. За надану методичну, науково-консультативну та матеріально-технічну допомогу автор висловлює подяку заступнику директора з наукової роботи Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем, кандидату біологічних наук Васенку Олександру Георгійовичу.
Вивчення питань епізоотології лігулідозів риб здійснювали на десяти водних об'єктах України: водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС, Печенізькому, Київському, Краснооскільському, Трав'янському, Орільському водосховищах, річках Сіверський Донець та Оскіл, ставках Лиманського державного сільськогосподарського рибоводного підприємства та ВАТ "Печенізьке рибоводне господарство".
Роботу на водних об'єктах починали з вивчення первинної ветеринарної документації, з якої з'ясовували стан водойм щодо неблагополуччя з інвазійних захворювань риб. Матеріал для досліджень відбирали під час промислових та контрольних невідних та сіткових виловів риб у різні сезони року. Для аналізу використовували не менше 50 екземплярів риб кожного виду з вилову [22, 23].
Дослідження риб проводили методом неповного гельмінтологічного розтину, розробленим І. І. Скрябіним (1928) [22, 23, 96], і модифікованим стосовно риб В. А. Догелем (1933) [47, 48] і А. П. Маркевичем (1950) [131]. Встановлювали видову належність виявлених плероцеркоїдів лігулід, ступінь інвазування риб іншими видами гельмінтів, визначали екстенсивність (Е І) та інтенсивність інвазії (І І) [22, 23, 47, 96]. Видову належність паразитів визначали за "Определителем паразитов пресноводных рыб фауны СССР" [169].
Екстенсивність інвазії визначали за формулою 2.1:
(2.1),
де х - кількість риб, у яких виявили гельмінтів,
у - загальна кількість досліджуваних риб.
Інтенсивність гельмінтозної інвазії визначали шляхом підрахунку кількості гельмінтів в організмі досліджуваної риби.
Усього досліджено більше п'яти тисяч риб п'ятнадцяти видів: з родини Cyprinidae (коропові) - лящ (Abramis brama, Linne), краснопірка (Scardinius erythrophtalmus, L.), плоскирка (Blicca bjoerkna, L.), плітка (Rutilus rutilus, L.), уклейка (Alburnus alburnus, L.), лин (Tinca tinca, L.), карась (Carassium carassium, L.), в'язь (Leuciscus idus, L.), синець (Abramis ballerus, L.), білий амур (Ctenopharyngodon idella, Valenciennes), короп (Cyprinus carpio, L.), білий товстолобик (Hypophtalmichthys molitrix, Valenciennes), строкатий товстолобик (Aristhichthys nobilis), з родини Esocidae (щукові) - щука (Esox lucius, L.) та з родини Percidae (окуневі) - судак (Lucioperca lucioperca, L.) та окунь (Perca fluviatilis, L.) [131].
Особливості перебігу епізоотій лігулідозів риб у водоймах з різними гідробіологічними режимами оцінювали за показниками екстенсивності та інтенсивності інвазії, видом, віком, лінійним розмірам, коефіцієнтам вгодованості хворої та здорової риби.
Вік встановлювали шляхом підрахунку річних кілець на лусці. Луску відбирали індивідуально у кожної риби в області основи спинного та анального плавців [21, 228]. Лінійний розмір вимірювали від вершини рила до кінця лускового покриву [165, 228]. Жирність встановлювали за розробленою М. Л. Прозоровською (1952) [179] шкалою жирності.
Коефіцієнт вгодованості визначали за формулою Кларка [165] 2.2:
(2.2),
де р - маса нутрованої риби,
l - довжина тіла риби.
У інвазованих збудниками лігулідозів риб встановлювали показник паразитичного індексу, який був запропонований R. J. Wyatt та C. R. Kennedy (1988) [344] 2.3:
(2.3),
де Р - маса тіла риби,
m - маса тіла плероцеркоїда (плероцеркоїдів).
Дослідження факторів передачі лігулідозних інвазій у риб проводили на Печенізькому водосховищі та водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС. З метою визначення складових ланок епізоотичного ланцюга проводили контрольні відстріли рибоїдних птахів в місцях концентрації хворої риби. Досліджували птахів методом неповного гельмінтологічного розтину за І. І. Скрябіним (1928) [54, 96]. При цьому встановлювали вид птаха, Е І та І І збудниками лігулідозів [54,138, 206, 207]. Всього було досліджено 27 птахів чотирьох видів. На різних ділянках водойм проводили відбір зразків зоопланктону за загальноприйнятими методиками з використанням стандартної сітки Джеді [85, 145]. Для оцінки чисельності зоопланктону користувалися лічильно-ваговим методом, при цьому у камері Богорова підраховували особин кожного виду (відмічали розмір організму та стадію розвитку). Видовий склад копепод встановлювали за допомогою "Определителя пресноводных беспозвоночных Европейской части СССР" (1977) [170].
Вплив лігулідозних інвазій на гематологічні та біохімічні показники крові риб вивчали шляхом відбору проб крові від спонтанно інвазованих та вільних від інвазії риб з одного вилову. Кров забирали пастерівською піпеткою із хвостової артерії риб [211, 212]. Для дослідження гематологічних показників (вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкоцитарна формула) кров стабілізували гепарином [114].
Визначення вмісту загального гемоглобіну та його форм проводили гемоглобін-ціанідним методом (з ацетонціангідріном) [88, 143, 147]. Еритроцити підраховували шляхом дослідження крові за фотоелектроколориметричним методом з використанням каліброваних графіків [61, 146].
Лейкоцити підраховували за уніфікованим методом у камері Горяєва; лейкограму виводили за уніфікованим методом морфологічного дослідження формених елементів крові з диференційним підрахунком лейкоцитів [87, 146].
Біохімічні показники крові визначали такими методами: білок загальний - за біуретовою реакцією [148], білкові фракції (альбуміни та ?-, ?-, ?-глобулін